WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Управління кредитним портфелем комерційного банку - Дипломна робота

Банківська справа. Управління кредитним портфелем комерційного банку - Дипломна робота

Таким чином потенційні і реально існуючі проблемні кредити вимагають прийняття наступних процедур; ведення обліку проблемних кредитів, створення резервів по них, модифікація кредитної угоди, реалізація забезпечення та списання кредитів (див. рис. 2.5) [14, 283].

Рис 2.5. Схема роботи банків з проблемними кредитами

Якщо боржник не погашає в зазначений в кредитній угоді основну суму боргу і проценти по ньому, то банк повинен вирішити, чи варто йому відображати кредит в обліку за принципом нагромадження чи ні. Банківська практика обліку прострочених кредитів і процентів по них дуже різна. Так, банки в США, у випадку простроченості кредитів більш, ніж 90 днів, і внаслідок відсутності пом'якшуючих обставин, повинні відмовитись від принципу нагромадження, і вся сума нарахованих, але не одержаних процентів повинна бути сплачена з рахунку доходів банку. В Україні комерційні банки обліковують проценти по позиках на рахунках шостого класу. Протягом 30 днів процентні суми, які нараховані по позиках, відносяться на доходи установи банку. Після цього періоду облік їх ведення на позабалансових рахунках дев'ятого класу, і припинення їх нарахування у випадку віднесення позики до категорії безнадійних позик, або при відшкодуванні процентних доходів за рахунок реалізації застави майна.

Після цього, як були виявлені ознаки проблемності активів і кредити віднесли до категорії нижче категорії стандартних, банку потрібно створити адекватні резерви проти можливих збитків (див.пит.5).

Особливостями модифікації кредитної угоди є те, що банк і боржник взаємодіють на партнерських умовах. Вони спільно розробляють підходи для "спасіння" кредиту. Тому додаткова (модифікована) угода між банком і боржником повинна враховувати:

  • розробку програми зміни структури заборгованості відповідно зі стабілізаційними заходами фірми – боржника;

  • одержання додаткової документації і зобов'язань щодо повернення кредиту;

  • робота з керівництвом фірми по виявленню проблеми і пошуку її вирішення;

  • розробка програм скорочення видатків;

  • одержання додаткового забезпечення позики та ін.

    На даному етапі банк пропонує боржнику скласти розрахунок окупності кредиту з врахуванням недоліків операційної діяльності, в якому необхідно відобразити:

  • виключення частини нераціональних і зменшення зовнішніх видатків;

  • корегування видатків за видами діяльності, при яких формується позитивна величина валового доходу;

  • щомісячні погашення частини кредиту за рахунок позитивного сольдо оборотів по рахунку.

    Якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, то заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. Таким чином, відповідно до Цивільного кодексу України перебіг терміну позовної давності для позову банку про звернення стягнення на предмет застави починається з наступного дня після настання терміну виконання зобов'язання щодо повернення кредиту. Згідно з чинним законодавством [35, 21] звернення стягнення на заставлене майно може здійснюватися:

    • в судовому порядку;

    • в позасудовому порядку;

    • у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

    Перехід заставленого майна у власність банку припиняє зобов'язання за кредитною стороною по надільній позиці і нарахуванню процентів.

    Закон "Про банки і банківську діяльність" забороняє комерційним банкам займатися торговими операціями. Тому банк повинен укласти угоду на реалізацію заставленого майна з першою особою, якій надано це право. Слід зазначити, що звернення стягнення на заставлене майно та його реалізація можуть бути здійснені і без переходу заставного майна у власність банку. В даному випадку, боржник, який не виконує своїх зобов'язань за кредитною угодою і не заперечує проти позасудового порядку звернення стягнення на заставлене майно, може укладати тристоронню угоду між банком і торговельною структурою. За цією угодою боржник з дозволу банку доручає торгівельній структурі реалізувати заставлене майно, а кошти від реалізації відправити на рахунок банку.

    Отже, робота з проблемними кредитами потребує високої кваліфікації та спеціальної підготовки працівників банку, наприклад, володіння психологічними прийомами, практичного досвіду роботи в екстремальних умовах.

    2.5. Кредитні ризики та методи управління ними

    Кредитний ризик визначається ймовірністю того, що позичальник не зможе або не захоче виконати свої зобов'язання згідно з кредитною угодою.

    Ступінь кредитного ризику в Україні визначається такими чинниками:

  • недоступність достовірної інформації про історію клієнтів (адже в країні не існує централізованої бази таких даних, не ведеться взаємо обмін відповідною інформацією між банками;

  • незадовільний фінансовий стан більшості позичальників;

  • заполітизованість економіки України. Найпривабливіші підприємства і галузі перебувають під контролем певних політичних сил, що захищають їхні корпоративні інтереси на найвищому рівні. Це часом приводить до того, що ймовірність виконання умов кредитного договору залежить не від вимог законодавства а від прихильності політичних лідерів.

  • недосконалість законодавчого забезпечення кредитної діяльності;

  • внесення частих змін в політику банку по наданню кредитів і оформлення кредитного портфеля.

    Враховуючи вищесказане, кредитні ризики можна класифікувати наступним чином (див. рис. 2.6) [14, 253]. Зрозуміло, що було б неправильно розглядати наведену класифікацію як одну або вичерпну, вона лише одна з можливих, яка сприятиме оптимальній оцінці ступеня ризику за вплив факторів на нього.

    Кожному наведеному ризику властиві свої джерела. Характеристика джерел кредитних ризиків подана в додатку 6.

    Регіональні джерела кредитного ризику мають свої особливості, і перш за все, - підвищена конкуренція на місцевих ринках кредитно-фінансових ресурсів. Регіональні банки не практикують консорціальне кредитування чи інші форми об'єднання ресурсів.

    Рис. 2.6. Класифікація кредитних ризиків

    Характерною особливістю кредитних ризиків промислових регіонів поряд з низькою поверненістю позик, є посилюючий розрив між середньорічною нормою рентабельності промислових підприємств і середньою ціною залучених коштів.

    Управління ризиком – це заходи, які направлені на мінімізацію витрат і пошук оптимального співвідношення доходів і ризику. Методи управління кредитним ризиком поділяється на дві групи: 1) методи управління кредитним ризиком на рівні окремої позики; 2) методи управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля банку.

    До першої групи методів належать:

  • аналіз кредитоспроможності позичальника;

  • аналіз та оцінка кредиту;

  • структурування позики;

  • документування кредитних операцій;

  • контроль за наданим кредитом та станом застави.

    Методи управління ризиком кредитного портфеля банку.

  • диверсифікація;

  • лімітування;

  • створення резервів для відшкодування витрат за кредитними операціями комерційних банків.

    Схема класифікації методів управління кредитним ризиком унаочнює рис. 2.7.

    Рис. 2.7. Схема класифікації методів управління кредитним ризиком

    Розглянемо детальніше деякі методи управління на рівні окремої позики. Аналіз кредитоспроможності клієнта було розглянуто в питанні 2.4.

    Оцінка кредиту. Оцінка кредиту полягає у визначенні його реалістичності з ділової та економічної точки зору, установлення ступеня відповідності суми та строків позики мінімального заходу, що кредитується, а також у виявленні величини ризику, пов'язаного з даною угодою. Адже одному й тому ж самому клієнтові можуть надаватися кредити, які відрізняються за обсягами, строками, формами забезпечення, методами надання.

    У процесі оцінювання ризиковості кредиту менеджер повинен проаналізувати кредитну заявку клієнта. Йому необхідно перевірити чи відповідає вона положення кредитної політики банку: сума кредиту порівнюється з лімітами кредитування одного позичальника і лімітами кредитування окремих галузей; строки надання позики порівнюються з максимальними строками, прийнятими для банку.

    Якщо ж заява не відповідає визначеним критеріям ризик знизити неможливо, то менеджер готує письмове повідомлення заявнику про відмову в наданні кредиту.

    Структурування кредиту. Процес структурування кредиту полягає у відпрацюванні таких параметрів, якщо відповідним потребам клієнтам та мінімізувати ризик банку. Основні структурні параметри кредиту: обсяг (сума позики); строки; умови видачі; графік погашення; забезпечення. Співробітник кредитного відділу вимагає структуру кредиту за урахуванням результатів проведеного аналізу кредитоспроможності клієнта та оцінку ризикованості кредиту.

  • Loading...

     
     

    Цікаве