WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Формування та розвиток ринку банківських послуг в Україні - Дипломна робота

Банківська справа. Формування та розвиток ринку банківських послуг в Україні - Дипломна робота

Закон передбачає також можливість створення комерційними банками спілок, асоціацій та інших об'єднань для координації своєї діяльності і захисту своїх інтересів.

Комерційні банки можна класифікувати за різними критеріями, основними з яких є функціональна і клієнтська ознаки.

За функціональною спеціалізацією розрізняють банки інвестиційні, ощадні, іпотечні, трастові, емісійні, зовнішньоторгові. За формою власності – державні, кооперативні, приватні, змішані. За приналежністю статутного фонду й способу його формування – пайові та акціонерні банки. Пайові банки утворюються за рахунок пайових внесків засновників (пайовиків) у формі товариств з обмеженою відповідальністю. Акціонерні банки в Україні створюються закритого або відкритого типу.

Акціонерний банк – це такий вид комерційного банку, що створюється у формі акціонерного товариства. Порядок створення і діяльності акціонерних банків визначається Законами України "Про банки і банківську діяльність", "Про господарські товариства", "Про цінні папери і фондову біржу" та ін. Це кредитна установа, що являє собою об'єднання на підставі угоди коштів фізичних і юридичних осіб (у тому числі іноземних) з метою спільної господарської діяльності та одержання прибутку. Статутний капітал акціонерного банку формується лише за рахунок власних коштів акціонерів, частка кожного акціонера не повинна перевищувати 35 відсотків статутного фонду банку. Основний капітал акціонерного банку формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та юридичним особам, а потім збільшується за рахунок капіталізації прибутку й випуску нових акцій. Статутний фонд акціонерного банку утворюється з основним капіталом, поділеним на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості.

За територіальною ознакою розрізняють банки: міжнародні, загальнонаціональні, регіональні та міжрегіональні. За видами здійснюваних операцій комерційні банки бувають універсальні та спеціалізовані.

За масштабом діяльності розрізняють крупні, середні та дрібні банки. Однак діюче законодавство не містить конкретних критеріїв щодо віднесення банків до тієї чи іншої групи.

Відповідно до Законів України "Про банки і банківську діяльність", "Про іноземні інвестиції" на території України можуть діяти банки, статутний фонд яких сформований за рахунок українських юридичних і фізичних осіб, банки за участю іноземного капіталу (спільні банки) та іноземні банки (із 100-відсотковим іноземним капіталом).

Про особливості розвитку умов конкуренції на ринку кредитних ресурсів і банківських послуг протягом 1995-2000 років можна одержати певне уявлення, проаналізувавши динаміку загальної кількості зареєстрованих і діючих комерційних банків та структуру банківського сектора. Ці дані наведено у додатках 1-6.

Аналіз цієї динаміки дає підстави стверджувати, що:

  • в Україні існує тенденція до поступового зменшення загальної кількості як зареєстрованих, так і особливо діючих комерційних банків;

  • зміни в організаційній формі комерційних банків відображають поступову трансформацію банків із товариств із обмеженою відповідальністю в акціонерні товариства відкритого та закритого типу;

  • спостерігається стала тенденція до збільшення як абсолютної кількості, так і питомої ваги комерційних банків за участю іноземного капіталу;

  • абсолютна кількість і питома вага комерційних банків, що мають ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, стабільно зростає, досягнувши вкінці 2000 року 75% від загальної кількості банків;

  • кількісні та відносні показники закритих комерційних банків і відкликаних валютних ліцензій коливаються протягом двох останніх років у межах відповідно 4-6% та 2-4% від кількості зареєстрованих комерційних банків [20, с.32].

1.2. Передумови розвитку банківських послуг в Україні

Сучасна банківська система України – це сфера різноманітних послуг клієнтам: від традиційних депозитно-позичкових і розрахунково-касових операцій, що визначають основу банківської справи, до найновіших форм грошово-кредитних і фінансових інструментів що використовуються банківськими установами (лізинг, факторинг, траст та ін.).

В українському законодавстві термін "банківські послуги" не використовується. Близьким за значенням, хоча й не синонімом, є термін "банківські операції". Стаття 3 Закону України "Про банки і банківську діяльність" містить перелік 15 банківських операцій, що являють собою групу послуг.

Ринок банківських послуг в Україні все ще слабо розвинутий, порівняно зі спектром тих послуг, що надають банки високорозвинутих країн, хоча конкурентна боротьба між українськими банками за місце під сонцем заставляє їх пропонувати своїм клієнтам все нові і нові види послуг. Отже, особливістю сучасної банківської справи в Україні є швидко зростаючий спектр пропонованих клієнтам послуг.

У світовій практиці частка доходів банків від нетрадиційних операцій останніми роками зростає. У 1990р. ця частка становила в США 32,8%, в Англії – 40,1%, в Німеччині – 35,7%. У вітчизняних банках аналогічна частка не перевищує 2-3%. В умовах інфляції більш ніж 90% своїх доходів, банки одержують від операцій на валютному ринку і ринку позичкових капіталів, що робить інші операції непривабливими для них [8, с.35].

Сьогодні українські банки перестали робити ставку на кредитування, як одне з основних джерел доходу, бо збільшився ризик неповернення кредитів.

На сьогодні ж основний акцент робиться банками на диверсифікацію напрямків вкладень своїх ресурсів і розширення сфери послуг клієнтам, перетворюючи комісію від клієнтських операцій в одну із основних статей доходу банків.

Нині банки є найбільш важливими фінансовими інститутами в ринковій економіці, які виконують численні функції в суспільстві (рис.1.1).

Рис. 1.1. Основні функції, які виконує сучасний банк із повним набором послуг

Перш ніж перейти до аналізу ринку банківських послуг, необхідно розібратися в самому понятті послуга. У вітчизняній економічній літературі найбільш поширене визначення банківських послуг як масових операцій [8, с.35]. Однак із такого визначення не зрозуміло, чим послуги відрізняються від інших банківських операцій.

За основу подальшого аналізу послуг комерційних банків візьмемо схему клієнт — банк-клієнт. Саме наявність клієнта і визначає трансформацію операцій банку в його послуги. Таким чином, банківські послуги слід розглядати як певні дії банку, які є супутніми при здійсненні тієї чи іншої банківської операції, спрямовані на задоволення потреб клієнта з метою отримання доходу від банківської діяльності. Банківські послуги здійснюються банком за дорученням клієнта, за його рахунок та, як правило, від його імені, тобто банк виступає агентом свого клієнта (звідси назва цих послуг – агентські). Простежимо ті напрями в банківській діяльності, де власне відбувається трансформація банківських операцій у банківські послуги. У своїй статті "Особливості становлення ринку банківських послуг в Україні" А.Андрєєв подає наступний поділ операцій комерційних банків на три основні групи (рис.1.2).

Рис. 1.2. Відмінності послуг клієнтам від інших банківських операцій

Кожна із цих груп операцій, які проводять банки, передбачає певний ступінь втягнення в них клієнтів, а отже, й певну частку пропонованих їм послуг. Так, значна частина залучених коштів банків формується за безпосередньої участі клієнта, який вносить суму грошей у банк на депозит до вимоги, а також при відкритті термінового, ощадного чи іншого вкладу.

Проте, не зрозуміло, що автор розглядає як "залучення коштів клієнтів без надання послуг". Насправді ж будь-яка операція комерційного банку із залучення коштів клієнтів (юридичних чи фізичних осіб) супроводжується наданням тих чи інших послуг. Так, відкриваючи поточний рахунок юридичній особі, банк здійснює касове та розрахункове обслуговування, може нараховувати відсотки за користування коштами, що є на рахунку; відкриваючи вкладні рахунки в установі банку юридичні та фізичні особи надають кошти в користування банку, отримуючи при цьому дохід у вигляді процентів згідно угоди і т. д.

Отже перший етап схеми клієнт-банк-клієнт, це відносини клієнт-банк, під час виникнення якого бере початок процес надання послуг. Залежно від намірів клієнта банк надає йому ту чи іншу послугу, проводячи при цьому відповідну операцію на користь клієнта. Ступінь участі самого клієнта в пасивних операціях невеликий, хоча роль його грошових засобів, розміщених у банку, значна.

Важливу роль банки відводять наданню послуг клієнтам при проведенні активних операцій, серед яких, крім кредитних, виділяються операції з цінними паперами, які здійснюються як у рамках самостійної політики, так і за дорученням, за рахунок і на користь клієнта. Практично стопроцентну участь клієнта передбачає така група банківських операцій: довірчі і комісійно-посередницькі, які проводяться за дорученням клієнтів і на комерційних засадах. Усі ці операції відповідають схемі клієнт – банк – клієнт і тотожні поняттю банківські послуги. За послуги, пропоновані своїм клієнтам (у тому числі й за ведення їхніх рахунків), банки, як правило, справляють комісію, яка нерідко становить значну частину їхнього прибутку.

Loading...

 
 

Цікаве