WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Управління кредитним портфелем комерційного банку - Дипломна робота

Банківська справа. Управління кредитним портфелем комерційного банку - Дипломна робота

Репутація, або властивості керівництва, оцінюється за трьома компонентами:

  • Цілісністю особистості – дотримання нормальних та етичних принципів, мотивація людини, її фізичний та ментальний потенціал.

  • Компетентністю – володіння потрібними навичками, знаннями та запасам кваліфікації. Також слід оцінити загальне економічне мислення ключових менеджерів, прийняття ними сучасних соціальних та економічних стандартів.

  • Довірою ринку, яка є виміром ринкової репутації та обсягу управлінського досвіду, визначає здатність керівництва отримувати кредит, переживати скрутні часи, і т. Ін.

    Оцінка репутації керівництва великою мірою суб'єктивна. Проте необхідно застосовувати послідовні формалізовані критерії для оцінки менеджменту. Найчастіше використовують рейтингову експертну оцінку.

    ОБСТАВИНИ. Аналіз елемента "Обставини" має бути зосереджено на оцінці стійкості позичальника до зміни зовнішніх умов бізнесу, що може значною мірою вплинути на здатність повернення позики. Компонент "Обставини" аналізується через оцінку також трьох ключових зон ризику:

  • Загальноекономічні умови. Зміни навколишнього середовища можуть значно підвищити ризик неплатоспроможності позичальника. Це й динаміка специфічного бізнес-середовища і прийняття законодавчих актів, що впливають на фінансовий стан підприємств, і рівень злочинності тощо.

  • Галузеві умови. Оцінка стосується: а) структури галузі (рівень рентабельності в галузі; структура витрат та ін); б) аналізу динаміки галузі (розглядається розмір ринку та характер його динаміки).

  • Конкурентна позиція підприємства. Аналіз має включати: а) вплив підприємства – політичні орієнтири керівництва, здатність до лобіювання власних інтересів і ін; б) потенціал зміни – визначається життєздатність, стратегія підприємства, можливість майбутнього успіху чи адаптація до негативного перебігу подій; в) позиціювання – співвідношення ціна/якість для продукції підприємства, ключові фактори успіху, диференціація продуктів, конкурентоспроможність. При цьому визначається конкурентна позиція компанії.

    Забезпечення. Компонент "Забезпечення" визначає важелі впливу на позичальника – рівень контролю банку та можливу ліквідаційну вартість застави з урахуванням часу, тобто чистої теперішньої вартості.

    Оцінка забезпечення може виконуватися за трьома законами кредитного ризику.

  • Стабільність підприємства. Кредитор має проаналізувати термін існування компанії; правовий статус підприємства; стан банківських рахунків позичальника; вік обладнання; строкові поліси позичальника та ін.

  • Чиста ліквідаційна вартість. Невелика ліквідаційна вартість може не покрити не сплачені борги. Великі ліквідаційні витрати зменшують отриману кредитором чисту суму компенсації.

  • Можливість контролю. Основні аспекти, на які треба звернути увагу: перевірка документації; проведення інспекції на місці для перевірки існування застави; оцінка часової тривалості завершення юридичних дій та відповідних витрат; у якому банку обслуговується позичальник, можливість контролювання розрахункового рахунку.

    Наслідки. Цьому компонентові відповідає аналіз фінансових наслідків попередньої діяльності підприємства, визначення ключових показників та надійності компанії. Елементу аналізу кредитоспроможності "Наслідки" властиві три зони ризику. 1. Рентабельність; 2. Ліквідність та оборотність. Ця зона ризику визначає здатність компанії виконувати свої поточні зобов'язання. 3. Надійність або ліверідж. Визначає адекватність капіталу позичальника, ступінь фінансового ризику та стійкості. Це ознака зобов'язань власника своєму бізнесу. Значне переважання залучених коштів над власним капіталом часто є причиною фінансового краху підприємства.

    Експозиція. Багато джерел підкреслюють виключну важливість цього елемента аналізу кредитоспроможності, висвітлення (експозицій) та оцінки потоків грошових коштів.

    Чому для цього елемента система "ЦЕНЗОР" використала саме термін "експозиція". Експозиція (від лат. exposition – виставлення на показ, тлумачення, опис) у цьому контексті – це розкриття здатності до вчасного повернення боргу (а не тільки бажання, про що дбає насамперед оцінка репутації). Це висвітлення минулої та, головне, очікуваної оперативної та фінансової діяльності компанії, майбутньої короткострокової та довгострокової платоспроможності позичальника.

    Ціль. Останній компонент аналізу кредитоспроможності пов'язаний із метою кредитування. Якісну оцінку відповідного ризику може бути дано на підставі відповідей на запитання: На що реально витрачатимуться кошти?; Чи згідно з діючим законодавством?; Чи відповідає позика кредитній політиці банку? Якщо аналітик дасть досить ґрунтовні відповіді на такі питання, він може значно доповнити свої висновки щодо компетенції керівництва компанії-позичальника, сучасного рівня розуміння ним бізнесу.

    Отже "ЦЕНЗОР" сприяє підготовці якісних інвестиційних пропозицій, бачення різних аспектів ризику своїх проектів, взаєморозумінню позичальників та кредиторів, покращенню якості бізнес-платежів та удосконаленню їхньої оцінки.

    Здійснивши оцінку кредитоздатності позичальників банк формує кредитний портфель. Однак, перед службою банківського менеджменту постає проблема врахування цілої низки можливих ризиків у кредитній діяльності, зокрема ризику неповернення позичальником кредиту.

    Отже, для прикладу використаємо модель формування кредитного портфеля кредитного банку з урахуванням ризику, запропонованої фахівцями банківської справи. [28, 50].

    Нехай до певного банку надійшло n запитів на кредит, і-та альтернатива відповідає Хі сумі грошей. Прибуток банку розглядаємо як випадкову величину. Для спрощення будемо вважати, що позичальник або повертає кредит вчасно і в повному обсязі, або не повертає його взагалі. Проблема полягає в тому, щоб відшукати такий розподіл позикових коштів банку, при якому максимізується сподіваний прибуток банку. Проаналізуємо проблему визначення структури кредитного портфеля в умовах, коли потреба в кредитах перевищує можливість банку в даний момент, а тому частину потенційних позичальників має бути відхилено або задоволено частково.

    Нехай (хі;0) – функція очікуваного прибутку банку від і-того кредиту. Визначимо цю функцію прибутку (збитку) банку розглянувши два можливих випадки:

  • (хі)=-хі, якщо кредит не повертається з ймовірністю рі;

  • з імовірністю (1-рі) позичальник суворо дотримався умов угоди, тоді функція банківського прибутку буде дорівнювати:(хі)=(1-tі)tiхі, де

    tі - процентна ставка за і-тим кредитом, tі – час дії і-ї позики (в термінах часу).

    Отже, кредитні операції, як і будь-які інші операції, пов'язані з часом, накопичують у собі певні складові ризику відображенням яких є насамперед кредитні ставки за кредитами або кредитними лініями, що визначаються кредитором. З цією метою як банківські, так і небанківські кредитні установи та фонди формують департаменти передкредитної оцінки позичальника. Ця оцінка здійснюється з метою визначення власного кредитного режиму позичальника й прийняття рішення про доцільність чи не доцільність відкриття кредитної справи.

    Прийнята така модель визначення кредитної ставки:

    R=LIBOR+Risk+Spred, де

    LIBOR – ставка, прийнята на Лондонському ринку банками першої категорії для сплати їхніх взаємних депозитів; Risk – премія за ризик; Spred – прибуток кредитора.

    Надалі будемо розглядати лише складову Risk як складову ризику у кредитній ставці, для якої можна виділити підскладові ризику.

    Risk=Weighted{Infl+Time + Political + Dim + Credit History }, де

    Weighted – функція певного зваження наступних складових; Infl – інфляційний ризик; Time – ризик часу; Political – політичний ризик; Dim – ризик певного напрямку кредитування; Credit History – ризик, пов'язаний із кредитною історією позичальника.

    Інфляційний ризик становить можливу втрату від знецінення валюти кредиту, пов'язану з інфляційними та дефляційними процесами в кратні; ризик часу – це частина ризику, яка акумулює невпевненість у майбутньому із збільшенням тривалості строку кредиту; політичний ризик – це природний ризик при наданні кредиту державі; ризик певного напрямку кредитування викликає при кредитуванні різноманітних операцій виробничо-господарського характеру чи спекуляційно-фінансових операцій; ризик, пов'язаний із кредитною історією позичальника, перш за все має на меті врахування попередніх кредитних справ та стосунків між кожним окремим позичальником і є одним із найважливіших при визначенні конкретної кредитної справи.

  • Loading...

     
     

    Цікаве