WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Фондовий ринок - Дипломна робота

Банківська справа. Фондовий ринок - Дипломна робота

8. Зміну внутрішньої і зовнішньої економічної кон'юнктури.

9. Інфляційні процеси.

10. Непередбаченість дій Парламенту та Уряду України, що приймають невиважені рішення.

З цього випливає висновок: з боку держави в рамках діючих законів потрібен певний контроль і регулюючі заходи з координації діяльності ринку цінних паперів і всіх його учасників. Багато економістів сходиться на думці, що таким контролюючим органом має бути Комісія з цінних паперів, котра мала б виключне право на регулювання та контроль за ринком цінних паперів. Тоді очевидно, що Мінфін, Мінекономіки та інші повинні передати їй частину своїх повноважень.

В умовах першопочаткового накопичення капіталів, першопочаткової приватизації, першопочаткового аукціонування в Україні розвиваються непривабливі тенденції, а саме - боротьба міністерств і відомств за створення такої системи власності, котра дозволяла 6 їм на засадах дискримінаційних способів управляти виробництвом старими, що пережили себе, методами, - за допомогою голого адміністрування, без врахування вимог ринкових відносин. А звідси й інше явище - акціонування галузі як способу забезпечення собі пріоритетів та додаткових благ. У цих умовах навіть не йдеться про те, щоб ринок цінних паперів став джерелом фінансування та інвестування виробництва, щоб він став дійсним сегментом ринку позичкових капіталів, орієнтованих на виробництво.

На питання, коли запрацює ринок цінних паперів, можна відповісти на основні аналізу статистики 929 акціонерних товариств, зробленого автором, за даними Центрального депозитарію на І/IV-1995 р. (див. табл. 5).

Зовні все гаразд, але серед підприємств безліч управлінських контор, які стали АТ, дрібні місцеві підприємства, об'єднання фермерів. Якщо їх не брати до уваги, то кількість підприємств, що відіграють значну роль в економіці України та її потенціалі, скоротиться приблизно до 3%, якщо не менше. Багато підприємств свідомо занизили свою вартість, щоб полегшити собі процес власної приватизації та аукціонування. Тому загальна кількість акцій цих підприємств на ринку дуже незначна.

Кількість емітентів з ряду інвестиційних компаній, торгових боргів, банків, фінансових компаній становить 51%, що свідчить: у сфері виробництва немає достатніх коштів. Усі кошти йдуть у ті сфери, де можливий швидкий оборот, накопичення капіталу, а головне - швидке збагачення.

Таким чином, можна констатувати: йде процес первинного накопичення капіталу, ще не склались умови для роботи ринку цінних паперів (біржового та позабіржового), не склався ринок позичкових капіталів. Процес приватизації та аукціонування ще не сприяв розвитку ринкових відносин та організації ринку цінних паперів. Однак пожвавлення, яке почалося на ринку цінних паперів, свідчить, що процес пішов і для його активізації необхідна нова законодавча база, котра зняла 6 обмеження, внесла б необхідні корективи у взаємодію біржового та по забіржового ринків.

Проаналізуємо ще ряд даних з інших джерел, щоб уявити наповненість первинного ринку цінних паперів і його динаміку. У цьому плані цікаві дані табл. № 6.

Як видно, всього було 1070 випусків акцій. Але цього мало, тим більше, що 35% усіх емісій здійснено в Києві. Для того, щоб з'ясувати середній розмір статутного фонду, попробуємо зробити ще один аналіз на базі табл. № 7.

Виходить, що розміри статутного фонду сукупного емітента зросли до 55,6 млрд. крб. Тепер порівняємо цю суму з кількістю емітентів і одержимо приблизно розмір середнього статутного фонду одного емітента. Якщо взяти дані депозитарію - 929 емітентів, то вийде (55,6 млрд. крб. : 929) менше 59,85 млн. крб., отже, знову ми виходимо на дрібні підприємства. Навіть якщо вважати, що середній розмір статутного фонду одного емітента 55,6 млрд. крб., то й тоді ми змушені констатувати: це надто маленька сума. Адже тут виключено все - вартість будівель, споруд, інфраструктури, устаткування і т.п., до того ж ще й проіндексоване, і, звичайно, сума стосується тільки дрібного виробництва.

Наведемо ще один аналіз на основі табл. № 8.

Якщо в 1991 р. емітенти галузі машинобудування становили 25%, а банки та інші 75%, то в 1994 р. машинобудування "впало" до 7,8%, зате банки та інші становили 75,1% та інші види — 7,4%, тобто в сумі більше 82,5%. Це підтверджує нашу тезу і висновки із табл. 5, що фондовий ринок України не має ще таких акціонерних підприємств, котрі впливали б на економіку країни та її економічний потенціал. Про те аналіз позабіржового ринку за травень 1996 р. показує: усе більше промислових підприємств акціонерного типу виходить на ринок цінних паперів, поки що не впливаючи на створення фінансового ринку України.

Нагадуємо, що на Нью-Йорській фондовій біржі котируються приблизно 1700 акцій, у Лондоні - 1400, Франції та Німеччині - 1200— 1300. Україні ще далеко до цього показника. Для роботи ринку цінних паперів необхідно, щоб на ньому фігурували приблизно 50% акцій усіх промислових підприємств від загальної їх кількості.

Важливим фактором у сучасному аукціонуванні є те, що практично всі АТ перебувають на першому етапі свого формування, коли йде процес накопичення статутного капіталу, не визначено ще основних принципів і спрямування діяльності. Тому для багатьох держателів акцій їх позиція дуже невизначена, вони нічого не знають про дохідність їхніх акцій і тримають їх як певну страхову суму. Звідси побоювання витрати коштів, але головне — це потужне гальмо на шляху переливання капіталів із однієї сфери чи виробництва в іншу, більш прибуткову. А цьому, як ми уже відмічали, перешкоджають такі фактори.

1. На біржі чи позабіржовому ринку акція ми торгують тільки юридичні особи. Фізичні особи, власники акцій не можуть виставити їх на торги, оскільки реальних акцій немає, а є тільки іменні свідоцтва про акції.

2. АТ не публікують обов'язкових річних звітів за результатами своєї діяльності.

3. Фондова біржа не стала центром залучення капіталів та акцій.

4. Піде процес початкового накопичення капіталів. При цьому процеси інфляції йдуть швидшими темпами, і АТ можуть з огляду на це збанкрутувати раніше, ніж вони наберуть статутний фонд.

5. Переливанню капіталів перешкоджає і нерозвинутість ринку цінних паперів. Було б доцільним створити регіональні біржі, на яких виступали б ДТ з розміром статутного капіталу до 0,5 млн. грн., підприємства місцевої промисловості. їх можна було б організувати в містах: Львів, Донецьк, Дніпропетровськ, Харків, Сімферопіль, Луганськ, Ужгород.

6. У Києві на фондовій біржі було 6 доцільним створити 4 "ями" (корб'є-корзини) для торгівлі акціями:

№ 1 — АТ з капіталом 0,5—0,75 млн. грн.

№ 2 — АТ з капіталом 0,75—1,50 млн. грн.

№ 3 — АТ з капіталом 1,50—3,00 млн. грн.

№ 4 — АТ з капіталом понад 3,00 млн. грн., а також зал торгівлі акціями.

Такий порядок полегшить внутрішню спеціалізацію торгів і забезпечить кращу конкуренцію та глибше знання позицій емітента.

7. Необхідно організувати службу біржової статистики і біржовий бюлетень котирувань та аналізу економічного становища емітентів як основу державного індикативного регулювання економіки.

8. Дозволити для фізичних осіб торгівлю цінними паперами на біржах через спеціально уповноважених осіб — маклерів.

9. На торги допускати тільки реальні цінні папери, а не сурогати чи свідоцтва про них.

10. На взаємних засадах залучити на фондовий ринок акції провідних компаній світу.

Міністерство статистики України провело дослідження ринку цінних паперів України за 9 місяців 1994 р. Хоча воно містить тільки статистику без глибокого економічного аналізу, слід звернути увагу на деякі фактичні дані. Так, загальна вартість цінних паперів на 1/Х-1994 р. становила 5,2 трлн. крб., і це при тому, що в населення було вільних на той період 100 трлн. крб., тепер їх 305 трлн. крб. Вартість акцій становила 52,5%, але нам невідомо, на скільки акціонерних товариств це припадало. Важливим було те, що 80% цінних паперів продано за ціною, вищою їхнього номіналу. 21% цінних паперів купили фізичні особи (1013,6 млрд. крб.), з них 64% акцій, тобто 648,7 млрд, крб., що дуже мало. Це підтверджує нашу пропозицію щодо відкриття широкого доступу до акцій на пред'явника всього населення України. Основними торгівцями цінними паперами виступали самі емітенти, а це ще раз доводить нерозвиненість ринку цінних паперів і підтверджує наше положення про незначну роль фондової біржі в торгівлі цінними паперами. Головний висновок Мінстату полягає в тому, що економічні умови в Україні не сприяють іноземним інвестиціям, чим пояснюється також і те, що український капітал більш активно переливався до близького зарубіжжя, і вартість акцій, придбаних у нерезидентів за вказаний період, зросла в 30 разів (89,5 млрд. крб.).

Але в цілому інформація Мінстату — добра основа для висновку про необхідність активізації біржової діяльності і залучення до неї широкого кола інвесторів — юридичних та фізичних, проте на новій законодавчій базі.

У цьому плані в рекомендаціях Міжнародного симпозіуму "Сучасний фондовий ринок" (січень 1995 р.) більше уваги приділено декларативним заявам, ніж конкретним і дійовим рішенням. Не з усіма рекомендаціями можна погодитися, оскільки немає механізму їх реалізації, не враховано психології власника загалом та власника цінних паперів зокрема. Знову в окремих випадках наголос робиться на верховенстві адміністративних методів керівництва фондовим ринком України. Це, очевидно, результат підготовки документа представниками, в основному адміністраціями всіляких рангів, без врахування думки інвесторів у широкому розумінні цього слова.

Loading...

 
 

Цікаве