WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Фінансова звітність комерційних банків - Дипломна робота

Банківська справа. Фінансова звітність комерційних банків - Дипломна робота

Ліквідністю називається наявність достатніх коштів ля розрахунку за депозитами, що вилучаються, та іншими фінансовими зобов'язаннями по мірі настання їх строковості.

Платоспроможністю називається перевищення суми активів над сумою зобов'язань, що пов'язано із достатністю капіталу банку.

Банки наражаються на ризик ліквідності та ризики, що постають з:

  • коливання курсів валют;

  • змін процентної ставки;

  • змін ринкових цін;

  • невиконання зобов'язань партнером.

Під основною фінансовою звітністю розуміють звітність, що використовується більшістю користувачів для отримання інформації про фінансовий стан і діяльність банку, яка необхідна при прийнятті економічних рішень. До основної фінансової звітності відносяться: балансовий звіт, звіт про прибутки і збитки (про фінансові результати), звіт про рух (потоки) грошових коштів, примітки та інші звіти, що розшифровують окремі статті основних форм, а також пояснювальні матеріали [50, с.425].

Форми основної фінансової звітності повинні відповідати:

  • загальновизнаним моделям, які використовуються в міжнародній банківській практиці, що пов'язано із всезростаючим розширенням господарсько-економічних зв'язків країни за кордоном;

  • специфічним вимогам національних користувачів;

На міжнародному рівні зміст та принципи формування основних форм фінансової звітності комерційних банків визначають:

  • Схема підготовки та надання фінансових звітів (що є першою частиною міжнародних стандартів бухгалтерського обліку). Ця схема включає:

    • мету фінансової звітності;

    • базові допущення та якісні характеристики, що визначають корисність інформації у фінансовій звітності;

    • визначення, визнання та оцінка елементів, з яких будується фінансова звітність;

    • концепції капіталу та підтримки рівня капіталу.

  • Стандарт 1 "Розкриття політики бухгалтерського обліку". Тут, зокрема, зазначається, що бухгалтерська діяльність передбачає облік, підготовку фінансової звітності та інших звітів, контроль діяльності банку.

  • Стандарт 5 "Інформація, що підлягає розкриттю у фінансових звітах". У цьому стандарті вказуються вимоги до інформації, що має розкриватися у фінансовій звітності, а саме: яка інформація має подаватися, реквізити звітів, спеціальні та додаткові вимоги, а також конкретні вимоги до кожного із трьох основних форм фінансової звітності.

  • Стандарт 30 "Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ". Тут зазначається, що інформація у фінансовій звітності банків була подана у такому контексті, що користувач міг чітко і зрозуміло вияснити для себе питання щодо ліквідності, платоспроможності банку, а також щодо ризиків, котрі стосуються активів і зобов'язань.

  • Директива Ради Європейського союзу "Про річну та консолідовану звітність банків та інших фінансових установ" №86/635 ЕЕС від 08.12.86 р.

    Фінансові звіти відображають вплив операцій та інших подій на фінансовий стан банку, групуючи їх в широкі класи у відповідності до їх економічних характеристик. Ці класи називають елементами фінансових звітів. Активи, зобов'язання та власний капітал є елементами, які безпосередньо пов'язані з виміром фінансового стану, відображеним у балансовому звіті, а доходи і витрати – у звіті про прибутки та збитки.

    Відображення всіх елементів у балансовому звіті та у звіті про прибутки та збитки передбачає процес підкласифікації. Наприклад, активи і зобов'язання класифікуються згідно зі своєю природою або функцією в діяльності банку для того, щоб подати інформацію способом, найзручнішим для користувача при прийнятті економічного рішення.

    На сьогоднішній день велике значення має валюта, в якій здійснюються банківські операції, що зумовлено багатьма факторами. Існують об'єктивні причини того, що національна грошова одиниця України не може використовуватися у міжнародних розрахунках. З іншого боку, згідно з політикою, що спрямована на зміцнення гривні, запроваджені певні обмеження щодо застосування на території України іноземних валют як засобів платежу та розрахунків. У той же час українські банки активно працюють з банками кореспондентами і суб'єктами господарської діяльності сусідніх держав, валюта яких також не є вільно конвертованою. Отже, для правильної оцінки фінансових показників комерційного банку України в усіх фінансових формах звітності інформація подається у розрізі трьох груп валют: національної, вільно конвертованої та неконвертованої. При цьому для зручності порівняння суми завжди наводяться у гривневому еквіваленті.

    Як правило, дані у фінансовій звітності, окрім поділу на групи валют, наводяться окремо за резидентами і нерезидентами України.

    Баланс вважається основною формою звітності комерційного банку, що показує стан активів, зобов'язань та капіталу банку на певну дату.

    Основне призначення балансу – дати повну картину обліку операцій комерційного банку. Ця форма звітності відповідає діючому плану рахунків для комерційних банків.

    Склад та структура балансів комерційних банків залежить від характеру та специфіки їх діяльності, принципів побудови бухгалтерського обліку та операцій, що виконуються.

    Рахунки балансу комерційного банку поділяються на балансові та позабалансові. На балансових рахунках облік ведеться по системі подвійного запису з відображенням кожної операції по дебету і кредиту відповідних рахунків. На позабалансових рахунках обліковується рух цінностей і документів, що надходять до банку на зберігання, інкасо або комісію, папери строгої звітності, цінні папери. Як правило, облік на цих рахунках ведеться по такій схемі: прибуток, видаток, залишок.

    Балансові рахунки банку поділяються на активні, пасивні, активно-пасивні.

    На активних рахунках обліковуються склад та розміщення ресурсів банку (готівка у касі банку, вкладення ресурсів у цінні папери та кредити, придбана іноземна валюта, основні засоби та господарські витрати банку). Кінцеве сальдо на активних рахунках відображається по дебету. Актив балансу показує розмір його вкладень та визначає розмір витрат у процесі здійснення банківських операцій.

    На пасивних рахунках знаходять відображення джерела формування ресурсів (фонди, прибуток банку, залишки коштів на поточних та депозитних рахунках, кошти для фінансування капітальних вкладень). Кінцеве сальдо на пасивних рахунках відображається по кредиту.

    На активно-пасивних рахунках, в основному, обліковуються операції, які пов'язані з розрахунками банку з іншими банками, дебіторами або кредиторами.

    Комерційні банки складають щоденні, місячні, квартальні й річні баланси, а також місячний оборотно-сальдовий баланс. При цьому, слід зауважити, що комерційні банки, котрі мають філії, розташовані за межами України, подають регіональним управлінням Національного банку окремі місячні оборотно-сальдові баланси таких філій. При цьому форма оборотно-сальдового балансу таких філій нічим не відрізняється від тієї, яку подають банки, розташовані на території України.

    Крім сальдових та оборотно-сальдових балансів, комерційні банки складають місячний балансовий звіт. Він характеризує фінансовий стан банку, відображає його активи, зобов'язання та власний капітал у грошовому виразі на певну дату. Усі суми в балансовому звіті розподіляються за ознаками резидентності та виду валюти (національна та іноземна, у тому числі вільноконвертована, неконвертована). Балансовий звіт надається електронною поштою комерційними банками – юридичними особами на рівні області регіональним управлінням НБУ. Він формується на основі інформації, що міститься в синтетичних рахунках. Балансовий звіт банку можна представити у вигляді рівняння:

    Активи = Зобов'язання + Капітал

    Розглянемо основні елементи балансового звіту комерційних банків.

    Активом вважають ресурс, що контролюється банком як результат минулих подій, використання якого, ймовірно, сприятиме в майбутньому зростанню економічної вигоди.

    Зобов'язання розглядають як теперішнє зобов'язання банку, що виникає з його минулої діяльності, розрахунок за яким повинен закінчитися відтоком із банку ресурсів, які уособлюють економічні вигоди.

    Під власним капіталом розуміють залишкову частку в активах банку після відрахування зобов'язань. Капітал забезпечує банку резерви, достатні для адекватних дій у будь-яких непередбачених обставинах і допомагає уникнути неплатоспроможності в процесі адаптації до змінних умов.

    Таке розширене розуміння елементів фінансових звітів дає змогу групувати активи та зобов'язання в першу чергу згідно з їх економічною суттю, а не юридичною формою. Наприклад, фінансовий лізинг є юридично довгостроковою орендою, а фактично – це форма довгострокового кредитування і представлена у звітності у одному групуванні з кредитами, оскільки має всі їх атрибути (відсоткова ставка, строк, забезпечення, резервування).

  • Loading...

     
     

    Цікаве