WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Фондовий ринок - Дипломна робота

Банківська справа. Фондовий ринок - Дипломна робота

В країнах з ринковою економікою на основі аукціону , як правило реалізуються переважно короткострокові цінні папери , хоча відомі і відхилення від даної практики.

Аукціони організуються по Американській чи Голландській системі При голландській системі заявки задовільняються на єдиних умовах , що склалися в ході аукціону, при американській – на умовах в казаних в заявці.

Відкрита продажа державних цінних паперів здійснюється на протязі довгого періоду часу на єдиних умовах.

При індивідуальному розміщенні цінних паперів з одним чи групою інвесторів обговорюються умови надання позики під державні боргові зобов'язання.

Операції центрального банку з державними цінними паперами на вторинному ринку мають досить велике значення з точки зору управління державним боргом Успішне функціонування вторинного ринку необхідне для ефективного продажу облігацій нового випуску, оскільки ціна останніх в значній мірі визначається на основі цін вторинного ринку Вторинний ринок виступає індикатором співвідношення попиту і пропозиції нових державних позик.

2.2. Комерційні та інвестиційні банки.

Американські комерційні банки є найбільшими покупцями деяких державних цінних паперів як федерального управління, так і місцевих органів влади а також учасниками синдикатів по муніципальних облігаціях.Заборона на операції з корпоративними ЦП, що введені законом Гласса Стігала продовжує діяти хоча деякі поступи банки для себе отримали , в тому числі, відносно операцій з комерційними послугами.

Тим не менш не можна сказати, що комерційні банки зовсім не працюють з корпоративними ЦП – вони виконують трастові операції для своїх клієнтів ; правда для купівлі або продажу ЦП на біржі їм доводиться користуватися послугами брокерсько-ділерських фірм , але поява в останні роки приватних електронних торгових систем типу ІНСТІНЕТ* дозволяє банкам самостійно купувати і продавати корпоративні ЦП.

Однак найбільш активні операції з ЦП здійснюють зарубіжні дочірні компанії американських банків, на які не розповсюджується дія закону. Американські комерційні банки є членами і Лондонської і токійської фондових бірж.

Більшість депозитних сертифікатів звичайно оборотні інструменти , які випускають крупні комерційні банки США (з номіналом 100000 дол. і вище). В кінці 1992 року загальний об'м заборогованості по ДС складав 114 млрд. дол. Перші крупнономінальні З'явились в США на початку 60-х рр.і зайняли одне з основних місць на грошовому ринку.

В залежності від типу емітенту ДС класифікують наступним чином:

ДС, що випускаються банками США

ДС в доларах США, що випускаються банками за кордоном

_________________________________________________________________

* ІНСТІНЕТ – найпопулярніша приватна торгова система призначена тільки для крупних інституційних інвесторів дозволяє здійснювати угоди, вводячи заяви у комп'ютер. ІНСТІНЕТ виступає як агент і формально – брокерсько-ділерська фірма що зводить покупців і продавців.

ДС, що випускаються іноземними банками

ДЩС, що випускаються в США ощадними банками

ДС являє собою документ, підтверджуючий внесення депозиту депозиту в кредитну установу. Дс можуть бути оборотними і необоротними. Оборотні ДС вільно купуються і продаються. Необоротні ДС зберігаються до погашення і мало відрізняються від строкового вкладу.

ДС випускаються на строк від 1 до 12 міс., хоча зустрічаються і довгострокові ДС (до 5 р. і більше). Однак приблизно половина Дс, що випускаються банками США має строк до 3 міс.Проценти ДС вираховуються виходячи з точної кількості днів в періоді і приблизної кількості днів в році.

Процентна ставка або фіксована, або плаваюча. ДС з плаваючою процентною ставкою випускаються в США з 1975р.. Процентна ставка ДС прив'язана до ставки по скарбничих векселях , "прайм рейт", чи ЛІБОР переглядається протягом всього строку існування ДС.

Особливості емісії.

Банки які часто здійснюють випуск ДС щоденно об'являють процентні ставки по випускаючихся сертифікатах Якщо банк не зацікавлений в притягненні засобів таким чином , ставки, які ним об'являються будуть нижчі ринкових.

При продажі сертифікатів крупним нью-йоркським банком безпосередньо крупному інституційному інвестору банк емітент доставляє сертифікат в банк інвестора що є відповідальним зберігачем.. Після перевірки сертифіката банк депозитарій дебетує рахунок інвестора і здійснює платіж за допомогою платіжної системи "Федвайр" федеральної резервної системи. При погашенні сертифікат подається банку емітенту який також здійснює платіж за допомогою системи "Федвайр". При випуску євродоларових сертифікатів вони залишаються на зберіганні у європейського банку, в той час, як платежі проводяться в Нью-Йорку за допомогою банків кореспондентів по банківській платіжній системі CHIPS. Доступ до цих засобів можливий тільки в кінці робочого дня чи наступного дня. Вторинний ринок депозитних сертифікатів підтримує група дилерів і брокерів, здійснюючих операції посередництвом телефонної мережі.

Американські депозитні свідоцтва.

Американські депозитні свідоцтва (ADR – American Depositary Receipt ) – це цінні папери, які випускають американські банки. Перші ADR з`явились наприкінці 20-тих років та були створені банком "Морган Гєранти". Механізм їх появи слідуючий. Банк придбає закордоном акції іноземних компаній, але акції лишаються там же , де вони були куплені. На акції, які зберігаються таким чином , випускають, а потім продають ADR, які є своєрідним свідоцтвом про депонуванню акцій. Всі обов`язки, які пов`язані з конвертацією та отриманням дивідендів по акціям, приймаються на себе банки. Інвестор же, по суті, придбає іноземний цінний папір в США за американські долари та отримає по ньому дохід також в цієї валюті.

Деколи 1 ADR представляє 1 акцію, деколи – декілька ( на приклад, 1 ADR японської компанії "Ісудзу" представляє 5 акцій " Исудзу" ).

ADR, які випускають з 1983 року, реєструються в КЦББ. більш ранні випуски реєстрації не підлягають ( серед них акції таких відомих компаній, як "Фуджі", "Тойота", "Нісан", "Гонконг енд Шанхай бекинг корпорейшен"). Деякі АДР з'явились по ініціативі самих емітентів. В цьому випадку емітент представляє права на голосування і у визначений строк відсилає проксі. Витрати по обслуговуванню несе сам емітент. АДР створені банком без участі емітента не надають права на голосування , і їх власники не отримують ніяких документів. Витрати по обслуговуванню в цьому випадку входять в обов'язки інвестора. Однак відсутність права на голосування не робить ці цінні папери паперами другого сорту.

В 1992р. 120 іноземних емітентів мали лістинг на НФБ, з них 75 через АДР, включаючи всі акції японських, англійських і австралійських емітентів. Ще кілька десятків АДР котируються на Американській фондовій біржі, біля 100 – NASDAQ, і ще кілька сотень мають котировку в так званих рожевих листах – бюлетенях в яких компанії по цінних паперах поміщують котировки по небіржових паперах.

Трішки заглянемо в історію. За перші 8 років 3-го десятиліття 20століттяціни акцій на НФБ подвоїлись. За 18 міс. після березня 1928р. вони подвоїлись знову.

В кінці кінців біржовий бум закінчився крахом. За 8 тижнів вересня-жовтня 1929р. падіння індексу Доу-Джонса становило на НФБ 111 пунктів , чи 36%. Коли курси акцій почали понижуватись брокери стали вимагати погашення кредитів. Їх клієнти , будщучи не в стані виконати ці вимоги були змушені були продавати цінні папери, що призвело до зниження цін. В результаті до 1932 року оборот НФБ зменшився до425 млн. акцій в порівнянні з 1млрд. 125млн. акцій 1929 року.

В роки що передували біржовому краху банки не тільки безпосередньо займалися купівлею-продажем цінних паперів через створені ними дочірні компанії. Незвичайно широкого поширення отримало кредитування банками інвесторів, для купівлі цінних паперів. Оскільки розмір маржевого покриття , тобто долі власних засобів інвестора ідучих на покупку цінних паперів , встановлювався банками самостійно і був досить невисоким, крах на фондовому ринку призвів до кризису неплатежів в банківській системі , що в результаті призвело до масових банкруцтв банків – 8 тис. банкруцтв.

Зловживання на ринку ЦП стали настільки виразними, що президент Гувер звернувся до тодішнього глави НФБ Річарду Уітні з проханням припинити маніпуляції на ринку і обмежити спекулятивні махінації, однак заклик був проігнорований.

Тоді по ініціативі Гувера в 1932 році Комітет по банках і грошовому обігу Сенату створив комісію по вивченню причин біржового кризису, яку очолив відомий прокурор Фердинанд Пекора. Він постарався обернути слухання в демонстрацію найбільш брудних і скандальних афер Уолл Стріт. Поступово розкривалась картина ринкових маніпуляцій , використання внутрішньої інформації та іншої діяльності.

Комісія вияснила, що інвестиційні банки займались "проштовхуванням" ЦП по інвесторах не доводячи до їх відома свій економічний інтерес в їх продажу. Президент "Чейз Манхеттен Банк" продавав акції свого банку в розрахунку на пониження курсу не маючи цих акцій., відомий банкірський дім Д. П. Моргана мав спеціальний "преферренціальний " лист, в якому були імена політичних діячів що мали можливість купити його акції по більш низькій ціні. Президент "Амерікан Шугар ріфайнінг компані" був впевнений що акціонери не зобов'язані знати величину прибутків всеї компанії.

Loading...

 
 

Цікаве