WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Фінансова звітність комерційних банків - Дипломна робота

Банківська справа. Фінансова звітність комерційних банків - Дипломна робота

  • Кошти та залишки в НБУ.

  • Казначейські та інші цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, та цінні папери, емітовані Національним банком України.

  • Кошти в інших банках.

  • Цінні папери на продаж.

  • Кредити та заборгованість клієнтів.

  • Інвестиційні цінні папери.

  • Довгострокові вкладення до асоційованих компаній і дочірні установ.

  • Основні засоби та нематеріальні активи.

  • Чисті нереалізовані доходи від похідних фінансових інструментів.

  • Нараховані доходи до отримання.

  • Інші активи.

    Зобов'язання у річному балансовому звіті представлені такими статтями:

  • Кошти банків на рахунках (кореспондентських, депозитних).

  • Кошти клієнтів на рахунках (депозитних, поточних).

  • Інші депозити.

  • Боргові цінні папери, емітовані банком.

  • Чисті нереалізовані витрати від похідних фінансових інструментів.

  • Нараховані витрати до сплати.

  • Інші зобов'язання.

    Статті власного капіталу банку у річному фінансовому звіті такі:

  • Статутний капітал.

  • Капіталізовані дивіденди.

  • Акції, що викуплені в акціонерів.

  • Емісійні різниці.

  • Резерви.

  • Переоцінка основних засобів.

  • Нерозподілений прибуток.

    Форма річного балансового звіту комерційних банків України, затверджена НБУ, наведена в додатку 1. Розрахунок деяких статей річного балансового звіту проводиться у примітках до річної фінансової звітності комерційних банків України.

    Як бачимо, баланс банку відображає згруповані в порядку зменшення ліквідності активи і зобов'язання (за рекомендацією Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 30) та власний капітал на звітну дату, а не залишки по рахунках, що використовуються банком, згруповані за Планом рахунків, як це робилося банками України до 1998 року. Перегрупування облікової інформації та її коригування у відповідності з МСБО дозволяє скласти баланс згідно з вимогами, визначеними Міжнародним комітетом по стандартах обліку, та адекватно його оцінити.

    Зробимо коротку інтерпретацію статей балансу.

    Активи.

    Активи балансу розміщуються в порядку зростання неконвертованості (за рекомендацією МСБО 30), на яку, окрім інших факторів, мають вплив чистий кредитний та ринковий ризики. Наприклад, найменш ризикованими вважаються готівка та казначейські векселі, найбільш ризикованими – позики та інвестиції.

    Фіксовані активи вважаються неконвертованими, якщо тільки банк не збирається припиняти свою діяльність і реалізовувати їх. По окремих активах ризик може бути невизначеним, і тоді їх слід вважати ризикованими.

    Найбільш ліквідними у банківському балансі вважаються готівка і її еквіваленти. Готівка, переведена у вільноконвертовану валюту, повинна включати грошові кошти в сейфах, що можуть зберігатись комерційними банками. Її розмір може бути обмежений, наприклад, в залежності від розміру депозитів чи інших факторів, в тому числі нормативних коефіцієнтів ліквідності, визначених чинним законодавством України.

    Розмір залишку готівки для комерційних банків України визначається НБУ в залежності від розміру статутного фонду банку, потреб клієнтів та умов збереження готівки в даному банку. Надлишок готівки більшої ніж ліміт, банки зобов'язані покласти на кореспондентський рахунок, тому вона не використовується для приросту ліквідності, а лише для забезпечення нормального ведення банківських операцій.

    До ліквідних активів відносять державні цінні папери, які можуть випускатися як урядом, так і місцевими органами влади. Це облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) та облігації внутрішньої ощадної позики, що рефінансуються НБУ та банками і які на сьогодні можна розглядати як короткотермінові інвестиції. Центральний банк може надавати фонди під заставу облігацій, і добре розвинутий вторинний ринок забезпечує вільну конвертованість таких облігацій в готівку при розумному наближенні їх вартості до номіналу.

    Аналогічно слід обліковувати і відображати в балансі боргові цінні папери небанківських фінансових установ і підприємств, зважуючи, однак, при потребі найбільший рівень ризику, так як у цих установ може бути недостатній потік грошових коштів і може знадобитися альтернативне джерело залучення грошових коштів, щоб виконати вимоги з погашення. При аналізі слід окремо розглядати облігації з різних джерел і приймати обґрунтовані рішення на предмет їх включення до ліквідних активів, хоча стандарт (МСБО 25) дозволяє оцінювати сукупний портфель інвестицій в цілому.

    Наступний актив, який відображається в балансі окремою статтею, – комерційні цінні папери. До комерційних цінних паперів відносять цінні папери, придбанні банком для перепродажу з метою отримання доходів від короткострокового підвищення їх ринкової ціни. Це можуть бути акції, випущені банками, фінансовими й нефінансовими установами, та боргові цінні папери, випущені урядом, місцевими органами виконавчої влади, банками, фінансовими та нефінансовими підприємствами – акції, векселі і т.п.

    Для послідовного дотримання принципу обачності при знижені ринкової ціни цінних паперів створюється резерв їх знецінення.

    Інвестиційні цінні папери банки придбають з метою отримання доходу або нарощування капіталу, які звичайно утримуються банком до їх погашення, незалежно від його терміну, і тому їх ліквідність є значно нижчою. Це можуть бути акції банків, фінансових та нефінансових установ, підприємств, їх боргові зобов'язання, включаючи боргові зобов'язання, випущені урядом та місцевими органами влади.

    Усі цінні папери, придбані банком, повинні бути відображені у додатках до фінансової звітності за видами та за двома оцінками: обліковою та ринковою вартістю.

    Депозити в центральному банку охоплюють:

    • кореспондентський рахунок в центральному банку, на якому зберігаються кошти, необхідні для здійснення міжбанківських платежів, та надлишкові неінвестовані ліквідні кошти;

    • обов'язкові резерви, які можуть визначатися в залежності від суми депозитів клієнтів або в залежності від загальної суми залучених коштів і використовуються для підтримки ліквідності на прийнятому рівні.

    У додатках до фінансової звітності ці депозити повинні відображатись окремо в межах резерву, окремо – за перевищення рівня обов'язкових резервів.

    До депозитів відносяться кошти, надані НБУ за операціями РЕПО (угода про зворотній викуп), короткострокові депозити в НБУ та депозитні рахунки в інших банках та небанківських установах.

    Кошти надаються НБУ за операціями РЕПО шляхом купівля цінних паперів, що є в його кредитному портфелі на визначений термін та з умовою викупу за визначеною ціною.

    На короткострокових депозитах НБУ банк може розміщувати тимчасово вільні грошові кошти на відсотки. Такі розміщення є безризиковими і не резервуються.

    Депозити грошового рину пов'язані з розміщенням надлишкових фондів у внутрішніх чи іноземних банках. Внутрішньобанківські розміщення формують грошовий ринок України, на якому здійснюються операції від 1 до 365 днів. На такому ринку банк може заробити відсотки на надлишкові засоби, маючи при цьому можливість у будь-який момент скористатись ними, не продовжуючи терміну розміщення.

    Розміщення за кордоном – це вкладення надлишків іноземної валюти банку, однак в умовах слабкості національної валюти значні вкладення за кордоном можуть вказувати на спекуляції, що підривають національну валюту [49, с.28].

    У додатках до фінансової звітності слід окремо відображати депозити за напрямками вкладення та термінами погашення.

    Залишки по рахунках кредитів і авансів показують розмір невиплачених основних сум за вирахуваннями конкретного та загального резерву на покриття збитків. Загальний резерв складає 25% усього кредитного портфеля банку, а конкретний – від 2 до 100% від суми конкретної позики, в залежності від її ризикованості. Незважаючи на високий ризик, кредити є найбільш поширеною та прибутковою сферою діяльності банку [49, с.28].

    Кредити можуть надаватися для здійснення поточної діяльності, інвестиційної діяльності та домашнім господарствам.

    Кредити для поточної діяльності надаються позичальникам для задоволення тимчасової потреби в коштах для придбання поточних активів у випадку неспівпадання часу надходження коштів та здійснення витрат. До них належать:

    • короткострокові кредити за внутрішніми торговельними операціями;

    • короткострокові кредити за експортно-імпортними операціями;

    • овердрафт;

    • враховані векселі;

    • факторингові операції.

    Інші короткострокові та довгострокові кредити – це кредити, надані для здійснення поточної діяльності уряду, місцевим органам влади, нефінансовим державним підприємствами та ін.

    За статтею кредитів для інвестиційної діяльності обліковуються короткострокові та довгострокові кредити, що надаються для здійснення такої інвестиційної діяльності:

    • короткострокові кредити на будівництво і освоєння земель;

    • короткострокові кредити на купівлю будівель, споруд, обладнання та землі;

    • довгострокові кредити на будівництво та освоєння земель;

    • фінансовий лізинг, наданий юридичним особам (контрактна вартість основних засобів, придбаних у фінансовий лізинг).

  • Loading...

     
     

    Цікаве