WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Формування та розвиток ринку банківських послуг в Україні - Дипломна робота

Банківська справа. Формування та розвиток ринку банківських послуг в Україні - Дипломна робота

В операціях з готівкою банки можуть надавати своїм клієнтам чимало додаткових послуг. В якості таких послуг можуть проводити інкасацію виручки клієнта, проводити повторний перерахунок інкасованої виручки, перевірку грошових купюр в національній валюті на платіжність, розмін купюр, надавати в користування клієнту машинки для перерахунку грошей. За все це банк стягує з клієнта плату у вигляді комісії чи відсотка.

Сфера безготівкових розрахунків поділяється організаційно на міжбанківські розрахунки, обслуговуючі відносини між банками, і на міжгосподарські розрахунки між клієнтами банків.

Для здійснення всіх розрахунково-касових операцій банки відкривають клієнтам поточні рахунки. Ці рахунки найчастіше використовуються у банківській практиці, за ними здійснюється переважна частина міжгосподарських платежів, що проходять через банківську систему.

Через безготівкові міжгосподарські розрахунки формується переважна частина грошового обороту, реалізуються найбільш масові відносини між економічними агентами нефінансового сектора (підприємствами). Вони постійно розраховуються між собою шляхом перерахування коштів на відкриті у банках рахунки за реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги та інше.

Правильний вибір форми розрахунків та способу платежу за товарними операціями є надзвичайно важливою справою як для платника (покупця, боржника), так і для одержувача платежу (продавця, кредитора). Платники повинні: захистити себе від непоставки оплачених товарів чи поставки товарів з якісними характеристиками, що не відповідають договірним; купити товари навіть за відсутності достатньої суми платіжних засобів; звести до мінімуму свої витрати на оплату зобов'язань та ін. Одержувачі грошей повинні: захистити себе від ризику неплатежу з боку покупців (боржників); створити сприятливі розрахункові передумови для реалізації своєї продукції (робіт, послуг) і не втратити вже завойований сектор ринку; мінімізувати свої витрати на здійснення розрахунків з контрагентами тощо.

Враховуючи їх та зважаючи на свій реальний фінансовий стан і характер конкретної товарної операції, кожний з контрагентів товарних операцій може вибрати найбільш надійний та зручний для себе платіжний інструмент та визначити умови його застосування.

Згідно з класифікацією Банку міжнародних розрахунків (м. Базель, Швейцарія), що застосовується у багатьох країнах, усі платіжні інструменти можна розділити на такі групи:

1) ті, що базуються на кредитовому переказуванні коштів:

  • доручення про кредитовий переказ у системі "жиро";

  • доручення про кредитовий переказ у системі автоматизованих розрахункових палат;

  • постійні доручення;

  • доручення про кредитовий переказ у системі SWIFT.

2) ті, що базуються на дебетових переказах коштів:

  • векселі;

  • чеки:

  • прямі дебетові списання;

  • банківські трати:

  • інші.

3) пластикові картки, що мають ознаки як кредитових, так і дебетових інструментів.

Платіжні інструменти з кредитовим переказом коштів рухаються в тому самому напрямку, що й сам платіж — від платника до одержувача. Платник є ініціатором платіжної операції та емітентом відповідного інструменту. Це дає йому можливість якнайкраще проконтролювати відносини з контрагентом і захистити свої інтереси.

Платіжні інструменти з дебетовим переказом коштів рухаються у зворотному відносно платежу (руху грошей) напрямку. Одержувач грошей є ініціатором платіжної операції та емітентом такого інструменту. Це дає йому можливість тримати під контролем свої відносини з контрагентом, впливати на їх реалізацію і захищати свої інтереси.

Проте зазначені відмінності та переваги кредитових та дебетових інструментів не завжди реалізуються на практиці. Так, якщо одержувач грошей (продавець товарів) вимагає від покупця попередньої оплати і вона здійснюється кредитовим переказом, то переваги цього інструменту для покупця втрачаються: він не має можливості попередньо перевірити відповідність поставки товарів умовам договору.

В Україні спектр платіжних інструментів, що застосовуються при безготівкових розрахунках, значно вужчий, ніж у світовій практиці, і базується переважно на кредитовому переказі коштів. Це зумовлено головним чином хронічною платіжною кризою, що охопила економіку України в перехідний період, унаслідок чого продавці товарів примушують платників здійснювати попередню оплату кредитовими інструментами. Дебетові інструменти, такі як вексель та чек, лише починають застосовуються в українській практиці, набуваючи все більшого поширення.

Сьогодні в безготівкових міжгосподарських розрахунках в Україні застосовуються такі платіжні інструменти: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, акредитиви, платіжні вимоги, інкасові доручення, векселі [12, с.69].

В сучасній практиці розрахунків застосовуються документи різноманітного призначення. Всіх їх можна згрупувати:

Розрахункові – це документи, які подають в банки юридичні і фізичні особи з дорученням перерахувати з їх рахунків відповідну суму коштів. Такими документами в Україні є: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, чек, акредитив, платіжна вимога.

Платіжні – називаються складені по встановленій формі і ті, що передаються однією особою іншій документи із зобов'язанням (чи наказом третій особі) сплатити відповідну суму грошей особі, що пред'явила документ. Типовим платіжним документом в наших умовах є вексель.

Комерційні – документи, в яких дається характеристика відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг, на їх основі визначається сума і правомірність платежів, які здійснюються з допомогою розрахункових чи платіжних документів. Форми безготівкових розрахунків визначаються сторонами без втручання банків.

При розрахунках на території України між об'єктами господарської діяльності в основному використовуються платіжні доручення. Дану форму розрахунків клієнти вважають досить вигідною.

Менша частина розрахунків проводиться з використанням чеків. Хоча дана форма має свої переваги, бо покупець може власноруч пересвідчитись у наявності товару, його якості і вже потім виписати чек.

Для розрахунків чеками клієнт змушений відкрити в банку лімітовану чекову книжку і зарезервувати необхідну йому суму коштів, яку він не може використовувати у своїй господарській діяльності.

Якщо ж клієнти не повністю довіряють один одному і є ризик несплати – використовують акредитивну форму розрахунків. Цю послугу банк теж надає за плату. Дана форма є невигідною для платника, бо на певний час змушує вилучити з обороту суму, еквівалентну вартості купленого товару чи наданих йому послуг, а також самі послуги по відкриттю і обслуговуванню акредитиву не є дешевими.

Щодо платіжної вимоги-доручення, дана форма безготівкових розрахунків майже не використовується. Вона є ніби і вигідною для обох сторін, але строк її дії ( до 1 року) дозволяє сповільнити товарооборот, і ще один суттєвий недолік -відсутній контроль з боку банку. Платіжна вимога використовується тільки для примусових стягнень сум з рахунків суб'єктів господарської діяльності.

Правові основи застосування вказаних інструментів та організації безготівкових міжгосподарських розрахунків визначені чинним банківським законодавством України та Інструкцією про безготівкові розрахунки в господарському обороті України, затвердженою Правлінням НБУ 2 серпня 1996р.

Значним досягненням банківської системи стало впровадження системи електронних міжбанківських платежів (СЕП), яка вважається найефективнішою платіжною системою в СНД та не уступає відповідним системам європейських держав. У СЕП використовується нова форма платіжних інструментів — електронні платіжні документи. Це дає змогу прискорити та впорядкувати проведення розрахунків як між окремими банками, так і в цілому в народному господарстві країни.

Система електронних платежів постійно вдосконалюється. Зокрема, комп'ютеризація відносин між банками і клієнтами за формою розрахунків "клієнт -банк" значно скоротила процедуру проведення розрахунку.

Банкам слід мати на увазі, що надалі їх клієнти все більше будуть відчувати необхідність в подібних електронних засобах. З цієї сторони – це дозволить їм підвищити ефективність банківського обслуговування і сервісу для своїх клієнтів, з другої – забезпечити собі доступ до більш оперативної і якісної інформації, а також збільшення оборотного капіталу.

Розрахунки з участю фізичних осіб, на відміну від міжгосподарських розрахунків, які переважно виконуються в безготівковій формі, до останнього часу здійснюються в Україні переважно готівкою. Традиційні інструменти безготівкових розрахунків (чеки, платіжні доручення) у цій сфері майже не застосовуються, що можна пояснити малими обсягами трансакцій окремих платників та низьким рівнем розвитку банківських послуг у країні. Проте зумовлені трансформаційними процесами в економіці надмірне розбухання готівкового обороту та істотне підвищення розміру трансакцій найзаможнішого прошарку населення викликали гостру потребу в запровадженні безготівкових інструментів у цю сферу.

Loading...

 
 

Цікаве