WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Формування та розвиток ринку банківських послуг в Україні - Дипломна робота

Банківська справа. Формування та розвиток ринку банківських послуг в Україні - Дипломна робота

При частій зміні законодавства, а також неузгодженості деяких нормативних і законодавчих актів між собою, а також при виникненні потреби в іншій інформації, вкрай важливій для клієнта, банки України також почали пропонувати консультаційні послуги, аби допомогти клієнту знайти вирішення проблем, що склались, чи запобігти їм.

Банки, завдяки своїм місцю і ролі в економіці, наявності сучасних засобів телекомунікацій і електронно-обчислювальної техніки завжди мають значну кількість різноманітної інформації, тобто документованих або публічно оголошених відомостей про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі, економіці. Це дає змогу комерційним банкам надавати інформаційні послуги, тобто займатися діяльністю, пов'язаною з доведенням інформаційної продукції до споживачів з метою задоволення їхніх інформаційних потреб.

До найпоширеніших видів інформаційних послуг, що надають комерційні банки, можна віднести:

  • інформування про чинне законодавство зарубіжних країн у галузі банківської справи, фінансів, валютного регулювання, оподаткування тощо;

  • надання копій грошово-розрахункових документів;

  • допомога у розшуку перерахованих сум;

  • надання інформації про прийняття Національним банком України та іншими органами рішень, які впливають на господарську діяльність клієнта;

  • доведення інформації про курси іноземних валют, котирування цінних паперів та їх дохідність тощо;

  • сприяння в підборі партнерів (покупців або постачальників), засновників, учасників обмінних операцій тощо.

Операцією, яка поєднує у собі низку посередницько-комісійних послуг з кредитуванням оборотного капіталу суб'єкта господарювання є факторинг. Основою факторингу є перевідступлення першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору. Фактично банк (факторингова компанія) купує рахунки-фактури постачальника за відвантажену продукцію, виконані роботи чи надані послуги.

Факторингові операції крім купівлі права на вимогу боргу, включають:

  • кредитування у вигляді попередньої оплати боргових вимог;

  • ведення бухгалтерського обліку постачальника, зокрема реалізації продукції (роботи, послуг);

  • інкасування дебіторської заборгованості постачальника;

  • страхування постачальника від кредитного ризику. Учасниками факторингової операції можуть бути:

  • посередник (фактор), тобто комерційний банк або факторингова компанія;

  • постачальник товарів (робіт, послуг);

  • покупець.

Факторингові операції можна класифікувати за багатьма ознаками. За сектором ринку, де здійснюються факторингові операції, розрізняють внутрішній та зовнішній (міжнародний) факторинг. Внутрішній факторинг передбачає, що постачальник, покупець і фактор перебувають під юрисдикцією однієї країни. При зовнішньому факторингу суб'єкти факторингової угоди перебувають під юрисдикцією різних країн.

Залежно від того, чи повідомляються дебітори клієнта про перевідступлення ним прав вимоги боргу, факторинг може бути конвенційним (відкритим) та конфіденційним (закритим). При відкритому факторингу дебіторам клієнта повідомляється про укладення договору факторингу і пропонується здійснювати платежі безпосередньо фактору. Закритий факторинг не передбачає повідомлення дебіторів, ніхто з них не знає про перевідступлення постачальником прав вимоги боргу, і тому кошти переказуються постачальнику, який розраховується з фактором самостійно.

Залежно від характеру взаємовідносин між фактором і постачальником, що складаються у разі відмови покупця від оплати боргових вимог, розрізняють факторинг з правом регресу та факторинг без права регресу. У першому випадку постачальник несе ризики за борговими вимогами, які придбав у нього фактор. Мова йде про те, що факторинг з правом регресу дозволяє фактору повернути постачальникові неоплачені покупцем боргові вимоги і вимагати від нього повернення грошових коштів фактору. Факторинг без права регресу означає, що фактор бере на себе ризик щодо одержання грошових коштів від покупців.

За набором послуг, що включає факторинг, він може бути з повним набором послуг та з частковим набором послуг. Повне факторингове обслуговування передбачає надання постачальнику, крім суто факторингових послуг, також низки інших: аудиторських, юридичних, управління заборгованістю за наданими кредитами тощо. Факторинг з частковим набором послуг передбачає оплату фактором лише рахунків-фактур постачальника.

Залежно від охоплення факторингом перевідступленнл постачальником боргових вимог розрізняють факторинг з перевідступленням усіх боргів або.лише визначеної їх частки. Перевідступїіення фактора постачальником боргів усіх своїх дебіторів дозволяє йому уникнути ведення подвійного обліку й управління кредитом за окремими борговими вимогами, що не були перевідступлені.

Залежно від порядку оплати боргових вимог розрізняють:

  • факторинг з попередньою оплатою, що передбачає негайну оплату розрахункових документів постачальника, як тільки їх буде надано фактору. Фактично фактор здійснює кредитування постачальника;

  • факторинг без попередньої оплати означає, що фактор зобов'язується оплатити передані йому постачальником розрахункові документи на визначену, зафіксовану у договорі дату, як правило в день оплати документів боржниками. Оскільки зафіксований у договорі строк — це середня величина, то цілком нормально, що окремі покупці здійснять платіж раніше обумовленого терміну, а інші — пізніше. Перевага для постачальника полягає в тому, що він знає точну дату одержання коштів і тому може відповідно планувати свою діяльність.

За здійснення факторингових операцій фактор стягує з постачальника відповідну плату. Розмір плати, зокрема, залежить від виду факторингу, кредитоспроможності постачальника, розміру процентної ставки за кредит, рівня ризиків, які несе фактор, а також від строку перебування ресурсів фактора в розрахунках з покупцем. Плата за факторингове обслуговування включає:

  • комісію за послуги у розмірі визначеного договором процента від загальної суми придбаних фактором боргових вимог;

  • процент за кредит, наданий фактором постачальнику. Факторингові операції вигідні як постачальнику, так і фактору. Використання факторингу постачальником дає йому змогу, зокрема:

  • прискорити одержання грошових коштів за відвантажені товари (роботи, послуги);

  • зменшити ризик появи сумнівних боргів;

  • поліпшити процес інкасування боргів;

  • оперативно одержати від фактора кредит;

  • зменшити витрати, пов'язані з обліком та інкасацією боргів.

Недоліком факторингу для постачальника є вища вартість цієї операції порівняно зі звичайним кредитом.

Ще однією послугою є форфейтинг — це придбання у кредитора боргу, вираженого в оборотному документі, на безповоротній основі. Це означає, що покупець боргу (форфейтер) бере на себе зобов'язання відмовитися від свого права регресної вимоги до кредитора у разі неможливості одержання грошових коштів від боржника. Фактично форфейтер (комерційний банк або спеціалізована компанія) бере на себе такі ризики, як ризик неплатежу, ризик переказування коштів, валютний, процентний ризик та ін.

Удаючись до форфейтингу, експортер отримує можливість додатково мобілізувати кошти та скоротити дебіторську заборгованість

Удаючись до форфейтингу, експортер має такі переваги.

  • можливість одержання грошових коштів відразу після відвантаження продукції або надання послуг, що поліпшує ліквідність експортера;

  • при купівлі векселів застосовується фіксована облікова ставка, тобто дисконт є визначеною сумою і протягом усього строку кредитування не змінюється, незважаючи на зміну ставок на ринку капіталів;

  • відсутність ризиків, оскільки експортер продає боргові вимоги форфейтеру на безповоротній основі, тобто без права регресу;

До недоліків форфейтингу, з погляду експортера, можна віднести:

  • його високу вартість;

  • вірогідність того, що експортер може не знайти гаранта або аваліста, який би задовольняв форфейтера;

  • необхідність підготувати документи у такий спосіб, щоб на експортера не було регресу у разі банкрутства гаранта або аваліста, а також необхідність знати законодавство країни імпортера.

Здійснення форфейтингових операцій дає форфейтеру такі переваги:

  • простота та оперативність в оформленні документації;

  • вища маржа, ніж при кредитуванні;

  • —можливість реалізації куплених активів на вторинному ринку. До недоліків форфейтингу для форфейтера належать:

  • відсутність права регресу у разі несплати боргу;

  • необхідність знання законодавства країни імпортера,

  • необхідність нести ризики до погашення векселів;

  • відповідальність за перевірку кредитоспроможності гаранта або аваліста.

Loading...

 
 

Цікаве