WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Становлення і проблеми розвитку ринку грошей в Україні - Дипломна робота

Банківська справа. Становлення і проблеми розвитку ринку грошей в Україні - Дипломна робота

У зв'язку з цим виконання основних регулятивних завдань залежить від правильного поєднання тактичних цілей. Наприклад, через зміну відсоткової ставки та валютного курсу можна нейтралізувати інфляційний тиск від зростання грошової маси в обігу.

В основу реалізації грошово-кредитної політики багатьох країн було покладено так званий принцип "компенсаційного регулювання", який базується на поєднанні двох протилежних комплексів заходів, що застосовуються на різних фазах економічного циклу. Це політика грошово-кредитної рестрикції (політика "дорогих грошей"), яка полягає в обмеженні кредитних операцій, підвищенні відсоткових ставок, зменшенні грошової маси в обігу тощо, та політика грошово-кредитної експансії (політика "дешевих грошей"), що ґрунтується на використанні тих же засобів, але протилежного спрямування (зниження відсоткових ставок, стимулювання кредитних операцій, зниження норм обов'язкового резервування, купівля центральним банком у комерційних банків державних цінних паперів тощо). Перший комплекс заходів застосовують з метою зниження попиту на гроші у фазі пожвавлення, а другий – з метою підвищення попиту на гроші в кризовій фазі економічного циклу.

Вибір методів та інструментів грошово-кредитної політики має бути прерогативою центрального банку, тобто відмінність стратегічних і проміжних цілей грошово-кредитної політики від тактичних має полягати в тому, що тактичні цілі реалізує саме центральний банк держави.

Законом України "Про Національний банк України" визначено: "Грошово-кредитна політика – комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості" [2].

Для проведення грошово-кредитної політики в Україні інституційна основа виникла зі створенням банківської системи та національного грошово-кредитного ринку, оформленням діяльності Національного банку України в цій сфері відповідним документом "Основні напрями (орієнтири) грошово-кредитної політики та проведення реформи грошової системи України".

Проведення грошово-кредитної політики як однієї з основних складових механізму економічного регулювання висуває ряд вимог до рівня розвитку та якості функціонування банківської системи.

У названому законі визначено, що Національний банк України є центральним банком держави, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення національної грошової одиниці, визначення її курсу відносно валют інших держав. Національному банку України належить монопольне право на випуск грошей в обіг, а також випуск грошових знаків.

Для реалізації своєї функції управління грошово-кредитним ринком Національний банк України має право:

  • встановлювати рівень резервних вимог для комерційних банків;

  • видавати комерційним банкам кредити на строк за домовленістю;

  • купувати й продавати цінні папери, що випускаються державою;

  • видавати кредити банкам під заставу векселів та цінних паперів;

  • купувати і продавати іноземну валюту й платіжні документи в іноземній валюті;

  • випускати в обіг та регулювати кількість грошей, що перебувають в обігу;

  • встановлювати відсоткові ставки за кредитами, що надаються комерційним банкам.

Детальний розгляд основних етапів розвитку грошово-кредитного регулювання в хронологічному порядку дає змогу зробити висновок, що більшість таких заходів можна розглядати як план роботи Національного банку України та окремих його підрозділів протягом відповідного періоду, а не як елементи управління грошово-кредитним ринком.

Аналіз основних показників, які характеризують результати грошово-кредитної політики, свідчить, що за період 1993–2000 pp. грошова маса зросла більш ніж у 882 рази, випуск в обіг платіжних засобів – у 743 рази, а залишок заборгованості, включно із заборгованістю за внутрішніми державними позиками, – в 755 разів (табл. 2.1). При цьому слід мати на увазі, що основне підвищення відбулося протягом 1993– 1995 pp. Так, у 1997 p. порівняно з 1996 p. грошова маса зросла лише на 35,1%, а заборгованість – на 37,5%. Протягом 1998 p. ці показники становили, відповідно, 25,2% і 33,3%.

Відповідно до зміни грошової маси, випуску в обіг платіжних засобів та заборгованості суттєво змінювалися й монетарні коефіцієнти (табл. 2.2). Грошовий мультиплікатор знизився з 4,17 в 1993 p. до 1,84 на 01.01.2000 p., а індекс монетизації скоротився з 27,22% у 1993 p. до 14,69% у 2000 p. На нашу думку, такий рівень цього показника низький, тому до 2001 p. передбачається його підвищення на 1,26 процентного пункта.

Важливе значення для будь-якої економіки має швидкість обертання грошової маси в обігу. Так, за період 1993–2000 pp. кількість обертів грошей на рік зросла з 3,67 до 6,81, тобто на 85,6%. Однак протягом 1996–1997 pp. цей показник був значно вищий і складав понад 10 обертів, що свідчить про більш ефективну монетарну політику протягом зазначеного періоду. І хоча в 1998 p. рівень інфляції був нижчим за весь період 1992–2000 pp. (10%), у цьому році швидкість обігу грошей зменшилася до 8,52 оберта за рік. Таке співвідношення показників можна пояснити тільки тим, що протягом 1998 p. ще діяли позитивні тенденції, закладені в 1996–1997 pp. Відповідно до прогнозів Національного банку України на 01.01.2001 p. кількість обертів грошей складе всього 6,27, що, на нашу думку, є низьким рівнем показника й може спричинити додаткову потребу в грошовій масі.

Протягом 1993–2000 pp. суттєво змінювався рівень доларизації економіки. Найвищим він був напередодні грошової реформи в 1995 p. і складав 32,5%, а найнижчим у 1998 p. – 13,33%, що можна пояснити значним піднесенням довіри до національної грошової одиниці. Але відлуння світової фінансової кризи 1998 p., яке докотилося й до України, в сукупності з накопиченими внутрішніми проблемами спричинило подальше зростання доларизації спочатку до 21,27% у 1999 p., а потім – до 25,1% у 2000 p. Згідно з прогнозами Національного банку України на 01.01.2001 p. цей показник складе близько 23,1%, що, на нашу думку, є дуже високим і свідчить про зниження довіри населення і підприємців до гривні (табл. 2.1).

З кожним роком, у зв'язку з глибшим розумінням економічних процесів, притаманних ринковій економіці, розвивалися й удосконалювалися грошово-кредитний ринок та інструменти його регулювання, що відображено і в узагальнюючому документі "Основні засади грошово-кредитної політики на 2000 рік".

Таблиця 2.1.

Випуск в обіг платіжних засобів, здійснених Національним банком України, та грошова маса в 1993–2000 pp.

Показники

01.01.93

01.01.94

01.01.95

01.01.96

01.01.97

01.01.98

01.01.99

01.01.2000

Випуск в обіг платіжних засобів, млн грн.

10,0

280,7

1697,8

2806,9

3056,7

8754,3

10 431,2

7432,1

Надходження коштів, млн грн.

4,3

51,0

317,2

478,4

1528,9

6300,2

7749,0

3136,0

Залишок заборгованості без внутрішньої державної позики (на кінець року), млн грн.

5,7

235,4

1616,0

3944,5

5472,3

7926,4

10 608,6

14 904,7

Залишок заборгованості, включно з внутрішньою державною позикою (на кінець року) млн грн.

19,9

250,2

16 334,1

4073,7

5601,5

8055,6

10 737,8

15 033,9

Грошова маса, млн грн.

25,0

482,0

3216,0

6930,0

9364,0

12 541,0

15 705,3

22 069,6

Грошово-кредитна політика за своєю суттю є однією із складових загальної економічної політики держави.

Зміни на грошово-кредитному ринку вплинули на виробництво, зайнятість та інвестиції, завдяки чому ефективність грошово-кредитної політики позначилася і на реальному секторі економіки.

За характером впливу на реальну економіку та механізмом дії грошово-кредитна політика найбільше узгоджується з кон'юнктурною політикою, основною метою якої є забезпечення рівномірного розвитку економіки шляхом згладжування коливань у кон'юнктурних процесах для досягнення загальноекономічної рівноваги. Згладжування таких коливань може здійснюватись методами як грошово-кредитної, так і фіскальної політики або обома одночасно.

Loading...

 
 

Цікаве