WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Фондовий ринок - Дипломна робота

Банківська справа. Фондовий ринок - Дипломна робота

6

Вступ.

Ринок цінних паперів знаходиться в зоні пристальної уваги Українських комерційних банків, адже підвищена дохідність фондового ринку 1997р. призвела до посилення присутності банків у фінансовому секторі. Разом з тим позабіржовий фондовий ринок ще не став джерелом інвестицій для українських підприємств, оскільки ті ціни, що склались на акції явно занижені і не відповідають потребам інвестування. Цей факт з однієї сторони підтримує високий потенціал акцій (як і ризик вкладень) для спекулятивних ігор, з другої перешкоджає розвитку ринку цінних паперів як ринку стратегічних інвестицій у виробництво на розширення діяльності банків у якості посередників в операціях з цінними паперами.

Слід відмітити, що роль комерційних банків на фондовому ринку не скрізь однакова. Так у США комерційним банкам взагалі заборонено проводити операції з цінними паперами і бути членами фондових бірж, а в Німеччині навпаки – комерційні банки мають право здійснювати усі види операцій з цінними паперами, оскільки вважається що універсалізація функцій комерційних банків найбільшою мірою задовольняє потреби клієнтів.

В Україні, де є усі передумови для перетворення комерційних банків на найважливіших учасників фондового ринку, освоєння і застосування кредитними закладами операцій із цінними паперами має особливу перспективу. Перш за все на мою думку потрібно відзначити, що з метою вдосконалення системи регулювання діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів, визначення масштабів, правил, узагальнення практики нагляду за ними, а також організаційного забезпечення співробітництва щодо розвитку фондового ринку України, Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку підписано було Угоду з Національним банком України, згідно рішення від 29 січня 1998 року. У ній зазначається, що комерційні банки та банківські установи в своїй діяльності на ринку цінних паперів керуються Законами України "Про цінні папери та фондову біржу", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", а також:

  • виключно нормативними актами Національного банку України – стосовно питань діяльності щодо обслуговування грошового обігу (здійснюється на підставі ліцензій Національного банку України);

  • нормативними актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку – стосовно питань професійної діяльності на ринку цінних паперів щодо торгівлі цінними паперами, управління цінними паперами, ведення реєстру власників цінних паперів (здійснюється на підставі ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку);

  • спільними актами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку і Національного банку України – стосовно додаткових вимог щодо випуску цінних паперів комерційними банками, особливостей отримання ними дозволів на депозитарну і розоахунокво-клірингову діяльність та обліку операцій з цінними паерами.

  • Таким чином ми бачимо, що перші але основні кроки до вже зроблені – стійка нормативна база. Тому я вважаю. що тема, яку я хочу розкрити у дипломній роботі є досить актуальною на даний час. Також велику увагу розгляду цих питань приділяють працівники Національного банку України, такі як: Едуард Федоров, Віталій Мигашко у праці "Державні цінні папери: від альфи до омеги", Валентин Оскольський – голова правління Української фондової біржі – "Українська фондова біржа: нова концепція діяльності" та інші.

Розділ 1.

Фондовий ринок та інвестиції.

  • Економічна суть інвестицій. Розміри інвестицій.

    Передусім, на мій погляд, потребує уточнення найважливіше питання — "інвестиція". Згідно із Законом України "Про інвестиційну діяльність" під інвестиціями слід розуміти всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької й інших видів діяльності, внаслідок якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект1.

    Розглядаючи це законодавче визначення, слід звернути увагу на те, що окремі його положення неповно і навіть неправильно трактують поняття "інвестиції".

    По-перше, слід зазначити, що інтелектуальні цінності, які вкладаються і використовуються підприємством у вигляді нематеріальних ресурсів, входять до складу майнових його цінностей (або майна у вигляді його активів), тому у протиставленні цих термінів немає сенсу. У світовій економічній теорії з питань вкладення усіх форм майнових цінностей у процесі інвестицій вони розглядаються як "вкладення капіталу". Це зауваження повною мірою може бути віднесене й до іншого визначення терміну "інвестиція", наведеного в Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з яким під нею розуміється господарська операція, що передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно2. В даному випадку кошти також входять до складу капіталу як інше майно підприємства, що вкладається.

    По-друге, метою інвестицій є не тільки створення прибутку або досягнення соціального ефекту, а й інші форми забезпечення розвитку і підвищення ринкової вартості підприємства, що знаходять своє відображення у зростання суми вкладеного капіталу. На цій меті інвестування як головній наголошують найвідоміші зарубіжні економісти. Так, у монографії "Інвестиції", підготовленій нобелівським лауреатом з економіки У. Шарпом разом з іншими американськими вченими, зазначається: "У найширшому розумінні термін "інвестувати" означає розлучитись з грішми сьогодні з тим, щоб отримати більшу їх суму в майбутньому3. Аналогічне визначення цього терміну міститься в іншій, не менш відомій монографії "Основи інвестування", підготовленій американськими економістами Л. Гітманом та М. Джонком: "Інвестування або зростання суми капіталу"4. На цій меті інвестицій робиться наголос й у визначеннях українських економістів у працях із цього питання5.

    По-третє, потребує певного уточнення й об'єкт інвестиційної діяльності, який визначений у законодавстві з цього питання. Якщо метою інвестицій має бути зростання суми вкладеного капіталу, то цей інвестований капітал має вкладатися в об'єкти підприємницької діяльності, бо спрямування його в об'єкти соціальні, благодійної діяльності, спонсорства тощо до такого зростання не приведе. У цьому разі прийнятнішим терміном для вкладання коштів буде "фінансування", а не "інвестування".

    Враховуючи зроблені зауваження, поняття "інвестиції" я б пропонував викласти у такій редакції: "Під інвестиціями слід розуміти вкладення капіталу в об'єкти підприємницької діяльності з метою забезпечення його зростання в майбутньому".

    Певного уточнення потребує понятійний апарат, пов'язаний із формами інвестицій. У Законі України "Про інвестиційну діяльність" цих форм не визначено зовсім; у законодавчій базі вони вперше розглянуті в Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств." Згідно з останнім "інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції"6.

    Основною ознакою, за якою інвестиції поділяються на окремі форми, є об'єкт вкладення капіталу. За цією ознакою згідно із зарубіжною економічною теорією інвестиції поділяються на реальні та фінансові7. Тому передусім слід відзначити помилковість віднесення до форми інвестицій таку, як реінвестиції, що характеризують не об'єкт вкладення капіталу, а процес використання доходу, отриманого від інвестиційних операцій (у процесі реінвестицій, згідно з цим же законом інвестицій дохід може бути використаний на здійснення як капітальних, так і фінансових інвестицій).

    Некоректною слід вважати заміну терміну "реальні інвестиції" (згідно з нашим законодавством). Термін "капітальні інвестиції" (або капітальні вкладення) використовується, як правило, при інвестуванні капіталу в матеріальні види активів, насамперед в основні фонди. У вітчизняному законодавстві цей термін характеризує також "придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації"8. Таке широке тлумачення капітальних інвестицій більше збігається з широко використовуваним у світовій практиці терміном "реальні інвестиції".

    Некоректним є також поділ у вітчизняному законодавстві фінансових інвестицій на прямі та портфельні9, бо він проведений за різними класифікаційними ознаками. Так, у зарубіжній економічній теорії за ознакою самостійності здійснення інвестицій вони поділяються на прямі (коли вкладення капіталу здійснює безпосередньо інвестор) і непрямі (коли вкладення капіталу здійснюється інвестором за допомогою та участю фінансових посередників). Водночас за ознакою мети інвестування фінансові інвестиції поділяються на стратегічні (коли інвестор вкладає капітал у контрольний пакет акцій для здійснення стратегічного планування компанією) та портфельні (коли інвестор має на меті лише приріст суми вкладеного капіталу або отримання поточного доходу). Таким чином, можна констатувати, що в українській законодавчій термінології ці класифікаційні ознаки при визначенні форм інвестицій використанні електично і суперечливо.

    Розуміння інвестиційного процесу .

    Для розгляду інвестиційного процесу в організованій формі включають аналіз основи інвестиційних рішень, поділ діяльності в процесі прийняття рішення і більшості факторів в оперативному середовищі інвесторів, що впливає на інвестиційні рішення.

  • Loading...

     
     

    Цікаве