WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Формування та розвиток ринку банківських послуг в Україні - Дипломна робота

Банківська справа. Формування та розвиток ринку банківських послуг в Україні - Дипломна робота

Водночас мусимо визнати, що ряд комерційних банків, який поставив за мету розвиток власних платіжних систем, не досяг бажаного успіху і згорнув або "заморозив" свої проекти. Деякі системи вижили й існують, але, обмежені рамками одного банку, вони не розвиваються. На жаль, у галузі електронної комерції не налагоджено ніяких клірингових чи локальних міжбанківських зв'язків, а відтак не вдається ефективно поєднати розвиток карткового бізнесу в банку та в організаціях з інфраструктури. Окремі банківські установи наполягають на впровадженні занадто дорогих зарубіжних проектів. А ті, хто вже спробував власні сили і зауважив позитивні риси власних проектів, побудованих на використанні міжнародних платіжних систем, пропонують асоційовану участь у втіленні цих проектів, обмежуючи таким чином розвиток банків-учасників.

Тобто сьогодні в Україні немає єдиного бачення проблеми електронних грошей. Досі чітко не скоординовано вітчизняний картковий ринок, відтак використовуються зовсім не поєднувані платіжні технології. Існування кількох несумісних платіжних систем по-перше, дезорієнтує і відштовхує масового користувача цих послуг, по-друге, суттєво гальмує розвиток ринку банківських платіжних карток. Втім, тенденції використання електронних грошей і динаміка цього процесу свідчать про те, що кооперація платіжних систем неминуча.

Створити реальну основу для ширшого використання так званих мережевих грошей (розрахунок ними ведеться за допомогою пластикових карток) покликані єдині стандарти для платіжних карток в Україні і технології розрахунків, які розробляє НБУ. 2 грудня 1999р. вступило в силу Положення НБУ "Про порядок емісії платіжних карточок і проведення розрахунків по операціях, що здійснюються з їх використанням. Ним передбачено, зокрема, запровадження ліцензування емісії платіжних карток та операцій з ними [24, с.23].

Комерційні банки дуже швидко переконуються, що застосування пластикових карток як засобу платежу — річ вигідна. Масштабності ж у справі забезпечення платіжних процесів на основі карткових технологій в Україні можна досягти, лише збалансувавши інтереси всіх учасників розрахунків.

2.2. Аналіз депозитних послуг як основи формування ресурсної бази банку

Грошові ресурси — фінансова основа всіх видів активних операцій, продажу продуктів, послуг, що надаються або проводяться комерційними банками. Це сукупність коштів, які є власністю банку або тимчасово перебувають у його розпорядженні і протягом певного часу використовуються на власний розсуд.

Ресурси кожного комерційного банку мають конкретну структуру, тобто співвідношення між власними, залученими та запозиченими коштами (таблиця 2.1). Ця структура складається насамперед під впливом конкретних умов: універсалізації чи спеціалізації банку, його кредитної тактики і стратегії, позицій на грошово-кредитному ринку, обсягу продуктів і послуг, які пропонуються клієнтам, тощо.

Більша частина ресурсів комерційного банку формується за рахунок залучених та запозичених коштів, а не власних. Можливості комерційних банків у залученні коштів регулюються НБУ. Щоб захистити інтереси вкладників, НБУ визначає порядок видачі та видає комерційним банкам ліцензії на здійснення банківських операцій щодо залучення грошових коштів вкладників на депозитні рахунки.

Таблиця 2.1

Структура ресурсів комерційних банків України за станом на 01.12.2000р.

Показники

%

Власні кошти в т.ч.:

12,8

фонди банку з них:

8,6

статутний фонд

4,6

прибуток (нерозподілений)

4,2

залучені і позичені ресурси ут.ч.:

78,2

депозити до запитання

61,2

строкові депозити ут.ч.:

38,8

вклади населення

залучені кошти на міжбанківському ринку

22,8

4,5

інші

1,5

Депозитом може бути, в принципі, будь-який відкритий клієнту в комерційному банку рахунок, на якому зберігаються його грошові засоби, включаючи активно-пасивні рахунки при наявності на них кредитового сальдо.

В залежності від вкладника депозити прийнято підрозділяти на депозити фізичних осіб і депозити юридичних осіб.

В залежності від терміну і порядку вилучення депозити підрозділяють на вклади до запитання і термінові.

З точки зору призначення депозити можна підрозділити на три групи:

  • до запитання;

  • термінові;

  • ощадні.

Депозити розміщуються у банку на розрахунковому або поточному рахунку клієнта. Вони використовуються для здійснення поточних розрахунків власника рахунку з його партнерами. За вимогою клієнта кошти з розрахункового та поточного рахунків у будь-який час можуть вилучатися. До депозитів до запитання прирівнюються внески з попереднім повідомленням банку про намір зняти гроші з рахунку (за умови, що термін повідомлення не перевищує одного місяця). Депозити до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для позичкових та інвестиційних операцій, тому власникам поточних рахунків сплачується низький депозитний процент або не сплачується зовсім. В умовах відсутності (як правило) плати за депозити до запитання банки намагаються залучити клієнтів і стимулювати приріст поточних внесків за рахунок надання їм додаткових послуг та підвищення якості обслуговування. Це, зокрема, кредитування з поточного рахунку, пільги вкладникам в одержанні кредиту, використання зручних для клієнта форм розрахунків: застосування кредитних карток, чеків, розрахунково-консультативне обслуговування тощо. Для покриття операційних витрат, пов'язаних з веденням поточних рахунків, банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Комісія може утримуватися з депозитного процента. Деякі банки не стягують комісії з безпроцентних рахунків за умови зберігання на них стабільного залишку не нижче встановленого рівня.

До депозитів до запитання можна віднести і кредитові залишки на контокорентних рахунках. На цьому рахунку знаходять відображення усі операції банку з клієнтами, тобто видача позичок і проведення платежів за дорученням клієнта, а також надходження виручки від реалізації продукції та інших грошових переказів на користь клієнта і на погашення позичок. Інакше кажучи, контокорентний рахунок — це активно-пасивний рахунок, що поєднує в собі ознаки розрахункового і позичкового. Кредитове сальдо по контокорентному рахунку означає, що клієнт має у своєму розпорядженні власні кошти, дебетове, — що у клієнта виникла заборгованість перед банком за позиками.

Формою залучення банком депозитів до запитання є також поточний рахунок з овердрафтом. За режимом функціонування цей рахунок подібний до контокорентного. Проте, якщо останній відкривається надійним клієнтам, що активно кредитуються, то при овердрафті таке запозичення допускається від випадку до випадку, тобто має нерегулярний характер. Для цього рахунку характерний кредитовий залишок. Особовий рахунок з овердрафтом може відкриватися юридичним і неюридичним особам, а також громадянам, у той час, як контокорентний рахунок використовується тільки у відносинах банку з юридичними особами. Отже, особовий рахунок з овердрафтом має більш широку сферу застосування.

Строкові депозити — це кошти, що розміщені у банку на певний строк і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку за встановлений період (не менше 1 місяця). Вилучення строкових депозитів відбувається шляхом переказу грошей на розрахунковий (поточний) рахунок або готівкою з каси банку. Строкові депозити є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні в банківському плануванні. За ними сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших умов.

Строкові депозити є джерелом одержання прибутків їх власниками. Вони оформляються угодою між вкладником і банком. Банки самостійно розробляють форму депозитної угоди. Деякі банки встановлюють мінімальний розмір строкового депозиту величина якого залежить від орієнтації банку на відповідного вкладника (дрібного, середнього, значного).

Строкові депозити не використовуються для здійснення поточних платежів. Якщо вкладник бажає змінити суму внеску — зменшити або збільшити, то він може розірвати депозитну угоду і переоформити свій строковий депозит на нових умовах. При достроковому вилученні коштів з термінового депозиту власник, як правило, позбавляється передбачених угодою процентів. У цьому випадку проценти знижуються до рівня, передбаченого по депозитах до запитання. Однією з форм строкових депозитів є сертифікати.

Loading...

 
 

Цікаве