WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Формування та розвиток ринку банківських послуг в Україні - Дипломна робота

Банківська справа. Формування та розвиток ринку банківських послуг в Україні - Дипломна робота

Комерційні банки дуже швидко переконуються, що застосування пластикових карток як засобу платежу — річ вигідна. Масштабності ж у справі забезпечення платіжних процесів на основі карткових технологій в Україні можна досягти, лише збалансувавши інтереси всіх учасників розрахунків.

2.2. Аналіз депозитних послуг як основи формування ресурсної бази банку

Грошові ресурси — фінансова основа всіх видів активних операцій, продажу продуктів, послуг, що надаються або проводяться комерційними банками. Це сукупність коштів, які є власністю банку або тимчасово перебувають у його розпорядженні і протягом певного часу використовуються на власний розсуд.

Ресурси кожного комерційного банку мають конкретну структуру, тобто співвідношення між власними, залученими та запозиченими коштами (таблиця 2). Ця структура складається насамперед під впливом конкретних умов: універсалізації чи спеціалізації банку, його кредитної тактики і стратегії, позицій на грошово-кредитному ринку, обсягу продуктів і послуг, які пропонуються клієнтам, тощо.

Більша частина ресурсів комерційного банку формується за рахунок залучених та запозичених коштів, а не власних. Можливості комерційних банків у залученні коштів регулюються НБУ. Щоб захистити інтереси вкладників, НБУ визначає порядок видачі та видає комерційним банкам ліцензії на здійснення банківських операцій щодо залучення грошових коштів вкладників на депозитні рахунки.

Таблиця 2.

Структура ресурсів комерційних банків України за станом на 01.12.2000р.

Показники

%

Власні кошти в т.ч.:

12,8

фонди банку з них:

8,6

статутний фонд

4,6

прибуток (нерозподілений)

4,2

залучені і позичені ресурси ут.ч.:

78,2

депозити до запитання

61,2

строкові депозити ут.ч.:

38,8

вклади населення

залучені кошти на міжбанківському ринку

22,8

4,5

інші

1,5

Вклад - це грошові засоби (в готівковій чи безготівковій формі в національній чи іноземній валюті), передані в банк їх власником чи третьою особою за дорученням чи за рахунок власника для зберігання на визначених умовах. Банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовують різні види банківських рахунків. Практично усі клієнтські рахунки називають депозитними. Тому в практиці діяльності комерційних банків вклади клієнтів являють собою депозити і є основним джерелом формування банківських ресурсів. За формою використання рахунків вони поділяються на: депозити (вклади) до запитання, термінові або строкові депозити, умовні депозити.

Законом України "Про банки і банківську діяльність" (стаття 43) передбачено, що, залучаючи гроші на вклади, банки видають клієнтові вкладний документ. Залучення депозитів юридичних і фізичних осіб банк оформляє шляхом видачі ощадного сертифіката або відкриття строкового депозитного рахунку з укладенням договору банківського вкладу і видачею вкладного документа — ощадної книжки.

Депозитом може бути, в принципі, будь-який відкритий клієнту в комерційному банку рахунок, на якому зберігаються його грошові засоби, включаючи активно-пасивні рахунки при наявності на них кредитового сальдо.

В залежності від вкладника депозити прийнято підрозділяти на депозити фізичних осіб і депозити юридичних осіб.

В залежності від терміну і порядку вилучення депозити підрозділяють на вклади до запитання і термінові.

З точки зору призначення депозити можна підрозділити на три групи:

  • до запитання;

  • термінові;

  • ощадні.

Вклади (депозити) до запитання розміщуються у банку на розрахунковому або поточному рахунку клієнта. Вони використовуються для здійснення поточних розрахунків власника рахунку з його партнерами. За вимогою клієнта кошти з розрахункового та поточного рахунків у будь-який час можуть вилучатися. До вкладів до запитання прирівнюються внески з попереднім повідомленням банку про намір зняти гроші з рахунку (за умови, що термін повідомлення не перевищує одного місяця). Вклади до запитання є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для позичкових та інвестиційних операцій, тому власникам поточних рахунків сплачується низький депозитний процент або не сплачується зовсім. В умовах відсутності (як правило) плати за депозити до запитання банки намагаються залучити клієнтів і стимулювати приріст поточних внесків за рахунок надання їм додаткових послуг та підвищення якості обслуговування. Це, зокрема, кредитування з поточного рахунку, пільги вкладникам в одержанні кредиту, використання зручних для клієнта форм розрахунків: застосування кредитних карток, чеків, розрахунково-консультативне обслуговування тощо. Для покриття операційних витрат, пов'язаних з веденням поточних рахунків, банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Комісія може утримуватися з депозитного процента. Деякі банки не стягують комісії з безпроцентних рахунків за умови зберігання на них стабільного залишку не нижче встановленого рівня.

До депозитів до запитання можна віднести і кредитові залишки на контокорентних рахунках. На цьому рахунку знаходять відображення усі операції банку з клієнтами, тобто видача позичок і проведення платежів за дорученням клієнта, а також надходження виручки від реалізації продукції та інших грошових переказів на користь клієнта і на погашення позичок. Інакше кажучи, контокорентний рахунок — це активно-пасивний рахунок, що поєднує в собі ознаки розрахункового і позичкового. Кредитове сальдо по контокорентному рахунку означає, що клієнт має у своєму розпорядженні власні кошти, дебетове, — що у клієнта виникла заборгованість перед банком за позиками.

Формою залучення банком вкладів до запитання є також поточний рахунок з овердрафтом. За режимом функціонування цей рахунок подібний до контокорентного. Проте, якщо останній відкривається надійним клієнтам, що активно кредитуються, то при овердрафті таке запозичення допускається від випадку до випадку, тобто має нерегулярний характер. Для цього рахунку характерний кредитовий залишок. Особовий рахунок з овердрафтом може відкриватися юридичним і неюридичним особам, а також громадянам, у той час, як контокорентний рахунок використовується тільки у відносинах банку з юридичними особами. Отже, особовий рахунок з овердрафтом має більш широку сферу застосування.

Строкові вклади — це кошти, що розміщені у банку на певний строк і можуть бути знятими після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку за встановлений період (не менше 1 місяця). Вилучення строкових вкладів відбувається шляхом переказу грошей на розрахунковий (поточний) рахунок або готівкою з каси банку. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні в банківському плануванні. За ними сплачується високий депозитний процент, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших умов.

Строкові вклади є джерелом одержання прибутків їх власниками. Вони оформляються угодою між вкладником і банком. Банки самостійно розробляють форму депозитної угоди. Деякі банки встановлюють мінімальний розмір строкового вкладу величина якого залежить від орієнтації банку на відповідного вкладника (дрібного, середнього, значного).

Строкові вклади не використовуються для здійснення поточних платежів. Якщо вкладник бажає змінити суму внеску — зменшити або збільшити, то він може розірвати депозитну угоду і переоформити свій строковий вклад на нових умовах. При достроковому вилученні коштів з термінового депозиту власник, як правило, позбавляється передбачених угодою процентів. У цьому випадку проценти знижуються до рівня, передбаченого по вкладах до запитання. Однією з форм строкових вкладів є сертифікати.

Сертифікати бувають депозитні та ощадні. Депозитні сертифікати надаються юридичним, а ощадні — фізичним особам. Сертифікати можна класифікувати і за такими ознаками:

  • спосіб випуску;

  • спосіб оформлення;

  • термін обертання;

  • умови сплати відсотків.

Відповідно до першої ознаки сертифікати випускаються у разовому порядку і серіями; із другою ознакою — іменні і на пред'явника; із третьою ознакою — термінові і до запитання; із четвертою ознакою — з регулярною сплатою процентів по закінченню визначеного розрахункового періоду і з виплатою процента в день погашення сертифікату. Депозитний сертифікат — це цінний папір, що може використовуватися його власником як платіжний засіб і мати обіг на фондовому ринку. Сертифікати мають суттєву перевагу над строковими вкладами, що оформлені депозитними договорами. Завдяки вторинному ринку цінних паперів сертифікат може бути достроково проданий власником іншій особі з одержанням деякого прибутку за час зберігання і без зміни при цьому обсягу ресурсів банку, у той час як дострокове розірвання договору - втрату прибутку, а для банку — втрату частини ресурсів.

Loading...

 
 

Цікаве