WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Фінансова звітність комерційних банків - Дипломна робота

Банківська справа. Фінансова звітність комерційних банків - Дипломна робота

Кредити також групуються за термінами погашення, які повинні співвідноситися з термінами погашення залучених коштів. Терміни погашення кредитного портфеля можуть бути виражені (МСБО №30):

  • терміном, що залишився до дати погашення;

  • періодом, що залишився до дати погашення;

  • початковим періодом до дати погашення.

Банки оцінюють суми можливих збитків по кредитах на дату складання бухгалтерського балансу для розрахунку резервів по великих кредитах – за кожним окремо; по інших – на підставі екстраполяції відповідним чином підібраних кредитів, що оцінюються в кожному окремому випадку. Залишок резервів на кінець звітного періоду та рух протягом звітного періоду слід відобразити в додатках до річної звітності.

Банк може здійснювати вкладення коштів в асоційовані та дочірні підприємства. При цьому він повинен мати від 20% до 50% голосів в асоційованому підприємстві, щоб мати істотний вплив на керівництво компанії без контролю за її політикою, більше 50% - щоб банк міг контролювати діяльність компанії. Оцінка цієї статті балансу здійснюється аналогічно до довготермінових інвестицій. Можливості здійснення таких інвестицій визначаються чинним законодавством країни.

У додатках до звітності такі вкладення повинні бути відображені за напрямками інвестування та за двома оцінками – придбання та ринковою.

Нематеріальні активи обліковуються на балансі лише в розрізі фактично здійснених витрат на їх придбання та доведення до стану, в якому вони є придатними для використання. Термін зношення нематеріальних активів визначається банком виходячи з терміну їх корисного використання (але не більше, ніж 10 років).

Матеріальні активи (фіксовані або реальні активи) – це інвестиції банку в реальне обладнання та приміщення, необхідне для ведення банківської справи. Ці активи фінансуються з акціонерного капіталу, а не з депозитів. Співвідношення між матеріальними активами та власним капіталом може підлягати регулюванню.

За вимогами МСБО 5 щодо порядку розкриття інформації про довгострокові активи вони повинні бути відповідним чином згруповані та подані в додатках до фінансової звітності. Більша частина матеріальних активів – основні засоби. Вони відображаються в балансі за їх вартістю чи переоціненою вартістю, що є справедливою ринковою вартістю на дату переоцінки за мінусом нагромадженої амортизації (МСБО 16).

Пасиви.

Зобов'язання відображають взаємовідношення банку з постачальниками грошових коштів. Зобов'язання повинні бути розташовані в балансі (за рекомендацією МСБО 30) в порядку зростання стабільності, починаючи з міжбанківських залучень, що є найбільш нестабільним, і закінчуючи сумами, що підлягають виплаті підприємствам. Проблеми структури пасивів пов'язані із ризиками ліквідності, процентної ставки та ризиком концентрації, що визначається як залежність банку від невеликої кількості значних джерел, що складають більше 10% забезпечення банку [49, с.31].

Нормальне управління пасивами може вимагати короткотермінових залучень на грошовому ринку чи навіть екстреної підтримки центрального банку.

Центральний банк може здійснювати переоблік акцентованих "комерційних паперів" часто за ставками, що є нижчими за ринкові.

Кредити, отримані від центрального банку, можуть буди короткострокові, які комерційні банки отримують через аукціон або за угодами РЕПО. Поширеними є так звані ломбардні кредити, які надаються центральним банком під забезпечення державними цінними паперами, що відповідають його вимогам. Довгострокові кредити можуть надаватися центральним банком через аукціон або за рахунок коштів міжнародних організацій.

У критичних ситуаціях банки можуть отримати стабілізаційних кредит під гарантію надійного банку, що повинен мати окреме відображення у фінансовій звітності із зазначеннями термінів погашення.

Міжбанківські залучення є нормальним явищем в діяльності банків. До них відносяться суми, що підлягають видачі за першою вимогою – це залишки в національній валюті на рахунках банків – кореспондентів (рахунки "Лоро") та залучення з узгодженими термінами.

Запозичення від міжнародних фінансових організацій звичайно являють собою офшорні залучення для фінансування розвитку промисловості і сільського господарства у відповідності з державними програмами розвитку економіки.

Основу ресурсів комерційного банку складають кошти на депозитах вкладників. Вони можуть бути відображені в балансі за видами джерел чи типами депозитів або за термінами їх погашення. Найчастіше депозити показуються за видами без посилання на джерела.

Оскільки довготермінові депозити є дорожчими, склад депозитної бази відображає особливості системи формування банком заощаджень та ефективність його маркетингових зусиль. Як правило, банк прагне знайти рівновагу між відносно дешевими короткотерміновими і більш дорогими довготерміновими. Зміна структури депозитів в часі може свідчити про зміну стратегії і тактики управління.

Депозити до запитання відображають "робочі" залишки на рахунках і є, таким чином, операційно-орієнтованими. Вони можуть бути затребувані в будь-який момент часу і є найбільш нестабільним джерелом. Однак на практиці ці залишки, як правило, залежать найбільшою мірою від ділової активності. За такими депозитами нараховується незначний відсоток або не нараховується взагалі.

Ощадні депозити – невеликі приватні заощадження, за якими виплачуються відсотки. Вони можуть бути до запитання та терміновими. Зважаючи на невеликий розмір, вони потребують значних операційних витрат на обслуговування групи в цілому, тому процентні ставки з ними є нижчими. На балансі їх найкраще розміщувати за терміном погашення.

Додатки до звітності за депозитами повинні включати терміни погашення та види і джерела залучень.

Конвертовані рахунки можуть включати рахунки в місцевій валюті, якщо фінансування забезпечується іноземною валютою і в результаті місцеву валюту можна вільно конвертувати в іноземну без будь-якого додаткового дозволу.

Блоковані рахунки можуть відображати суми, внесені в банк для переведення за кордон, які мають обмеження в конверсії та виплаті. Для них може бути властивий ризик, пов'язаний з іноземною валютою.

У додатках до фінансової звітності іноземні зобов'язання слід відображати в національній та іноземній валюті, відокремивши суми за блокованими рахунками.

При стабільному ринку банки можуть мобілізувати довготермінові засоби шляхом продажу облігацій. Облігації можуть бути корисними для вкладників, які хочуть зробити довготермінові інвестиції, що забезпечують стабільне надходження доходів. Ці інструменти підтверджуються документом (облігацією), і відсоток виплачується періодично на підставі купону, що є відрізним, і за яким можна одержати гроші в момент нарахування відсотків чи пізніше.

Інші залучення, що можуть робити банки, включають будь-який довготерміновий, незабезпечений субординований борг, який є аналогічним.

Проценти до виплати відображають нараховані на депозити відсотки, що не виплачені банком, оскільки відсотки виплачуються періодично, а не обов'язково на день складання банківського звіту, наявність цієї інформації на балансі свідчить про те, що банк використовує відповідний принцип обліку – нарахування.

Податки до сплати відображають суму нарахованих за останній звітний період податків, які ще не були сплачені.

Кредитні позиції в процесі переведення охоплюють переказні векселі чи інші інструменти, випущені чи індосаментовані (з авалем) банком, що підлягають оплаті при поданні їх держателями (наприклад, незалежними інвесторами, які купили комерційні папери). Якщо їх сума є значною, вона повинна бути деталізована в додатках до звітності.

Капітал.

Капітал банку забезпечує резерви, достатні для адекватних дій в будь-яких непередбачених обставинах, і допомагає запобігти неплатоспроможності в процесі адаптації до умов, що змінюються. Розмір капіталу визначається чинним законодавством країни, а Базелівським комітетом рекомендується достатність зваженої по відношенню до ризику капітальної бази на рівні 8% [49, с.33].

Основний капітал.

Оплачена частина капіталу являє собою номінальну вартість випущених акцій, що є в обігу. Акції можуть бути простими або привілейованими.

До основного капіталу відносяться також фонди та нерозподілений прибуток, які повинні забезпечувати зобов'язання та покривати збитки.

До додаткового капіталу відносять загальні резерви, страховий фонд та доход поточного року. Розмір загальних резервів та страхових фондів визначається законодавством. Доход (результат) поточного року показує розмір одержаного в звітному році прибутку за вирахуванням резервів та дивідендів.

Loading...

 
 

Цікаве