WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Формування та розвиток ринку банківських послуг в Україні - Дипломна робота

Банківська справа. Формування та розвиток ринку банківських послуг в Україні - Дипломна робота

Небанківська модель (американська) обмежує інвестиційну і посередницьку діяльність банків (депозитно-кредитних) на ринку корпоративних цінних паперів. Так, у СІНА банкам, як правило, забороняється займатися розміщенням (андеррайтингом), купівлею і продажем акцій нефінансових компаній, обмежена їх діяльність із корпоративними облігаціями. Активну діяльність на ринку корпоративних цінних паперів проводять спеціальні інвестиційні інститути, зокрема інвестиційні банки, компанії, фонди.

Змішана модель характеризується присутністю і діяльністю на ринку корпоративних цінних паперів як банків, так і спеціальних інвестиційних інститутів . Загалом у світовій практиці спостерігається тенденція відходу від спеціалізації банківських і інвестиційних інститутів і прагнення до універсального характеру їх діяльності, що зумовлено наростаючою конкуренцією між ними.

В Україні згідно з законодавством формується змішана модель організації ринку цінних паперів [12, с.241]. Банкам дозволяється займатися як інвестиційною, так і торговельною (професійною) діяльністю з цінними паперами. Інвестиційні операції банків на ринку корпоративних цінних паперів обмежуються нормативом інвестування. Згідно з вимогами НБУ інвестиції банків в акції, в корпоративні боргові зобов'язання, вкладення в асоційовані й дочірні компанії не повинні перевищувати 50% капіталу банку. Крім того, НБУ застосовує і "вбудовані" обмеження на банківські інвестиції. Так, норматив платоспроможності банку визначає достатність капіталу для здійснення активних операцій з урахуванням ризиків, характерних для різних видів банківської діяльності. Інвестиції банків в акції і корпоративні боргові зобов'язання НБУ визначає як високоризиковані операції і застосовує до цих операцій коефіцієнт ризику (зважування) 100%, що, у свою чергу, підвищує вимоги до розміру банківського капіталу.

Активність банків як професійних учасників ринку цінних паперів значною мірою визначається моделлю організації цього ринку (банківська, небанківська, змішана), що діє в тій чи іншій країні. Основні види професійної діяльності банків на ринку цінних паперів — це фінансове посередництво, діяльність з управління цінними паперами та організаційно-технічне обслуговування операцій з цінними паперами, тобто діяльність у ролі інфраструктурних учасників ринку.

Згідно з українським законодавством банки можуть займатися професійною діяльністю на ринку цінних паперів при наявності відповідного дозволу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

В українському законодавстві для позначення фінансового посередництва на ринку цінних паперів вживаються такі терміни "торгівля цінними паперами" і "посередницька діяльність з випуску та обігу цінних паперів".

Фінансове посередництво включає такі види діяльності:

  • діяльність з випуску цінних паперів за дорученням, від імені і за рахунок емітента шляхом організації підписки на цінні папери або їх реалізації іншим способом – андеррайтингова діяльність (компанія-емітент цінних паперів, прагнучи розмістити їх, може піти двома шляхами: вона може діяти самостійно, для чого їй знадобиться відмінне знання ринку і наявність надійних зв'язків із можливими покупцями; або ж може звернутися по допомогу до банку. В такому разі компанія укладає з банком договір, за яким банк приймає емітовані цінні папери з метою їхнього продажу, але при цьому відразу не виплачує клієнтові нічого. В міру реалізації банк передає емітентові гроші, за відрахуванням комісійних. Нерозміщені цінні папери повертаються клієнтові.

  • комерційна діяльність із цінних паперів, яка передбачає купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється банком від свого імені та за свій рахунок з-метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність). Дохід дилера утворюється за рахунок різниці у цінах, за якими він купує та продає цінні папери;

  • комісійна діяльність із цінних паперів. Купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється банком як торговцем цінними паперами на підставі договорів-доручень чи комісії за рахунок клієнтів (брокерська діяльність). У договорі визначаються вид і термін дії замовлення клієнтів, права та обов'язки сторін, умови розрахунків і розмір комісійної винагороди, відповідальність сторін і порядок розгляду спорів.

Банк як торговець цінними паперами зобов'язаний:

  • діяти в інтересах клієнтів;

  • попереджати клієнтів про ризики конкретної угоди з цінними паперами:

  • узгоджувати з клієнтом рівень можливого ризику щодо виконання операцій купівлі-продажу або обліку цінних паперів;

  • надавати клієнту інформацію щодо курсу цінних паперів;

  • виконувати договори та замовлення клієнтів у порядку їх надходження;

  • передусім виконувати операції з цінними паперами за договорами та замовленнями клієнтів, а потім уже власні операції з такими самими цінними паперами;

  • за наявності у банку заінтересованості, яка перешкоджає йому виконати замовлення клієнта на найвигідніших умовах, банк (торговець) зобов'язаний негайно повідомити про це клієнта.

Діяльність з управління цінними паперами — це діяльність, яку здійснює банк як професійний учасник ринку від свого імені за винагороду стосовно довірчого управління цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, а йому передані у володіння. Управління здійснюється на користь довірителів або бенефіціарів, тобто осіб, яким згідно з договором належать доходи від довірчої діяльності. Предметом управління можуть бути не тільки цінні папери, а й грошові кошти, призначені для інвестування в цінні папери, а також грошові кошти і цінні папери, отримані в процесі управління цінними паперами.

В Україні з огляду на правову неврегульованість як відносин довірчої власності, так і відносин довірчого управління найреальнішим є виконання банками агентських послуг стосовно цінних паперів, наприклад формування портфеля цінних паперів згідно з вказівками клієнта.

Виступаючи у ролі інфраструктурних учасників ринку цінних паперів, банки можуть здійснювати важливі, але допоміжні за своїм характером види професійної діяльності:

  • діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

  • депозитарну діяльність зберігача;

  • розрахунково-клірингову діяльність за угодами щодо цінних паперів.

Сюди відносяться операції проведення реєстрів власників іменних цінних паперів і реєстрації угод переводу права власності на такі цінні папери; сприяння виконанню по цінних паперах (виплата дивідендів і відсотків), погашення цінних паперів, реєстрація угод з метою оподаткування і виконання доручень інвестиційних фондів відносно до їх цінних паперів в рамках депозитарного договору. За законодавством України Національна депозитарна система складається з двох рівнів.

Нижній рівень — це реєстратори власників іменних цінних паперів та зберігачі, які ведуть рахунки власників цінних паперів.

Верхній рівень — це Національний депозитарій України і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цінних паперів. Національний депозитарій створено в Україні у 1999 р. у формі відкритого акціонерного товариства зі специфічними функціями. Обслуговування обігу державних цінних паперів, в тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України. Здійснюючи депозитарну діяльність, банки як зберігачі забезпечують:

  • зберігання цінних паперів;

  • обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах;

  • обслуговування операцій емітента, пов'язаних із випущеними ним цінними паперами;

  • надання інших послуг, наприклад, знерухомлення цінних паперів, тобто переведення цінних паперів, випущених у документарній формі, у бездокументарну форму шляхом депонування сертифікатів у сховищі банку з метою забезпечення їх подальшого обігу у вигляді облікових записів на рахунках банку.

Для забезпечення зберігання цінних паперів банки здійснюють різні депозитарні операції, а саме: прийом цінних паперів, їх зберігання, переміщення, інкасування, транспортування, інвентаризацію, видачу та деякі інші операції.

Для виконання функції обслуговування обігу цінних паперів на рахунках банки як депозитарні установи здійснюють:

  • адміністративні операції (це депозитарні операції з відкриття рахунків у цінних паперах та їх закриття, а також операції, пов'язані зі зміною способу зберігання цінних паперів та іншими змінами, що не приводять до зміни залишків цінних паперів на рахунках у цінних паперах);

  • облікові операції (це депозитарні операції з ведення рахунків у цінних паперах та відображення операцій з цінними паперами, наслідком яких є зміна кількості цінних паперів на рахунках у цінних паперах, установлення або зняття обмежень щодо їх обігу, а також зміна режиму та місця зберігання цінних паперів. До облікових операцій належать операції зарахування, списання, переказування та переміщення цінних паперів),

  • інформаційні операції (це депозитарні операції, пов'язані з видачею виписок з рахунку у цінних паперах, а також видачею іншої інформації щодо операцій клієнтів з рахунками у цінних паперах за запитами клієнтів та інших осіб, що мають повноваження на отримання такої інформації).

Loading...

 
 

Цікаве