WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Фондовий ринок - Дипломна робота

Банківська справа. Фондовий ринок - Дипломна робота

За критеріями, визначними Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України професійною діяльністю на РЦП вважається:

- для фізичних осіб - придбання ними ЦП від свого імені і за свій рахунок згідно з контрактами та відчуження від них ЦП упродовж року. При цьому обсяг угод (на суму номінальної вартості) має перевищувати суму, адекватну 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (на сьогодні це 17000 гривень)

- Для юридичних осіб - придбання за контрактами ЦП і їх похідних та наступне відчуження цих ЦП упродовж року після їх отримання. Загальний оборот з обігу (згідно з номінальною вартістю) за цими контрактами має перевищувати суму 10000 неоподаткованих мінімумів громадян (тобто 170000 грн).

Ці показники розміру доходу, одержаного від операцій із ЦП, не поширюються на торговців ЦП, які мають ліцензії.

Залежно від характеру операцій на РЦП серед учасників торгів розрізняють місцевих продавців, кінцевих продавців і посередників між ними.

Учасників РЦП поділяють також за ознаками громадянства: громадяни України є національними учасниками (резидентами), іноземні громадяни - зарубіжними учасниками ринку (нерезидентами).

На мій погляд, варто детально охарактеризувати найактивніші структури, що працюють на фондовому ринку, - комерційні банки.

Вивчення та аналіз діяльності різноманітних учасників ринку в економічно розвинутих країнах дає підстави вважати, що роль комерційних банків на РЦП не всюди однакова. Так, у США комерційним банкам узагалі заборонено проводити операції з ЦП і бути членами фондових бірж, а в Німеччині - навпаки - тільки комерційні банки мають право здійснювати усі види операцій із ЦП, оскільки вважається, що універсалізація функцій комерційних банків найбільшою мірою задовольняє потреби клієнтів.

В Україні, де є усі передумови для перетворення комерційних банків на найактивніших учасників фондового ринку, освоєння і постійне застосування кредитними закладами операцій із ЦП має особливу перспективу.

Згідно із законом України "Про банки і банківську діяльність" комерційним банкам дозволено:

- випускати, купувати, продавати і зберігати платіжні документи (акції, облігації, векселі тощо) та проводити інші операції з ними:

- залучати і розміщувати кошти та управляти ЦП за дорученням клієнта (довірчі операції);

- надавати консультаційні послуги;

- проводити розрахунки за дорученням клієнта (це стосується і операцій із ЦП).

Перелічені види діяльності охоплюють майже всі можливі операції із ЦП, оплачувані власними коштами і за дорученнями. Комерційний банк може бути професійним учасником РЦП, виконуючи функції інвестиційного посередника (фінансового брокера), інвестиційного консультанта; може працювати у режимі, властивому інвестиційній компанії або інвестиційному фонду.

Останні можливі, коли відділ банку, який займається операціями із ЦП, має окремий баланс, залучає ресурси за рахунок випуску ЦП від імені банку, перерозподіляє вказані ресурси для інвестування у ЦП. Якщо названі передумови мають місце, то для проведення операцій із ЦП, без сумніву, залучаються власні кошти банку.

Банк також може діяти на РЦП як емітент або інвестор. Досвід функціонування фінансових установ на вітчизняному фондовому ринку дає змогу зробити висновок, що саме банки випускають найбільшу частину акцій та облігацій, а також є найбільшими інвесторами як у приватні ЦП, так і в державні. Наприклад, основними покупцями облігацій внутрішньої державної позики є саме комерційні банки.

Варто звернути увагу і на неминучі суперечності, які виникають, коли банк поєднує діяльність фінансового брокера та консультанта і одночасно - емітента й інвестора в операціях за свої власні кошти. На сьогодні норм, які б регулювали цю проблему, запобігали виникненню неетичних ситуацій, на жаль, не існує.

В Україні впроваджується модель правової рівності на РЦП банків, брокерських компаній та інших його учасників. Це неминуче призведе до гострої конкуренції, яка і виявить у найближчі роки лідера цого ринку.

Наостанок - коротко про основні види операцій, що їх виконують комерційні банки на РЦП.

До активних насамперед належать операції, пов'язані з інвестуванням у ЦП, та обліково- позикові операції. До пасивних - випуск комерційними банками ЦП, насамперед - акції для формування статутного капіталу, крім того, акумуляція залучених коштів.

Комерційні банки здійснюють також цілу серію позабалансових операцій (див. схему 2). Проаналізувавши їх, можна стверджувати, що пересічний український комерційний банк здатен здійснювати практично всі операції на РЦП, одночасно виконуючи роль і емітента, і інвестора, і фінансового посередника та консультанта.

Можна зробити висновок, що місце комерційних банків у схемі класифікації учасників РЦП є визначальним, а роль - домінуючою.

Розділ 2.

Фондові ринки та банки.

2.1. Роль центральних банків.

Серед фондових ринків світу США займає особливе місце.

По-перше – це самий великий ринок. На долю США припадає більше третини світової капіталізації, тобто сукупної курсової вартості акцій і близько 50% облігаційної заборгованості. Сукупний об'єм державної і приватної заборгованості США в 1996 році біля 14 трлн. дол.

По-друге – в силу історичних причин відносне значення фіктивного капіталу для національної економіки США набагато вища ніж для економіки більшості країн світу

По-третє – у сфері організації фондової справи в розробці нових фінансових інструментів і розвитку теорії управління портфелями ЦП США досягли таких високих результатів, що їх досвід переймають інші держави.

По-четверте – система регулювання фондового ринку США є самою жорсткою, ефективною і добре розробленою, у зв'язку з чим її застосовують у багатьох країнах.

Глобальний фондовий ринок.


1 – Нью-Йорк; 2 – Європейський Союз; 3 – Токіо.

Серед різноманітних функцій центральних банків слід виділити основні, без яких неможливе виконання головної задачі центрального банку – збереження стабільності національної грошової одиниці, - і допоміжні, відповідні рішенню цієї задачі.

Основні функції, виконувані всіма без винятку центральними банками, розділяються на регулюючі, контрольні і обслуговуючі. До регулюючих функцій відносяться:

управління грошовим оборотом;

регулювання грошово-кредитної сфери;

регулювання попиту і пропозиції на кредит;

Контрольні функції включають в себе:

здійснення контролю за функціонуванням кредитно-банківської системи;

проведення валютного контролю.

Обслуговуючі функції заключаються в:

організації платіжно-розрахункових стосунків комерційних банків;

кредитуванні банківських закладів і керівництва;

виконуванні центральним банком ролі фінансового агента уряду;

Найважливішою регулюючою функцією, належною всім без винятку центральним банкам, є розробка і проведення грошово-кредитної політики.

Характер проведеної центральним банком грошово-кредитної політики багато в чому залежить від ступеню його незалежності від уряду, яка може бути більшою чи меншою, але ніколи не є абсолютною. Наприклад, цільові орієнтири зміни агрегатів грошової маси звичайно встановлюються безпосередньо центральним банком. В той же час ні один центральний банк не може самостійно, без участі держави, встановити той чи інший валютний режим.

З іншого боку, відмічені в останні десятиріччя тенденцій в грошово-кредитній сфері сприяли посиленню незалежності центральних банків. Так, процеси лібералізації руху капіталу і дерегулювання привели до підвищення значення ринкових інструментів і зменшення ролі адміністративних методів регулювання. Це, в свою чергу, викликало звертання регламентуючих процедур і в деякій мірі укріпило незалежність центральних банків.

Розробка і проведення грошово-кредитної політики включають в себе:

визначення напрямів розвитку грошово-кредитної політики;

вибір основних інструментів грошово-кредитної політики;

створення і ведення статистичної бази даних по грошовій масі, кредитах і збереженнях;

проведення дослідів по проблемах економіки і грошово-кредитної сфери даної країни і інших країн, створюючих основу грошово-кредитної політики;

створення грошових програм і контроль за їх виконанням.

Не менш важливою регулюючою функцією центрального банку є регулювання попиту і пропозиції на кредит і іноземну валюту, що виконується посередництвом проведення інтервенціонних операцій на грошовому та валютному ринках. З ціллю стримання кредитної експансії центральні банки приймають заходи по зниженню рівня ліквідності кредитно-банківських інститутів, а для розширення кредитної експансії проводять протилежні дії. Аналогічний характер мають інтервенціонні операції на валютному ринку.

Контроль за функціонуванням кредитно-банківської системи – одна з контрольних функцій центрального банку – обумовлюється необхідністю підтримання стабільності цієї системи, оскільки довіра до національної грошової одиниці передбачає наявність стійких і ефективно працюючих кредитно-банківських інститутів.

Loading...

 
 

Цікаве