WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Управління кредитним портфелем комерційного банку - Дипломна робота

Банківська справа. Управління кредитним портфелем комерційного банку - Дипломна робота

Кредитний ризик банку буде мінімальним, якщо сума кредиту точно відповідає потребі у фінансуванні конкретного заходу. Те саме стосується й строків кредитування, при визначені потрібно врахувати циклічність виробництва, сезонність, тривалість ділового циклу. Необґрунтоване скорочення термінів кредитування призводить до підвищення кредитного ризику, оскільки джерела погашення позики можуть бути ще не сформовані.

Визначення надання умов кредиту є важливим при структуруванні кредиту. Надання кредиту траншами означає, кожна наступна сума перераховується позичальнику лише після виконання ним певних умов. Такий прийом дозволяє банку контролювати цільове використання кредиту, оціню-вами результати та знижує кредитний ризик.

Забезпечення позики і встановлення ціни за кредит було розглянуто в питанні 2.2 і 2.3.

Документування. Процес документування позики полягає в підготовці та укладенні кредитного договору, умови якого задовольняють як позичальника, так і банку. Стандартна форма кредитного договору складається з декількох обов'язкових розділів:

  • Боргове зобов'язання, підписане позичальником, на основну суму боргу, де також вказані відсоткова ставка за кредитом, умови й графік його видачі та погашення.

  • Забезпечення: опис, характеристика, оцінка вартості, умови і строки переходу права власності до банку для погашення заборгованості.

  • Обмежувальні умови, які можуть стверджувати дії позичальника (періодичне надання звітності, підтримка ліквідності, страхування застави, тощо), або забороняти певні дії без згоди банку (не виплачувати високі дивіденди, не брати участі злитті компаній тощо);

  • Гарантії позичальника;

  • Відповідність сторін.

    На стадії документування кредитний договір, договір застави та інші документи повинні ретельно перевірятися юридичними службами та представниками контролюючих підрозділів з метою недопущення помилок і зниження документарного ризику.

    Контроль. Головна вимога до процедури контролю – це постійність перевірки та оцінювання рівня кредитного ризику. Згідно із статистичними дослідженнями, 80% проблемних кредитів виникають через недостатній контроль за рівнем кредитного ризику. До основних функцій структурних підрозділів з контролю за кредитами є систематична перевірка найбільших кредитів (наприклад кожних 30 або 90 днів); вибіркова перевірка кредитних справ та стану кредитної документації; постійний контроль за проблемними кредитами; контроль за станом і ліквідністю застави, іншим забезпеченням кредитів; оцінка розміру ризику кредитного портфеля банку в цілому та розробка рекомендацій щодо величини резервних фондів.

    Розглянемо детальніше методи управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля.

    Диверсифікація. Метод диверсифікації полягає в розподілі кредитного портфеля серед широкого кола позичальників, які відрізняються один від одного як за характеристиками (розмір капіталу, форма власності), так і за умовами діяльності (галузь економіки, географічний регіон). Розглядають три види диверсифікації – галузеву, географічну, портфельну.

    Галузева диверсифікація означає розподіл кредитів між клієнтами які здійснюють діяльність у різних галузях економіки. Найвищий ефект досягається у разі вибору позичальників, котрі працюють в галузях з протилежними фазами коливань ділового циклу. Тоді зниження доходів від однієї групи клієнтів компенсується підвищенням доходів від іншої групи, що допомагає стабілізувати доходи банку і суттєво зменшує ризик.

    Географічна диверсифікація полягає в розподілі кредитних ресурсів між позичальниками, які перебувають в різних регіонах, географічних територіях, країнах із різним економічними доходами. Це допомагає нівелювати вплив кліматичних та погодних умов, політичних та економічних потрясінь, які впливають на кредитоспроможність позичальників.

    Портфельна диверсифікація означає зосередження кредитів між різними категоріями позичальників – великими і середніми компаніями, підприємствами малого бізнесу, фінансовими особами, урядовими і громадськими організаціями і домашніми господарствами тощо. Кредити, надані у сферу малого бізнесу, часто супроводжуються підвищеним рівнем ринку, хоча і мають вищий рівень доходності. Якщо позичальником є велика компанія, то кредитний ризик оцінюється як незначний, але й доходність такого кредиту невелика. Іноді банк надає кредит відомій в світі компанії за ставками, за ставками які не приносять йому прибутків. Але проведення таких операцій сприяє зростанню популярності і рейтингу банку.

    Метод диверсифікації слід застосовувати зважено та обережно, спираючись на статистичний аналіз і прогнозування, враховуючи особливості самого банку і, насамперед, рівень підготовки кадрів.

    Концентрація є поняттям, протилежним за економічним змістом диверсифікації. Концентрація кредитного портфеля означає зосередження кредитних операцій банку в певній галузі чи групі взаємопов'язаних галузей, на географічній території, або кредитування певних категорій клієнтів. Концентрація може бути галузева, географічна і портфельна.

    Формуючи кредитний портфель, слід додержувати певного рівня концентрації, оскільки кожний банк працює в конкретному сегменті ринку і спеціалізується на обслуговуванні певної клієнтури. Водночас надмірна концентрація значно підвищує рівень кредитного ризику.

    Установлення лімітів. Лімітування, як метод управління кредитним ризиком, полягає у встановленні максимально допустимих розмірів наданих позик, що дозволяє обмежити ризик. Завдяки встановленню лімітів кредитування банкам удається уникнути критичних втрат в наслідок необдуманої концентрації будь-якого виду ринку, а також диверсифікувати кредитний портфель та забезпечити стабільні прибутки. Ліміти можуть встановлюватись за видами кредитів, категоріями позичальників або групами взаємопов'язаних позичальників за кредитами в окремі галузі географічні території, за найбільш ризиковими напрямками кредитування, таких як надавання довгострокових позик, кредитування в іноземній валюті.

    Органи банківського нагляду в багатьох країнах лімітування регулюють діяльність банків, зокрема кредиту; установлюючи обов'язкові ліміти, які здебільшого виражені у відносних величинах. Прикладом може слугувати норматив НБУ "Максимальний розмір ризику на одного позичальника" (М8), який розраховується як відношення сукупної заборгованості за позиками міжбанківськими кредитами і врахованими векселями одного позичальника та 100% суми позабалансових зобов'язань щодо цього позичальника до капіталу банку виражене у відсотках. Нормативне значення має не перевищувати 25%

    Резервування. Створення резервів для відшкодування втрат за кредитними операціями комерційних банків як метод управління кредитним ризиком полягає в акумуляції частин коштів на спеціальному рахунку для компенсації неповернених кредитів. Формування резервів є одним із методів зниження кредитного ризику на рівні банку, слугуючи для захисту вкладників, кредиторів та акціонерів. Одночасно резерви за кредитними операціями підвищують надійність і стабільність банківської системи в цілому.

    Цей підхід базується на одному з принципів міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та звітності – принципі обережності, згідно з яким банки мають оцінювати якість своїх кредитних портфелів на звітну дату з погляду можливих втрат за кредитними операціями.

    Процес формування резерву починається з оцінювання якості кредитного портфеля банку. Нині оцінка якості кредитного портфеля в комерційних банках України регламентується положенням про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків, затвердженим постановою Правління НБУ від 23.07.1998р. №122 [4, 117]. Згідно із цим Положенням кредитний портфель банків класифікується, тобто кожний кредит оцінюється за ступенем ризику; відноситься до однієї з п'яти груп і відповідний рівень резервування:

    • стандартні кредити – 2%

    • під контролем – 5%

    • субстандартні –20%

    • сумнівні – 50%

    • безнадійні – 100%

    Погашення позичальником кредитної заборгованості за основною сумою і відсотками визначаються так:

    • добре – заборгованість за кредит та відсотки сплачуються у встановлені строки та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше як 90 днів;

    • слабке – термін простроченої заборгованості за кредитом та відсотками становить не більше як 90 днів або за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів та відсотки не сплачуються;

    • недостатнє – прострочена заборгованість за кредитом та відсотками за ними становить понад 90 днів чи заборгованість за пролонгованим кредитом понад 90 днів та відсотки не сплачуються.

  • Loading...

     
     

    Цікаве