WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Фондовий ринок - Дипломна робота

Банківська справа. Фондовий ринок - Дипломна робота

Тому аналіз руху курсу цінних паперів на фондовій біржі, де котируються всього 2 акції — Укррічфлоту та банку "Україна", не е показником розвитку цінних паперів. Більше того, УФБ змушена систематично залучати на торги цінні папери, котрі не зареєстровані на біржі згідно з правилами Мінфіну, торгувати опціонами і т.ін. Виникає процес переплетення біржових і позабіржових інтересів. Але при цьому слід зазначити: сьогодні саме позабіржовий ринок визначає розміри ринку цінних паперів. Хоча слід пам'ятати, що позабіржовий ринок — ринок підвищеного ризику, спекуляцій, де немає вичерпних даних про стан справ емітентів, немає їхніх звітів і т.п. До того ж ціни акцій визначаються не прибутковістю підприємств чи розміром дивідендів, конкуренцією, а свавіллям торгівців. Тобто відбувається самокотирування і йдуть торги за принципом: не хочеш - не бери. Це гальмує оборот ринку, збільшує прибуток торгівців цінних паперів, збільшується ризик витрат капіталов кладень.

Ми змушені констатувати, що біржова статистика в Україні надто обмежена і до того ж запізнюється більш ніж на рік. Використавши оперативну інформацію газети, автор перевірив офіційні статистичні дані розвитку цінних паперів у вартісному вираженні (див. табл. 1). Незаперечним є загальне зростання вартості всіх цінних паперів, але графа "всього" відбиває загальну вартість, не узгоджуючись з вимогами ринку цінних паперів. Тому виділимо ринкові цінні папери: акції та облігації, у підсумку одержимо зростання їхньої вартості в 1994р. до 1992р. - 394, 37 разів, в тому числі за акціями всього в 92,18 раза. Якщо взяти відношення до початку 1995 р., то одержимо 1589,95 раза. Зростання справляє враження, але без врахування інфляційних процесів; отже, ці дані говорять про зростання обсягів, пов'язаних саме з процесом становлення і розвитку ринку цінних паперів. При цьому нам невідома кількість акціонерних товариств, котрі виставили цінні папери для реалізації. Але інші дані статзбірника свідчать: ринок цінних паперів лише формується, оскільки в 1994 р. було всього укладено угод на 4799,1 млрд. крб., у тому числі за цінними паперами на 43,0 млрд. крб. і кредитними ресурсами —115,8 млрд. крб. Дані говорять про те, що в 1995 р. зростання до 1994 р. становило (ми беремо відношення, наведені газетою, і дані статзбірника: 539,2 млрд., 43,0 млрд.) 12,5 раза. Отже, є зрушення, які необхідно проаналізувати ретельніше.

Однак, незважаючи на це, і у зв'язку з тим, що інших даних немає, автор вирішив проаналізувати стан позабіржового ринку цінних паперів за тими, котрі публікувала газета "Фінансова Україна". Це - список продавців і кількість акцій, пропонованих до реалізації. На підставі цих даних автори визначили групи за акціями і підраховували кількість контор, які торгують на позабіржовому ринку. Подібну роботу зроблено вперше, вона подає зріз по всій Україні. Однак у завдання автора не входило зазначати міста й регіони, оскільки кожне місто чи область мають свій центр торгівлі цінними паперами. У результаті проведеної роботи одержано дані, викладені за 7 місяців 1995 р. і за травень 1996 р. в табл. 2.

По-перше, видно динаміку позабіржового ринку цінних паперів. Їх кількість зросла в 5,9 разів. Зросло число акцій промислових підприємств, щоправда, в основному за рахунок підприємств легкої та харчової промисловості. Але всі ці підприємства мають обласне підпорядкування і не впливають на економічний потенціал України в цілому. Підприємств групи А ще явно недостатньо, їх усього близько 6%, ця позиція поки що зберігається.

По-друге, кількість цінних паперів, котрі перебувають в обігу на ринку, в цілому становить усього16% від кількості емітентів, що свідчить про низьку активність акціонерних товариств і велику частку закритих акціонерних товариств.

По-третє, в торгівлі цінними паперами беруть участь близько 15% контор, зареєстрованих в Україні. Решта зайняла очікувальну позицію.

По-четверте, ми не маємо статистики, скільки куплено акцій. Тому не можна судити про активність обігу цінних паперів. Хоча відомо: частіше за все попит мають цінні папери приблизно 25 компаній, а це дуже мало.

Слід також зазначити, що починає пожвавлюватися спекулятивна боротьба між торгівцями цінними паперами, але поки що невідомо, хто за ними стоїть, крім того, торги з голосу на фондовому майданчику не дають уявлення про емітентів та їхній економічний стан. До того ж невідомо, чи дають акції, що представляються, право голосу, чи потрібно набрати їх певну кількість. А що робити з участю в управлінні, який треба мати пакет акцій? Ці запитання залишаються без відповіді. Та все ж можна зробити висновок: продається стільки акцій і логів, щоб не допустити сторонніх до управління компанією. Сама ж фондова біржа перебуває в складному становищі, адже за Законом вона може працювати тільки з юридичними особами, а от трасти, інвесткомпанії, банки і т.п. в цьому не обмежені. Це й призводить до того, що позабіржовий ринок більш динамічний, ніж біржовий.

Наш аналіз ринку цінних паперів показує: ринок ще в зародковому стані, а його функціонування обмежено раніше прийнятими законами про біржі і цінні папери, про господарські товариства, про банки, про приватизацію.

А діючий закон про цінні папери передбачає, що основна маса акцій має бути іменною. Це істотно стримує розвиток рийку, оскільки замість акції видається лише свідоцтво, котре не може бути об'єктом купівлі-продажу. Його треба продати спершу своєму акціонерному товариству, щоб воно знову продало це свідоцтво на акції третій особі. До того ж скрізь упущено істотний фактор: ринок цінних паперів є складовою частиною ринку капіталів і особливо ринку позичкових капіталів. Саме звідси мають черпатися кошти для розвитку виробництва, інвестицій, акціонування. Проте проблему соромливо замовчують або ж підміняють прагненням одержати зарубіжні кредити та інвестиції, збільшуючи тим самим зовнішній борг України і виплати на його обслуговування, а це негативно відбивається на платіжному балансі і, як правило, на стані української валюти.

Приватизація (за даними голови Комітету з приватизації Ю.Єханурова, в приватизації взяло участь на 10/IV-95 р. близько 12 млн. жителів України. Доповідь на сесії ВР України II/ ІV-95 р., на жаль, не розв'язує питань створення ринку цінних паперів, адже відбувається на засадах безготівкових розрахунків. Підприємства, переходячи у власність, не мають обігових коштів для свого розвитку і вимушені випускати додаткові акції для одержання обігових коштів, що негативно відбивається на ринкових відносинах та курсах акцій. Практика свідчить: багато АТ самі прагнуть реалізувати свої акції, самі встановлюють їх котирування, не публікують результатів своєї діяльності і, по суті, прагнуть набрати як можна більше коштів, не показуючи ефективності своєї діяльності.

Наприклад, дані Статзбірника - продаж акцій відкритих акціонерних товариств. У 1993 р. було 219 підприємств, а в 1994 р. — 986 підприємств.* (Інших даних, на жаль, немає). Причому невідомо, чи на біржовому ринку, чи на позабіржовому йшов продаж акцій, яка питома вага таких підприємств у суспільному виробництві і т. ін. Інакше кажучи, нам невідомо про їхній промисловий потенціал та роль в економіці України. За даними цього ж Статзбірника за 1991—1994 рр. в Україні була така кількість бірж.

Однак, крім кількості бірж, збірник не дає більше ніякої інформації. Нам відомо, що в 1995 р. число бірж перейшло за 100 одиниць. Але який їхній оборот, скільки акцій і які компанії на них котируються, роль цих компаній у суспільному відтворенні або в крайньому разі, питома вага компаній чи окремих акціонерних товариств у суспільному відтворенні все це не відомо. Тому ми звернулись до даних про результати приватизації Республіканського центру сертифікатних аукціонів. Цю організацію створено за Постановою КМ України від 24/II-1995 р. № 144. Згідно з Положенням цієї Постанови "Центри сертифікатних аукціонів створюються з метою забезпечення продажу акцій відкритих акціонерних товариств та інших об'єктів приватизації. Та головне те, що центри (ЦСА) повинні залучати майнові сертифікати - ваучери та компенсаційні сертифікати Ощадбанку. По суті, КМ України створив ще один фондовий майданчик для розпродажу майна України. Кількість цих підприємств ми вже вказали раніше, але кількість ваучерів і кількість підприємств, які підлягають приватизації та аук-ціонуванню, не збігаються.

* Статистичний щорічник України 1994. – ст.97

Депутати Верховної Ради України 4 квітня 1996 р. стверджували, що ваучерів стало більше, ніж об'єктів приватизації. Однак весь процес має завершитися в 1996 р. Тому виникає законне запитання: а чи вистачить власності України, щоб усіх задовольнити? У Фонді держмайна занепокоєні тим, де взяти додаткові об'єкти для залучення їх до процесу приватизації. Відомо: в 1995 р. планувалось 30% цінних паперів залишати у власності держави. А от під житлові чеки, сумарною вартістю 640 трлн. крб., майна не вистачає. На лютий 1996 р. вартість держмайна, що підлягає приватизації. становила 3042 трлн. крб., а сумарна вартість приватизаціних майнових сертифікатів, компенсаційних сертифікатів та житлових чеків — 2998 трлн. крб. Нібито все збігається, але треба розраховуватися з РАТ "Газпром", покрити збитки від стихійних лих та катастроф і 40% майна приватизується за готівку — усе це призводить до суттєвого дефіциту майна. Треба розблокувати те, що Верховна Рада вирішила не приватизувати, щоб увести в обіг приватизаційні цінні папери, а отже, й акції і т.п.**

Loading...

 
 

Цікаве