WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Формування та розвиток ринку банківських послуг в Україні - Дипломна робота

Банківська справа. Формування та розвиток ринку банківських послуг в Україні - Дипломна робота

Смарт-картка має й інші переваги. У неї значно ширші функціональні можливості, оскільки мікросхема спроможна утримувати набагато більший обсяг інформації, оперативно її обробляти і поновлювати. Вона значно надійніша, ніж картка з магнітною смугою.

Зважаючи на очевидні переваги смарт-картки, Україна повинна орієнтуватися, приступаючи до розбудови власної СМЕП, відразу на широке запровадження смарт-карток. "Перестрибнувши" вже пройдені в західній практиці етапи розвитку масових електронних платежів, Україна відразу вийде на рівень найновіших технологій у цій сфері, що сприятиме прискоренню цих платежів, їх здешевленню, посиленню захищеності, підвищенню авторитету банків тощо.

Оскільки розбудова СМЕП потребує значних інвестицій, постає питання, чи окупляться ці затрати. Це залежить від тієї вигоди, яку одержать учасники СМЕП — фізичні особи, торговельні організації, окремі банки та банківська система в цілому, оскільки левову частину цих витрат візьме на себе кожний із них.

Фізичні особи — учасники СМЕП одержують значні вигоди від застосування пластикових карток у масових платежах:

  • позбавляються ризиків, пов'язаних з втратою, крадіжкою, пошкодженням готівки і водночас зберігають майже всі переваги платежів готівкою (негайність, простота платежу):

  • поліпшаться умови для планування і контролю сімейних бюджетів, для оперативної капіталізації частини доходів, оскільки за залишками коштів на рахунках, що перевищують суми, призначені для поточних електронних платежів, нараховуються проценти;

Водночас застосування пластикових карток має для клієнтів і негативні наслідки:

  • зростають витрати, пов'язані зі здійсненням таких платежів (оплата картки, сплата вступного внеску, сплата процента за кредит, обов'язковий депозит на рахунку для платежів по картці тощо);

  • обмеженість мережі магазинів, підприємств сфери послуг, які готові приймати платежі на основі електронних платіжних карток, стримує застосування останніх і зумовлює широке користування готівкою.

Вказані недоліки в умовах хронічної економічної кризи можуть переважити позитивні наслідки запровадження пластикових карток та істотно загальмувати весь процес створення СМЕП.

Продавці (торговельні організації) теж мають вигоди від застосування пластикових карток:

  • зростають обсяги реалізації завдяки залученню більшої кількості і з більшою платоспроможністю покупців;

  • скорочуються витрати на інкасацію та конвертацію виручки;

  • скорочуються витрати на підтримання безпеки магазинів і підвищується її рівень;

  • зростає якість, технологічність обслуговування покупців та рейтинг торгової організації.

Негативні наслідки застосування карток для продавців полягають у необхідності істотних початкових витрат на придбання відповідного обладнання та навчання кадрів з користування досить складною системою пристроїв. У подальшому зростуть і поточні витрати з обслуговування терміналів та пристроїв. Для переважної більшості українських "торговельних точок", які залишаються малопотужними, такі витрати не під силу профінансувати.

Для окремих банків застосування пластикових карток у масових платежах має такі вигоди:

  • збільшується залучення коштів, зростають кредитні ресурси банків і можливості збільшувати їх доходи;

  • зростають доходи банків, оскільки за всі операції з картками вони стягують плату;

  • зростає імідж банків, підвищується конкурентоспроможність тих із них, які застосовують електронні засоби платежів.

Проте перехід на карткові платежі вимагає від банків також значних первинних витрат на технічне і програмне забезпечення, підготовку кадрів, лінії зв'язку тощо.

Для банківської системи в цілому широке застосування пластикових карток у сфері масових платежів має вигоди:

  • зросте залучення грошових коштів у внутрішньобанківський оборот, посилиться керованість грошового обороту в цілому, підвищиться роль банківської системи в розвитку економіки;

  • знизиться частка готівки в грошовій масі, скоротяться витрати на її друкування і забезпечення обігу (касові витрати);

  • —з'явиться додатковий стимул для переведення банківської справи на сучасні електронні технології, що сприятиме зростанню попиту на новітню комп'ютерну техніку, програмне забезпечення, системи зв'язку, висококваліфіковані кадри і дасть тим самим поштовх до розвитку вітчизняного виробництва та зайнятості.

Найпоширенішими в Україні є ідентифікаційні картки з магнітною смугою — засіб доступу клієнтів ряду банків до депозитних рахунків. Здебільшого це картки міжнародних платіжних систем VISA та Еurоpay (їх емітують банки "Аваль", Приватбанк, Промінвестбанк, Перший український міжнародний банк, "Україна" та інші), а також окремі локальні платіжні проекти. Їх локальний характер пояснюється здебільшого нерозумінням того, навіщо взагалі потрібна комерційному банку система платіжних карток, а також вибором технології її побудови [44;20].

У розвинутих країнах платіжна картка — лише доповнення до комплексу банківських послуг приватному вкладнику. Там стала звичною розгалужена інфраструктура безготівкових платежів (функціонує мережа торговельних точок та установ, де за товари й послуги відвідувачі розраховуються за допомогою платіжних карток). Використання цього інструменту дає непоганий ефект, а отже, банкам вигідно бути учасником тієї чи іншої платіжної системи. Скажімо, велика фінансова структура VISA щороку використовує 600 мільйонів кредитних карток, які приймають 15 мільйонів організацій у всьому світі, проводячи операції на суму понад 1 трлн. доларів США.

Пластикова карточка як елемент електронних розрахунків появилася в Україні не так давно - в грудні 1996 року. У 2000 році відзначалось значне пожвавлення у цій сфері:

  • у лютому 2000 р. Національний банк України і корпорація VISA "запустили" всеукраїнський процесинговий центр ТОПАЗ.

  • у травні 2000 р. сім українських банків підписали угоду з корпорацією Europay про створення в Україні Асоціації банків-членів Europay [39;22].

Інтерес українських банків до цих систем не випадковий. Випуск таких карточок дозволяє інтегруватись у світову систему банківських послуг, підняти діловий імідж банку, завоювати ринок, а головне - залучити клієнтів [32;12].

На думку авторитетних спеціалістів, українська банківська система, де нині в обігу вже понад 500 тисяч платіжних карток, — чудовий полігон для запровадження карткових технологій. Самі банкіри дедалі більше усвідомлюють важливу роль цього нового для нас виду послуг. Адже зі створенням єдиного в країні ринку платіжних карток банківські установи зблизяться зі своїм клієнтом, стануть йому необхідними, надаючи можливість скористатися послугами того чи іншого банку будь-коли і будь-де [44;20].

Протягом 2000 року кількість карток зростала на 10-15% щомісяця. Зокрема, Приватбанк випустив близько 100 тис. карток і посів перше місце серед українських банків. Друге і третє місце в цьому рейтингу за такими операторами ринку, як ПУМБ та АППБ "Аваль". У загальному обсязі емісії вони випустили близько 80% платіжних карток.

Загалом сьогодні в Україні 17 банків емітують пластикові картки міжнародних систем. Наразі бум на ринку пластикових карток пов'язують з трьома причинами. Серед них на першому місці стоїть і стоятиме ще кілька років, збільшення емісії за рахунок зарплатних проектів, на другому та третьому - рекламні акції і впровадження проектів для обслуговування платежів на підприємствах.[24;38].

Водночас мусимо визнати, що ряд комерційних банків, який поставив за мету розвиток власних платіжних систем, не досяг бажаного успіху і згорнув або "заморозив" свої проекти. Деякі системи вижили й існують, але, обмежені рамками одного банку, вони не розвиваються. На жаль, у галузі електронної комерції не налагоджено ніяких клірингових чи локальних міжбанківських зв'язків, а відтак не вдається ефективно поєднати розвиток карткового бізнесу в банку та в організаціях з інфраструктури. Окремі банківські установи наполягають на впровадженні занадто дорогих зарубіжних проектів. А ті, хто вже спробував власні сили і зауважив позитивні риси власних проектів, побудованих на використанні міжнародних платіжних систем, пропонують асоційовану участь у втіленні цих проектів, обмежуючи таким чином розвиток банків-учасників.

Тобто сьогодні в Україні немає єдиного бачення проблеми електронних грошей. Досі чітко не скоординовано вітчизняний картковий ринок, відтак використовуються зовсім не поєднувані платіжні технології. Існування кількох несумісних платіжних систем по-перше, дезорієнтує і відштовхує масового користувача цих послуг, по-друге, суттєво гальмує розвиток ринку банківських платіжних карток. Втім, тенденції використання електронних грошей і динаміка цього процесу свідчать про те, що кооперація платіжних систем неминуча.

Створити реальну основу для ширшого використання так званих мережевих грошей (розрахунок ними ведеться за допомогою пластикових карток) покликані єдині стандарти для платіжних карток в Україні і технології розрахунків, які розробляє НБУ. 2 грудня 1999р. вступило в силу Положення НБУ "Про порядок емісії платіжних карточок і проведення розрахунків по операціях, що здійснюються з їх використанням. Ним передбачено, зокрема, запровадження ліцензування емісії платіжних карток та операцій з ними [39;23].

Loading...

 
 

Цікаве