WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Фондовий ринок - Дипломна робота

Банківська справа. Фондовий ринок - Дипломна робота

Однак для нас головне - це ринок цінних паперів. Тому ми зазначимо, що названі Постанови КМ України формально і фактично переслідують одну мету - створити первинний ринок цінних паперів, залучити до ринкових відносин усе населення України та всі підприємства, котрі можна приватизувати і акціонувати. З цих позицій ЦСА проводить значно більшу роботу, ніж усі біржі, разом узяті. До того ж ЦСА фактично реєструє усі угоди, має розвинуту мережу по країні, має добру інформативну базу, веде реєстр усіх акціонерів і сприяє розвиткові фондового ринку України. Ознайомившись з роботою ЦСА, ми вважаємо, що в найближчий час він зможе скласти серйозну конкуренцію усім фондовим біржам України, оскільки має солідну матеріальну базу, і його система діє.

*
* Бизнес. – 1996. – 13 февраля. – ст. 14

Більше того, центр фактично може взяти під контроль увесь позабіржовий ринок, що вельми важливо в процесі формування фондового ринку України. Ось підсумки цього процесу (див. табл. 4). Отже, торгівля, легка та харчова промисловість мають 43,8-1%. Будматеріали, будівництво, лісова та деревообробна промисловість і транспорт - 38,5%. Базові галузі - 18,11%. Усе це свідчить про те, що головний виробник не вийшов на ринок. Він насичений дрібним виробництвом, до акцій якого немає довіри.

З огляду на те, що сертифікат - дольова участь громадянина України у власності народного господарства, є очевидним: замість сертифіката буде одержано свідоцтво про передачу цієї частини власності громадянину України, але в якій формі? Якщо це довідка, що вона не цінний папір і не може обертатися на ринку; якщо це іменне свідоцтво на акції чи самі іменні акції, то вони теж не можуть реалізуватися на ринку. Тільки якщо ці акції на пред'явника, то вони можуть бути реалізовані на вторинному ринку, громадянин одержить гроші, а акції перейдуть до третьої особи. А якщо це закрите акціонерне товариство, воно взагалі не випускає акцій, а робить запис на спеціальних бухгалтерських картках. То про який же ринок може бути мова? Віддавши свій сертифікат підприємству, громадянин не вносить у нього жодної копійки і одержує свої акції безплатно, позбавляючи тим самим підприємство певної суми грошей, необхідної для розвитку виробництва. Тому підприємство, продане інвестиційній компанії за певну кількість подібних сертифікатів, дістається їй безплатно, але цій компанії потім необхідно випускати акції, щоб набрати необхідний обіговий капітал для запуску підприємства в дію. Виникає нова форма фіктивного капіталу, забезпечена тільки сертифікатами, що не мають реальної вартості (див приблизно схему цього процесу в додатках №9), але сприяють зростанню інфляції на базі фіктивного капіталу. Крім того. слід пам'ятати, що обмін сертифікатів на свідоцтво про акції чи самі акції не супроводжується рухом грошей. Йде безплатна передача (не враховуючи плати за послуги фірмам) чи безплатний процес купівлі-продажу, роздавання без грошей власності України, котра при такій формі починає концентруватися в небагатьох руках власників інвестиційних компаній. Але головне - цей процес не дає акціонерним товариствам реальних коштів для інвестицій, немає обігового капіталу. Для його одержання необхідно нова емісія акцій, що призводить до знецінення капіталу, невиправданого завищення вартості цього АТ, наводнення ринку пінних паперів акціями, які не відповідають реальній їх вартості, тобто йде розбавляння капіталу, а звідси — новий виток інфляції. До того ж, одержавши акції або свідоцтво на ці акції, громадянин України, за рідкісним винятком, може одержати свій дивіденд через рік. На цей ж потрібні роки. Щоб одержати свою частку власності від реалізації своїх цінних паперів, громадянин мусить продати їх на вторинному ринку. Але Законом таке заборонено, оскільки всі акції іменні. Їх треба спочатку продати своєму АТ або трасту, а воно потім продасть їх знову за вищим курсом, одержавши прибуток, чи передасть третій особі. А якщо ці акції АТ не купить, то вони залишаться просто папером. Отже, щоб реалізувати свої акції, необхідно зробити так.

1. Усі іменні акції мають, за бажанням їхніх власників, переводитися в акції на пред'явника.

2. Замість всіляких свідоцтв мають обертатися реальні акції, а не їхні сурогати.

3. Громадяни України повинні мати право вільно продавати і купувати свої акції через біржу або на позабіржовому ринку.

4. Підприємства зобов'язані викуповувати свої акції тільки при їх ліквідації чи банкрутстві.

5. У новому Законі необхідно обумовити випадки, коли підприємство, одержавши сертифікат і роздавши акції, може збанкрутувати раніше, ніж почне працювати.

Викладене - лише частина проблеми, та головне полягає в тому, що ніхто не ставить питання про створення ринку позичкових капіталів для інвестиційної діяльності, підміняючи його зовнішніми інвестиціями.

Однак при аналізі ринку цінних паперів у широкому значенні необхідно керуватись тим, що це ринок ризнкових капіталів, на якому не може бути повної гаранти стабільності, постійно зростаючих курсів цінних паперів, дивідендів, немає гарантій і від банкрутств. У своїй сукупності воно може призвести до розорення одних і збагачення інших. Очевидно, що з огляду на зростання конкурентної боротьби на ринку цінних паперів видано Украз Президента України від 27 січня 1995 р. № 85/95 "Положення про фінансово-промислові групи в Україні", за яким банкам дозволено в ФПГ мати майно розміром 35% статутного фонду ФПГ, або 50% банку-учасника ФПГ і більше може належати іншим учасникам ФПГ. Це значно розширює можливості комерційних банків та інших членів ФПГ, оскільки, згідно з діючим законодавством, обсяг інвестування, комерційних банків в акції інших підприємств не може перевищувати 10% власного статутного фонду. Як видно, виникає явна суперечність законодавчої бази, цю суперечність треба якимось чином ліквідувати.

Щодо зазначеного Указу можна зауважити: певні сили в Україні почали боротьбу за поділ Ринку України і сфер впливу на ньому в інтересах певних груп промислового і фінансового капіталу. В Росії на 1 січня 1995 р. було створено 8 ФПГ, хоча вони ще себе не проявили достатньо авторитетно, але вже діють, і Україна в цьому плані готується як до внутрішніх, так і до зовнішніх економічних битв.

Склад учасників фондового ринку, специфіка функціонування та регулювання їхньої діяльності визначаються товаром, який на цьому ринку перебуває в обігу, - цінними паперами. Вони можуть випускатися для первинного розміщення на ринку; обертатися на ньому (продаватися і купуватися); погашатися, тобто вилучатися з обігу, що передбачає виплату власникам певної компенсації; бути об'єктом застави і страхування чи предметом укладення термінових контрактів тощо.

Враховуючи різноманітність операцій на фондовому ринку та багатогранність функцій його учасників, практично неможливо запровадити щодо них чітку і сталу класифікацію. Та все ж спробуємо зробити це за найтиповішими ознаками: характери економічної поведінки, різновидами діяльності, належністю до громадянства конкретної країни (див. Схему 1).

Учасники ринку цінних паперів, з урахуванням їх економічної поведінки, поділяються на такі категорії: держава, населення, комерційні організації (так звані інституційні учасники). У свою чергу комерційні організації поділяються на нефінансові і фінансові. До останніх належать комерційні банки, інвестиційні фонди, акціонерні товариства, страхові, брокерські компанії та ін. Суб'єктів фондового ринку поділяють також на професійних і непрофесійних його учасників. Професійні учасники працюють на ринку цінних паперів постійно і лише на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються у порядку встановленому чинним законодавством. До найпоширеніших видів діяльності належать:

- посередництво у процесі випуску і обігу цінних паперів;

- депозитарна розрахунково-клірингова діяльність з управління ЦП;

- діяльність із ведення реєстру власників іменних ЦП;

- організація торгівлі на ринку цінних паперів.

Окремим видом професійної діяльності є торгівля ЦП, тобто реалізація цивільно-приватних контрактів, пов'язаних із цінними паперами, якими передбачено їх "оплату проти поставки" новому власникові на підставі доручення або на засаді комісії за рахунок клієнтів (брокерська діяльність) чи від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність).

Випуск та обіг ЦП в Україні проводиться за посередництвом банків, акціонерних товариств, статутний фонд яких сформований лише за рахунок іменних акцій, а також іншими торговцями, для яких операції з ЦП є єдиним видом діяльності.

Інші підвиди професійної діяльності на ринку ЦП пов'язані зі згаданими вище. Це насамперед послуги у сфері обліку, зберігання, обслуговування угод із ЦП, а також послуги, що безпосередньо сприяють укладенню цивільно-правових угод із ЦП на біржовому та позабіржовому ринках.

Loading...

 
 

Цікаве