WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Фондовий ринок - Дипломна робота

Банківська справа. Фондовий ринок - Дипломна робота

Банки ФРС США здійснюють операції на відкритому ринку переважно з короткостроковими державними цінними паперами, тобто з казначейськими векселями.

Прямі операції з короткостроковими цінними паперами активно використовуються як інструмент регулювання грошового обігу і в інших промислово розвинутих країнах. Так в Японії і Великобританії досить популярні прямі форвардні операції з короткостроковими цінними паперами, в Германіїоб'єктом операцій на відкритому ринку є різновиди зобов'язань скарбниці, іменовані "мобілізаційними свідоцтвами".

Прямі операції з цінними паперами широко використовує в якості інструмента регулювання грошової маси і Банк Італії. Об'єктом торгівлі є, як правило, так звані, основні цінні папери , які користуються найбільшим попитом, - перш за все середньо- і довгострокові державні цінні папери.

Зворотні операції на відкритому ринку (операції "репо") – операції по купівлі-продажу центральним банком цінних паперів з зобов'язанням зворотнього продажу-викупу по раніше встановленому курсу. Зворотні операції на відкритому ринку характеризуються більш м'якою дією на грошовий ринок і тому є більш гнучким методом регулювання. Це робить їх більш привабливими і розширює масштаби їх використання. Зворотні операції широко використовуються в США, Японії, Канаді, Великобританії, Франції, а також в Германії, де в даний час вони складають 95% операцій з цінними паперами. Операції проводяться з інтервалом від 1 до 15 днів. В традиційному, класичному розумінні операції на відкритому ринку здійснюються на вторинному ринку цінних паперів. Однак в країнах, де вторинний ринок не отримав достатнього розвитку, до операцій на відкритому ринку прирівнюються і операції на первинному ринку, хоча в даному випадку бажаний результат досягається не прямо а з посередництвом. Наприклад в Італії при проведенні операцій центрального банку по купівлі – продажу цінних паперів як на первинному так і на вторинному ринку переслідуються цілі регулювання об'єму грошової маси. Основним інструментом, що використовується банком Італії при управлінні ліквідними засобами комерційних банків є операції типу " спот" і "форвард" які здійснюються на аукціонах з участю чи без участі брокерів. В останньому випадку банк Італії напряму купує і продає цінні папери. Прямі операції банк Італії здійснює з державними паперами зі строком погашення менш ніж 1 рік. На вторинному ринку він проводить операції з середньо- і довогосторковими цінними паперами які підпадають під категорію основних цінних паперів, тобто тих які користуються найбільшим попитом.

Слід відмітити, що при порівняно невеликих масштабах операції на відкритому ринку спричиняють в основному якісну а не кількісну дію на ліквідність банківської системи і стан грошового обороту. По мірі розширення об'єму операцій на відкритому ринку з'являється можливість ефективно подіяти і на кількісні параметри грошового ринку. В результаті операції на відкритому ринку обертаються в дійсний засіб регулювання стану грошового обігу і економіки в цілому.

Найважливішою функцією центрального банку є Функція банкіра уряду. В зв'язку з цими центральні банки виступають одним з учасників розміщення і тримачем частини державних зобов'язань. Так в Великобританії Банк Англії виконує всі функції пов'язані з управлінням державним боргом. При цьому рішення відносно державного боргу він приймає разом з Скарбницям. В США федеральні резервні банки надають скарбниці ряд послуг : розміщення облігацій, організація підписки на позики, виплата доходу по облігаціях і їх погашення. В Германії управління державним боргом здійснює міністерство фінансів. В функції бундесбанку входять організація випусків державних боргових зобов'язань, їх розміщення і підтримання ринкового курсу.

При розміщенні державних зобов'язань в центральному банку останній випускає в обіг додатковий об'єм незабезпечених платіжних засобів що спричиняє пряму інфляційну дію на грошовий обіг. В зв'язку з цим в окремих країнах введені обмеження на дії центрального банку на первинному ринку державних цінних паперів – в Германії , наприклад, Бундесбанку заборонено приймати боргові зобов'язання безпосередньо у державних установ-емітентів і дозволено їх купувати на відкритому ринку на ринкових умовах.

В країнах, що розвиваються дана форма державних позик , напроти – досить поширена. Центральні банки країн що розвиваються активно купують державні облігації, переважно короткострокові казначейські векселя. При наступленні строку погашення векселів останні не викуповуються, а обмінюються на нові. Дане явище отримало назву дефіцитного фінансування.

Державні облігаційні позики являють собою особливу форму позик держави у юридичних та фізичних осіб. Вони представляються на визначений строк на умовах виплати доходу.

Розрізняють ринкові, неринкові і спеціальні випуски облігаційних державних позик. Ринкові цінні папери вільно продаються і купуються на грошовому ринку і не можуть бути пред'явлені до погашення до встановлених при випуску строків. Неринкові цінні папери не можуть продаватися чи купуватися , але можуть бути достроково пред'явлені до погашення. Спеціальні випуски державних позик розподіляються серед визначених установ і фондів (урядових, страхових, пенсійних і т.д.); їх цінні папери не можуть продаватися чи купуватися на грошовому ринку.

Співвідношення масштабів використання ринкових і неринкових цінних паперів , їх якісний склад в різних країнах неоднакові. Так в США до ринкових цінних паперів відносяться ноти, облігації, казначейські векселя, так звані боргові сертифікати , а до неринкових – облігації пенсійних фондів, індивідуальні пенсійні облігації та ін. Співвідношення ринкових і неринкових цінних паперів складає приблизно 21. В Германії ринкові цінні папери представлені федеральними і касовими облігаціями.

Досить розрізняється по країнах часова структура державних позик. Наприклад в США удільна вага короткострокових векселів складає до 22% в загальному об'ємі цінних паперів по державних позиках, в той час як в Германії і Японії вона не перевищує 1-2%. Висока удільна вага довгострокових позик в державному борзі свідчить про його раціональне розміщення і про стійкість економіки його країни. Основними формами доходів , що виплачуються по державних цінних паперах є фіксований процент, індексація номінальної вартості, дисконтування, виграш. Плаваюча процентна ставка робить цінні папери більш привабливими і стимулює тримачів зберігати їх на протязі деякого періоду часу. Зміни плаваючої процентної ставки по державних цінних паперах можуть відповідати обліковій ставці центрального банку або іншим ставкам процентного ринку. В США наприклад дохід по казначейським нотам і облігаціях розраховується по номінальній фіксованій процентній ставці. Дохід по скарбничих векселях визначається як різниця між номінальною вартістю, що виплачується при погашенні, і вартістю при реалізації.

В цілях страхування цінних паперів від обезцінення практикується індексація їх номінальної вартості . Така система використовується в Великобританії.

Первинне розміщення державних позик, при активній участі центрального банку, проходить на основі аукціону, відкритого продажу і індивідуального розміщення.

Loading...

 
 

Цікаве