WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Становлення і проблеми розвитку ринку грошей в Україні - Дипломна робота

Банківська справа. Становлення і проблеми розвитку ринку грошей в Україні - Дипломна робота

Послаблення монетарної політики, або зменшення попиту на гроші, призводить до протилежних результатів. Якщо центральний банк скуповує на відкритому ринку цінні папери і цим збільшує пропозицію грошей, як показано на мал. 1.5, то лінія Ms переміститься праворуч. Тепер у точці Е спостерігається надлишок пропозиції грошей. Нова рівновага буде досягнута в точці Е2 за нижчої процентної ставки (r2). Таке зниження рівня процентної ставки спонукає суб'єктів ринку зберігати активи в грошовій формі, оскільки альтернативна форма розміщення грошей у цінні папери є менш привабливою.

Рис.1.5. Зміни у монетарній політиці

Порушення рівноваги на грошовому ринку може спричинятися зміною попиту на гроші. За збільшення реального обсягу виробництва або рівня цін попит на гроші збільшується. На мал. 1.6. лінія попиту переміщується праворуч догори від Md до Ms, підвищуючи при цьому рівноважну процентну ставку до рівня r1. Протилежними будуть наслідки у разі зменшення попиту на гроші через зниження цін або скорочення реального обсягу виробництва.

Мал.1.6. Зміна попиту па гроші

Отже, на монетарному ринку рівень процентної ставки змінюється у такий спосіб, щоб відновити рівновагу між попитом і пропозицією. Збільшення маси грошей в обігу (грошових залишків) знижує рівноважну процентну ставку. Зростання цін або реальних доходів підвищує рівноважну процентну ставку.

Грошовий ринок та інфляція. У кейнсіанській макроекономічній моделі формою прояву інфляції є динаміка цін, імпульс до зростання яких може виходити як з боку попиту, так і з боку пропозиції. Розглянемо це питання детальніше.

На мал. 1.7 показано лінію сукупного попиту Md і лінію сукупної пропозиції Ms. Лінія сукупного попиту Md показує рівень випуску продукції і доходів, за яких видатки дорівнюють доходам, а грошовий ринок перебуває у стані рівноваги. Лінія сукупної пропозиції Ms показує, який обсяг продукції господарські агенти можуть запропонувати на ринку за кожного рівня цін. Отож, стан рівноваги на ринку перебуватиме на перехресті ліній Md і Ms, у точці Е. За рівноважного рівня цін (Р0) попит відповідає обсягу продукції (Y0), який господарські агенти можуть реалізувати на ринку.

Мал. 1.7. Зростання грошової маси

Припустимо, що центральний банк збільшив грошову масу в два рази, купуючи на відкритому ринку державні цінні папери. На мал. 1.7 показано, що приріст номінальної грошової маси переміщує точку рівноваги із Е у Е1, збільшуючи як обсяг виробництва, так і рівень цін. Відстань між Е і Е' відповідає приросту номінальної грошової маси; якщо ціни збільшуються в тій самій пропорції, що й номінальна грошова маса, то реальні залишки (М/Р), як і попит, не змінюються. Лінія сукупного попиту Md зміщується праворуч догори, в положення Md' у тій самій пропорції, в якій збільшується пропозиція грошей. Попит для кожного рівня цін зростатиме. Якщо лінія сукупного попиту Md стрімко піднімається догори, то здебільшого пристосовуються ціни, а випуск продукції збільшується помірковано, непомітно. Такий варіант називається інфляцією попиту, оскільки зростаючий попит підштовхує догори рівень цін. Причиною зростання цін є надмірний сукупний попит на гроші відносно загальної пропозиції товарів в умовах повної зайнятості економіки.

Тепер розглянемо зміни чи порушення, що мають місце у сфері пропозиції (мал. 1.8). Припустимо, що ціни на компоненти виробництва (наприклад на енергоносії) зростають. Господарські агенти, щоб відшкодувати свої зростаючі витрати, будуть намагатися продати власну продукцію за вищою ціною. Лінія сукупної пропозиції під впливом зростаючих затрат переміщується ліворуч і догори, з положення Ms у положення Ms'.

Мал. 1.8. Негативний "шок" пропозиції

Зростання витрат виробництва веде до появи нової точки короткострокової рівноваги Е'. Рівень цін зростає з Р0 до Р1, а реальний випуск продукції зменшується з Y0 до Y1. Як бачимо, негативні зміни у сфері пропозиції викликають спад виробництва і зростання цін. Такий варіант називається інфляцією витрат, оскільки ціни зростають за рахунок очікуваного збільшення витрат виробництва.

Розділ 2. Грошово-кредитна політика в Україні

Гроші є одним з основних феноменів економічного життя суспільства, що сприяє встановленню реальних зв'язків між господарюючими суб'єктами держави. Незважаючи на те, що з давнини грошам відводилась важлива роль в арсеналі методів господарського контролю, ставлення до них протягом XX ст. неодноразово змінювалося, залежно від тієї ролі, яку гроші виконували в той чи інший період часу.

Під грошовим обігом розуміють рух коштів у готівковій та безготівковій формах, які обслуговують кругообіг товарів, нетоварні платежі та розрахунки в народному господарстві. На підставі сучасних грошових теорій у загальному вигляді кількість грошей в обігу визначається законом грошового обігу і залежить від суми цін товарів, їхньої кількості та швидкості обігу грошей.

Головним елементом економічної системи будь-якої країни є грошова система, під якою розуміють форми організації грошового обігу в державі, що склалися історично та закріплені в національному законодавстві. До складових грошової системи належать: грошова одиниця, масштаб цін, вид грошових знаків, що мають законну платіжну силу, – кредитні, паперові гроші, розмінні монети тощо, порядок емісії та обігу грошей, державні органи й установи, які здійснюють регулювання грошового обігу.

Соціально-економічними передумовами проведення грошово-кредитної політики є наявність банківської системи й грошово-кредитних відносин. Ефективно функціонуюча грошова система сприяє максимальному використанню матеріальних та трудових ресурсів, і, навпаки, розбалансована грошова система порушує кругообіг доходів і витрат, паралізує життєву силу суспільства, викликаючи різкі коливання рівня виробництва, зайнятості, цін.

Грошово-кредитну політику часто називають монетарною, оскільки вона є політикою в сфері управління кількістю грошей в обігу.

Підвищена увага до грошово-кредитної політики як інструмента забезпечення "вічного процвітання", яка панувала в 20-х роках XX ст., змінилася після кризових потрясінь 30-х років загальним песимізмом і недовірою до ефективності грошово-кредитного регулювання.

У 50-х роках у західних країнах відбулася різка активізація грошово-кредитних інструментів. Гроші знову посіли провідне місце в програмах економічної стабілізації, але погляди на оптимальну стратегію використання грошових інструментів були різко полярними.

На сьогодні теоретичні проблеми грошово-кредитної політики також є полем для гострих дискусій між різними економічними школами (див.додаток 1).

Основною метою проведення грошово-кредитної політики держави є реалізація системи заходів у сферах грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції, забезпечення зайнятості та вирівнювання платіжного балансу.

Цілі грошово-кредитної політики визначаються залежно від рівня розвитку економічних взаємовідносин у державі. Їх можна поділити на три групи: стратегічні, проміжні, тактичні.

Стратегічні – це ключові цілі в загальнодержавній економічній політиці: зростання зайнятості, збалансування платіжного балансу, зростання виробництва, забезпечення стабільності цін і т. ін.

Проміжні цілі грошово-кредитної політики – це зміни в певних економічних процесах, які мають сприяти досягненню стратегічних цілей. Так, якщо метою загальнодержавної економічної політики визначено економічне зростання при скороченні безробіття, то проміжною метою в цьому разі має бути пожвавлення економічної кон'юнктури. Проміжні цілі доповнюють стратегічні та конкретизують їх.

Особливістю проміжних цілей є їхня дія протягом тривалого періоду, впродовж якого може бути доведено їхню ефективність. Наприклад, активізація кон'юнктури ринку шляхом зростання грошової маси або зниження відсоткових ставок у короткостроковому періоді можуть спричинити зростання попиту й цін і лише за умови, що ці заходи активізують інвестиційні процеси, зростання виробництва. Можливо також забезпечити збільшення пропозиції, що, в свою чергу, має зупинити зростання цін і стабілізувати їх, але для цього необхідно тривалий період часу.

Тактичні цілі полягають у регулюванні ключових економічних змінних через банківську систему на основі управління грошовою масою, відсотковою ставкою, валютним курсом тощо і забезпечують досягнення проміжних цілей.

Основними ознаками тактичних цілей є короткостроковість їхньої дії, реалізація їх виключно оперативними заходами центрального банку та багатоаспектність. Ці особливості значно ускладнюють вибір методів та механізмів реалізації тактичних цілей грошово-кредитної політики держави.

Якщо зміна грошової маси впливає на зміну сукупного попиту і макроекономічні показники, то зміни відсоткової ставки та валютного курсу можуть вплинути не тільки на сукупний попит, а й на інтереси окремих економічних суб'єктів і зумовити суттєві структурні зміни в економіці.

Loading...

 
 

Цікаве