WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Формування та розвиток ринку банківських послуг в Україні - Дипломна робота

Банківська справа. Формування та розвиток ринку банківських послуг в Україні - Дипломна робота

3. Абсолютна сума виданих кредитів у іноземній валюті протягом останніх років стабільно зростає разом із питомою вагою цих кредитів у кредитному портфелі комерційних банків.

4. Динаміка розподілу загальної суми виданих кредитів між державними, колективними і приватними підприємствами в останні роки свідчить про пріоритетність для комерційних банків кредитування підприємств недержавної форми власності.

5. Кредитні ресурси комерційних банків спрямовуються переважно на фінансування поточної діяльності підприємств, експортно-імпортних і внутрішніх торговельних операцій.

6. Структура кредитного портфеля за галузями економіки є розбалансованою внаслідок домінування кредитів, спрямованих у промисловість і торгівлю [6, с.22].

Упродовж останніх років на кредитному ринку України спостерігається також стала тенденція зростання обсягу наданих кредитів у іноземній валюті. Стабільно зростає відносна частка цих кредитів у портфелі комерційних банків. Пояснення цьому факту можна дати такі:

1. Лібералізація зовнішньої торгівлі й відмова від обов'язкового продажу валютних надходжень резидентів обумовили зростання активів підприємств на валютних рахунках в українських банках. Отже, з кожним наступним роком після початку економічних реформ загальна кількість іноземної валюти в Україні зростає.

Механічне збільшення кількості грошей (у тому числі в іноземній валюті) в економічній системі обумовлює пожвавлення їх обігу, зростання банківських пасивів, а це, у свою чергу, створює передумови для розвитку ринку валютного кредитування. 2. Кредитування в іноземній валюті, незважаючи на досягнення останнім часом відносної стабільності національної грошової одиниці, залишається дієвим інструментом страхування інфляційних ризиків. Свідченням того, яким важливим для комерційних банків залишається фактор інфляційних очікувань, є рівень ставок за кредитами у національній валюті, що приблизно вдвічі перевищує рівень ставок за валютними кредитами.

Аналізуючи результати діяльності комерційних банків, слід зауважити, що основних збитків комерційним банкам завдає безпосередньо кредитна діяльність за рахунок залучення надто дорогих кредитних ресурсів та неможливість їх рентабельного розміщення.

Через неможливість отримувати сьогодні прибутки інфляційного характеру комерційні банки зіткнулись із проблемою якості своїх кредитних портфелів. Проблема неповерненості кредитів виникла також внаслідок недостатньої роботи банків з потенційним споживачем кредитних ресурсів, недостатню оцінку кредитного ризику, неправильно вибране забезпечення кредиту і багато інших нюансів.

В умовах, коли обсяги тіньових операцій підприємств залишаються значними, а фінансовий стан суб'єктів легального сектора економіки неухильно погіршується, комерційним банкам дедалі важче знайти надійного позичальника. Це й зумовлює зростання обсягів простроченої, пролонгованої та безнадійної заборгованості за позичками банків. Ці обставини змушують банки підвищувати вимоги щодо кредитоспроможності позичальників, підвищувати ставки позичкового процента, шукати шляхів надійнішого забезпечення позичок, що й робить їх кредити малодоступними для суб'єктів реальної економіки.

Банки економічно розвинутих країн активно займаються на вторинному ринку кредиту, перетворюючись із традиційних посередників в управляючих портфелями своїх активів в напрямку диверсифікації ризиків, підвищення ліквідності по активних операціях, росту ефективності кредитування.

На заході широкого застосування дістала так звана сек'ютеризація – це конверсія кредитних і депозитних засобів в цінні папери. Сек'ютеризація охоплює найбільш розповсюджені стандартизовані, легко відслідковувані кредити. Серед них позики крупним комерційним або промисловим установам. Частка сек'ютеризованих позик в США в кінці 1989 року складала 45%. Продаж банками своїх кредитів перетворився на особливу групу "торгової банківської справи" [42, с.50].

В Україні така діяльність поки що є нереальною через нерозвиненість ринку цінних паперів, як і ще недостатню розвиненість ринку банківських послуг вцілому.

2.4. Інвестиційні послуги

Банки — активні інституційні учасники ринку цінних паперів. Вони здійснюють операції з різними видами цінних паперів — пайовими, борговими, похідними (фінансовими інструментами) і в різних сегментах ринку — первинному і вторинному, біржовому і позабіржовому; ринку державних і корпоративних цінних паперів, внутрішньому, міжнародному і глобальному.

Діяльність банків на ринку цінних паперів багатогранна. Вони виступають у ролі емітентів, інвесторів, фінансових посередників та інфраструктурних учасників ринку, займаються непрофесійною і професійною діяльністю з цінними паперами.

Розрізняють інвестиційні операції, здійснювані банками на комісійних засадах і за власний рахунок.

Купівля-продаж цінних паперів на комісійних засадах може розглядатися як посередницька діяльність банку, де він виступає за дорученням клієнта (за домовленістю банк може діяти від свого імені і за його рахунок). Клієнт може доручити банкові купити акції конкретної фірми за мінімальною ціною. При цьому банк зовсім не повинен інформувати клієнта, де і в кого він їх купує. Папери можуть бути закуплені на біржі, або ж банк може продати їх клієнтові з власних запасів. Головне — щоб ціна відповідала біржовому курсу. За аналогією, при дорученні клієнта продати якісь цінні папери за максимальною ціною банк може закупити їх для себе, спираючись на діючий курс. Здійснюючи угоди без залучення власного капіталу, банк за свої послуги одержує комісійні, які звичайно встановлюються у відсотках від суми угоди.

Якщо ж банк залучає власні кошти, купуючи для себе цінні папери, які йому було доручено продати, або, при дорученні купити, продає їх із власних запасів, то комісійні йому не виплачуються. Інтерес банку полягає в різниці курсів куплених і проданих цінних паперів. За кордоном, багато розвинутих компаній мають практику доручати банкам усувати небажаний вплив коливань курсів шляхом закупівель певних цінних паперів.

Серед банківських послуг мають місце операції виконання по цінних паперах та їх забезпечення. Клієнти можуть доручати обслуговуючим банкам отримання платежів або іншого виконання по цінних паперах. Таке доручення оформляється шляхом здійснення передавального напису (індосаменту), який підтверджує перехід права по вказаних документах до іншої особи. При виконанні доручення індосамент знищується. Так комерційні банки здійснюють різноманітні угоди з векселями: емісію, купівлю-продаж, заставу й облік векселів. Облік векселів являє собою операцію купівлі-продажу векселя банку до настання строку платежу по ньому з переходом на банк прав векселедержателя.

Комерційні банки можуть купувати і продавати цінні папери від свого імені і за свій рахунок як через фондову біржу, так і на позабіржовому ринку цінних паперів, а також на основі доручення клієнта про купівлю-продаж цінних паперів. При цьому банк виступає повіреним або комісіонером свого клієнта. За своєю природою зазначені угоди являють собою договір купівлі-продажу.

Відповідно до п.6 ст.З Закону України "Про банки і банківську діяльність" комерційні банки займаються зберіганням цінних паперів, для чого пропонують клієнтам в оренду сейфи.

Комерційні банки можуть провадити за дорученням свого клієнта управління портфелем його цінних паперів. За договором про управління цінними паперами клієнта комерційний банк надає йому такі види послуг.

Банк зобов'язується зберігати цінні папери свого клієнта, забезпечувати їх облік, проводити інкасацію відсотків і дивідендів, а також сум по погашених цінних паперах, провадити обмін акцій та облігацій на інші цінні папери, інформувати клієнта про чергові збори акціонерів, випуск нових акцій, в яких клієнт має переважне право на купівлю. Управління портфелем цінних паперів є складним правовідношенням, яке містить ознаки декількох цивільно-правових договорів (комісії, зберігання і доручення), а також проведення бухгалтерського обліку і звітності по цінних паперах, аналітичне і правове обслуговування.

Інвестиційна діяльність банків передбачає вкладення коштів у цінні папери від свого імені і за свій рахунок. Метою інвестиційної діяльності є передусім отримання прибутку. Банки, як правило, — активні інвестори на ринку державних цінних паперів, що стосується ролі банків на ринку корпоративних цінних паперів, то є істотні розбіжності в законодавстві різних країн. Залежно від ролі банків на цьому ринку умовно можна виділити три моделі організації ринку цінних паперів: банківську, небанківську і змішану.

Банківська модель характеризується найактивнішою роллю банків (порівняно з іншими фінансовими посередниками) на ринку цінних паперів. Вони вкладають кошти як у державні цінні папери, так і в акції та облігації нефінансових компаній, здійснюють розміщення (андеррайтинг) цінних паперів, торгують ними, тобто займаються брокерською і дилерською діяльністю, формують інфраструктуру ринку. В найбільш завершеному вигляді ця модель діє в Німеччині.

Loading...

 
 

Цікаве