WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Фінансова звітність комерційних банків - Дипломна робота

Банківська справа. Фінансова звітність комерційних банків - Дипломна робота

Іншим джерелом надходжень є непроцентний дохід. Непроцентним називаються дохід, відмінний від доходу за кредитами та цінними паперами, внесеними депозитами. Від складається з комісійної винагороди за розрахунково-касові обслуговування і оплати за переказні операції та ведення депозитного рахунку, в тому числі коррахунків інших банків, за касове обслуговування, до якого входить приймання комунальних та інших платежів від населення на користь певних організацій та підприємств, інкасація грошової виручки; перевезення цінностей; плата за інкасові операції, тобто операції, що пов'язані з одержанням банками грошей за різними документами за дорученнями своїх клієнтів; доходи з акредитивних операцій, оплати за відкриття чекової книжки. До непроцентних доходів також відносяться доходи від валютних операцій, факторингу, лізингу, дивіденди, другорядні види комісії та зборів, плата за інші банківські послуги. Останнім часом банкіри намагаються посилити значущість непроцентного джерела доходів. Це дозволяє поліпшити звіт про прибутки і збитки, диверсифікувати джерела доходів і більш надійно заслонити банки від коливання процентних ставок.

В основі процентних доходів лежать надходження оплати за кредитами, цінними паперами і строковими депозитами. Серед них головне місце займають доходи за позичками кредитного портфеля.

На валові проценті доходи за видами банківської діяльності впливають три групи факторів:

  • обсяг проведених операцій у вартісному виразі;

  • структура проведених операцій;

  • середні процентні ставки за видами операцій.

В аналітичній практиці обчислюють, як правило, вплив на трьох, а двох факторів – зміни обсягу наданих кредитів і середньої процентної ставки.

На противагу активами банківські пасиви генерують видатки і витрати. До основних видатків належать проценти, що виплачуються вкладникам, кредиторам та інвесторам на залучені кошти; заробітна плата працівникам банку; накладні витрати, що пов'язані з експлуатацією приміщень та обладнання; кошти, що направляються у резерв на покриття можливих збитків за кредитами; податки та інші витрати.

Витрати і видатки банку поділяються на процентні і непроцентні. Основу процентних видатків складають виплати по депозитах і міжбанківських кредитах. Ці витрати "з'їдають" значну частину доходів. У непроцентних витратах найвагомішими є оплата праці та інші витрати на персонал банку. Серед інших витрат виділяються: орендна плата за приміщення, вартість утримання обладнання, транспортних засобів, на охорону поряд з багаточисельними дрібними витратами, що враховують витрати на папір і канцелярське приладдя, а також на ремонт.

Отже, з вищерозглянутих питань можна зробити висновок, що фінансовий аналіз – це метод оцінки і прогнозування фінансового стану будь-якого банку на основі його бухгалтерської звітності. В умовах сьогодення найбільш відчутна потреба у функціонуванні і перспективній спрямованості аналізу. Функціональна спрямованість передбачає перетворення фінансового аналізу в елемент технології управління комерційним банком з метою підготовки виважених і своєчасних рішень. У зв'язку з цим такий аналіз повинен стати невід'ємною складовою частиною функціональних обов'язків будь-якого керівника, спеціаліста чи виконавця. Перспективна спрямованість фінансового аналізу в тому, що він є інструментом обґрунтування управлінських рішень при вирішення тактичних завдань і стратегії розвитку комерційного банку.

3.2. Аудит фінансової звітності

Баланси комерційних банків є інформаційною базою для аудиту діяльності банківських установ, визначення показників ліквідності, надійності і ступеня фінансової стабільності в ринковій економіці. Методика аудиту балансу банку і системи показників, що характеризують його роботу, має всебічно охоплювати діяльність комерційного банку.

Інтеграція економічних відносин зарубіжних країн має відповідний вплив на діяльність комерційних банків України. При цьому виникають фінансові труднощі і навіть банкрутство одних банків і поява на міжнародних валютних та кредитних ринках інших банків переважно з країн, які розвиваються, і де грошово-кредитна і банківська системи характеризуються нестабільністю. Тому при аудиті доцільно вивчати системи показників оцінки ефективності діяльності тих зарубіжних банків, які мають фінансові стосунки з комерційним банком України, діяльність якого перевіряють.

Аудит показників ефективності діяльності комерційних банків проводиться з метою одержання відповіді на такі запитання:

  • який ступінь участі власних коштів банку в операціях, що він виконує;

  • який рівень ліквідності банку, його спроможність реалізації своїх активів для покриття взятих зобов'язань (відтік залучених коштів);

  • які вкладення коштів банку в операції з підвищеним ступенем ризику.

Крім того, вивчаються показники, які характеризують прибутковість і рентабельність банківських операцій, ступінь участі банку в операціях на грошовому ринку, рівень менеджменту тощо.

Аудит балансу комерційного банку включає дві основні стадії:

  • перевірку достовірності даних балансу про майно банку та його зобов'язання, уточнення змісту статей балансу з урахуванням чинної номенклатури рахунків бухгалтерського обліку, а також перегрупування статей балансу-нетто (такого, що зазнав рекапітуляції, тобто очищення від регулюючих і контрарних статей);

  • зіставлення даних балансу і показників, що характеризують діяльність і фінансове становище банку, який контролюються, з аналогічними даними за кілька попередніх років, а також з показниками діяльності інших комерційних банків.

Аудит тенденцій і факторів, що впливають на формування таких показників діяльності банку, який перевіряють, полягає у визначенні ліквідності, прибутковості, достовірності капіталу, ступеня ризикованості активів, рівня менеджменту. Це дає змогу визначити загальний рейтинг комерційного банку серед інших банків, охарактеризувати його діяльність щодо надійності.

За кордоном вимоги до надійності комерційних банків встановлені законодавством, передбачений орган банківського нагляду, наділений певними правами для забезпечення стабільності всієї банківської системи. В порядку нагляду за діяльністю зарубіжних комерційних банків регулярно контролюють такі аспекти банківської діяльності: порядок ліцензування; зміст і строки подання звітності комерційними банками в органи контролю; додержання нормативів з достатності капіталу, концентрації кредитів, ліквідності балансу; обов'язкове визначення ризикованості активів і створення адекватних резервів; встановлення відповідальності керівництва банку за неефективне управління; надання гласності результатів роботи банку, підтверджених аудиторами. Результати перевірки комерційних банків органами нагляду та рейтинг надійності цих банків є конфіденційною інформацією і не підлягають широкому розголошенню.

У розвинених країнах системи рейтингової діяльності формувалися протягом тривалого часу. Найпоширенішим методом рейтингової оцінки комерційних банків є метод інформаційного спостерігача. Відповідно до цього методу рейтинг банку визначається за такими показниками:

Якість управління і обслуговування, фінансова стабільність, обсяг довгострокових інвестицій, спроможність до інновацій, громадська екологічна відповідальність та ін.

Найбільш поширеною у зарубіжній практиці є американська стандартизована рейтингова система CAMEL. Назва її складена з початкових букв тих показників діяльності банків, які використовуються в контролі: С – capital (капітал), A – assets (активи), M – management (управління), E – earning (доходність), L – liquidity (ліквідність).

Відповідно до цієї системи діяльність комерційного банку оцінюється за п'ятибальною системою. Найбільш надійні банки отримають 1, а банки, близькі до банкрутства – 5. Аналізують показними у динаміці і порівнюють їх з показниками кращих банків у відповідній групі.

В Україні нагляд і контроль за банківською діяльністю Законом України "Про банки і банківську діяльність" покладено на Національний банк України (НБУ). Відповідно до цього Закону в НБУ функціонує Департамент з нагляду за діяльністю комерційних банків. У складі Департаменту створені управління методології і координації банківського нагляду та аудиту і управління інспектування комерційних банків. Ці структурні підрозділи НБУ здійснюють нагляд за діяльністю комерційних банків.

Національним банком України затверджені показники ефективності діяльності комерційних банків, що при проведенні аудиту використовуються як національні стандарти. Нормативні показники діяльності комерційних банків включають:

  • мінімальний розмір власних коштів (капіталу) банку;

  • достатності капіталу;

  • покриття прогнозних збитків власними коштами банку;

  • максимальний розмір кредитів та поручительств, які надаються інсайдерам;

  • максимальний розмір залучення грошових вкладів (депозитів) фізичних осіб;

  • максимальний розмір наданих міжбанківських позик;

  • рефінансування коштів банку.

Loading...

 
 

Цікаве