WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Формування та розвиток ринку банківських послуг в Україні - Дипломна робота

Банківська справа. Формування та розвиток ринку банківських послуг в Україні - Дипломна робота

Правильний вибір форми розрахунків та способу платежу за товарними операціями є надзвичайно важливою справою як для платника (покупця, боржника), так і для одержувача платежу (продавця, кредитора). Платники повинні: захистити себе від непоставки оплачених товарів чи поставки товарів з якісними характеристиками, що не відповідають договірним; купити товари навіть за відсутності достатньої суми платіжних засобів; звести до мінімуму свої витрати на оплату зобов'язань та ін. Одержувачі грошей повинні: захистити себе від ризику неплатежу з боку покупців (боржників); створити сприятливі розрахункові передумови для реалізації своєї продукції (робіт, послуг) і не втратити вже завойований сектор ринку; мінімізувати свої витрати на здійснення розрахунків з контрагентами тощо.

Враховуючи їх та зважаючи на свій реальний фінансовий стан і характер конкретної товарної операції, кожний з контрагентів товарних операцій може вибрати найбільш надійний та зручний для себе платіжний інструмент та визначити умови його застосування.

Згідно з класифікацією Банку міжнародних розрахунків (м. Базель, Швейцарія), що застосовується у багатьох країнах, усі платіжні інструменти можна розділити на такі групи:

1) ті, що базуються на кредитовому переказуванні коштів:

  • доручення про кредитовий переказ у системі "жиро";

  • доручення про кредитовий переказ у системі автоматизованих розрахункових палат;

  • постійні доручення;

  • доручення про кредитовий переказ у системі SWIFT.

2) ті, що базуються на дебетових переказах коштів:

  • векселі;

  • чеки:

  • прямі дебетові списання;

  • банківські трати:

  • інші.

3) пластикові картки, що мають ознаки як кредитових, так і дебетових інструментів.

Платіжні інструменти з кредитовим переказом коштів рухаються в тому самому напрямку, що й сам платіж — від платника до одержувача. Платник є ініціатором платіжної операції та емітентом відповідного інструменту. Це дає йому можливість якнайкраще проконтролювати відносини з контрагентом і захистити свої інтереси.

Платіжні інструменти з дебетовим переказом коштів рухаються у зворотному відносно платежу (руху грошей) напрямку. Одержувач грошей є ініціатором платіжної операції та емітентом такого інструменту. Це дає йому можливість тримати під контролем свої відносини з контрагентом, впливати на їх реалізацію і захищати свої інтереси.

Проте зазначені відмінності та переваги кредитових та дебетових інструментів не завжди реалізуються на практиці. Так, якщо одержувач грошей (продавець товарів) вимагає від покупця попередньої оплати і вона здійснюється кредитовим переказом, то переваги цього інструменту для покупця втрачаються: він не має можливості попередньо перевірити відповідність поставки товарів умовам договору.

В Україні спектр платіжних інструментів, що застосовуються при безготівкових розрахунках, значно вужчий, ніж у світовій практиці, і базується переважно на кредитовому переказі коштів. Це зумовлено головним чином хронічною платіжною кризою, що охопила економіку України в перехідний період, унаслідок чого продавці товарів примушують платників здійснювати попередню оплату кредитовими інструментами. Дебетові інструменти, такі як вексель та чек, лише починають застосовуються в українській практиці, набуваючи все більшого поширення.

Сьогодні в безготівкових міжгосподарських розрахунках в Україні застосовуються такі платіжні інструменти: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, акредитиви, платіжні вимоги, інкасові доручення, векселі [14;69].

В сучасній практиці розрахунків застосовуються документи різноманітного призначення. Всіх їх можна згрупувати:

Розрахункові - це документи, які подають в банки юридичні і фізичні особи з дорученням перерахувати з їх рахунків відповідну суму коштів. Такими документами в Україні є: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, чек, акредитив, платіжна вимога.

Платіжні - називаються складені по встановленій формі і ті, що передаються однією особою іншій документи із зобов'язанням (чи наказом третій особі) сплатити відповідну суму грошей особі, що пред'явила документ. Типовим платіжним документом в наших умовах є вексель.

Комерційні - документи, в яких дається характеристика відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, на їх основі визначається сума і правомірність платежів, які здійснюються з допомогою розрахункових чи платіжних документів. Форми безготівкових розрахунків визначаються сторонами без втручання банків.

При розрахунках на території України між об'єктами господарської діяльності в основному використовуються платіжні доручення. Дану форму розрахунків клієнти вважають досить вигідною.

Менша частина розрахунків проводиться з використанням чеків. Хоча дана форма має свої переваги, бо покупець може власноруч пересвідчитись у наявності товару, його якості і вже потім виписати чек.

Для розрахунків чеками клієнт змушений відкрити в банку лімітовану чекову книжку і зарезервувати необхідну йому суму коштів, яку він не може використовувати у своїй господарській діяльності.

Якщо ж клієнти не повністю довіряють один одному і є ризик несплати - використовують акредитивну форму розрахунків. Цю послугу банк теж надає за плату. Дана форма є невигідною для платника, бо на певний час змушує вилучити з обороту суму, еквівалентну вартості купленого товару чи наданих йому послуг, а також самі послуги по відкриттю і обслуговуванню акредитиву не є дешевими.

Щодо платіжної вимоги-доручення, дана форма безготівкових розрахунків майже не використовується. Вона є ніби і вигідною для обох сторін, але строк її дії ( до 1 року) дозволяє сповільнити товарооборот, і ще один суттєвий недолік -відсутній контроль з боку банку. Платіжна вимога використовується тільки для примусових стягнень сум з рахунків суб'єктів господарської діяльності.

Правові основи застосування вказаних інструментів та організації безготівкових міжгосподарських розрахунків визначені чинним банківським законодавством України та Інструкцією про безготівкові розрахунки в господарському обороті України, затвердженою Правлінням НБУ 2 серпня 1996р.

Значним досягненням банківської системи стало впровадження системи електронних міжбанківських платежів (СЕП), яка вважається найефективнішою платіжною системою в СНД та не уступає відповідним системам європейських держав. У СЕП використовується нова форма платіжних інструментів — електронні платіжні документи. Це дає змогу прискорити та впорядкувати проведення розрахунків як між окремими банками, так і в цілому в народному господарстві країни.

Система електронних платежів постійно вдосконалюється. Зокрема, комп'ютеризація відносин між банками і клієнтами за формою розрахунків "клієнт -банк" значно скоротила процедуру проведення розрахунку.

Банкам слід мати на увазі, що надалі їх клієнти все більше будуть відчувати необхідність в подібних електронних засобах. З цієї сторони - це дозволить їм підвищити ефективність банківського обслуговування і сервісу для своїх клієнтів, з другої - забезпечити собі доступ до більш оперативної і якісної інформації, а також збільшення оборотного капіталу.

Розрахунки з участю фізичних осіб, на відміну від міжгосподарських розрахунків, які переважно виконуються в безготівковій формі, до останнього часу здійснюються в Україні переважно готівкою. Традиційні інструменти безготівкових розрахунків (чеки, платіжні доручення) у цій сфері майже не застосовуються, що можна пояснити малими обсягами трансакцій окремих платників та низьким рівнем розвитку банківських послуг у країні. Проте зумовлені трансформаційними процесами в економіці надмірне розбухання готівкового обороту та істотне підвищення розміру трансакцій найзаможнішого прошарку населення викликали гостру потребу в запровадженні безготівкових інструментів у цю сферу.

Із метою подальшого розвитку та вдосконалення розрахунків Указом Президента від 23.01.1999р. "Про комплексні заходи щодо оздоровлення банківської системи на 1999-2000 рр." перед НБУ та банківською системою поставлено завдання сприяти залученню до банківської сфери розрахункових операцій фізичних осіб [59;48].

Якісно нові системи електронних платежів — неодмінний атрибут сучасного світового фінансового ринку. Як свідчить журнал "Банковская практика за рубежом" (№ 2 за 1999 рік), 1996 року у 12 із 15 країн — членів ЄС функціонувало 24 системи багатоцільових електронних грошей.

Зрозуміло, Україна не може залишатись осторонь цього процесу. Враховуючи те, що світова практика інтенсивно скорочує застосування в масових платежах паперових безготівкових інструментів (чеків, доручень тощо) і запроваджує електронні платежі за допомогою пластикових карток. Національний банк та Уряд України прийняли рішення запровадити безготівкові розрахунки у сферу масових платежів із застосуванням пластикових карток, не вдаючись до використання паперових інструментів. На противагу системі електронних платежів (СЕП), яка обслуговує розрахунки юридичних осіб, забезпечення безготівкових розрахунків з участю фізичних осіб на електронній основі одержала назву системи масових електронних платежів (СМЕП).

Loading...

 
 

Цікаве