WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Становлення і проблеми розвитку ринку грошей в Україні - Дипломна робота

Банківська справа. Становлення і проблеми розвитку ринку грошей в Україні - Дипломна робота

Рік

Реальний ВВП

Пропозиція грошей

M1 до 1991 року

M1 до попереднього року

М3 до 1991 року (до 1996 року = M2)

М3 до попереднього року

1991

100,00

100

100

1992

90,10

1203

1 203

1 050

1 060

1993

77,31

19 879

1 652

20244

1 909

1994

59,53

108 139

544

135027

668

1995

52,50

272203

252

287 609

216

1996

47,25

367 151

135

388 272

135

Наведені дані показують, що грошова пропозиція постійно розширювалася за умов досить стрімкого скорочення обсягів реального ВВП. Тому вельми поширені звинувачення на адресу банківської системи щодо "нестачі" грошей в обігу є просто неправдивими. Надзвичайно високими темпами розширення грошової пропозиції відбувалося протягом усього періоду за винятком, можливо, тільки 1996 року, де темпи приросту обсягів грошей в обігу знизилися до терпимого рівня у 35% за умов зниження реального ВВП.

Існує думка, що з урахуванням неофіційного сектора зниження реального ВВП йшло не такими високими темпами, як показує офіційна статистика і тому "відрив" темпів зростання грошової пропозиції від реального ВВП не є таким разючим. Більше того, професор Жерар Дюшен, наприклад, вважав, що приблизно з середини 1996 року зниження реального ВВП з урахуванням неофіційної економіки припинилося. Ми також не виключаємо, що протягом останніх років (наприклад, 1995-1996 pp.) зменшення реального ВВП офіційної частини склалося і під впливом розширення процесів переведення господарської діяльності до неофіційного, тіньового сектора. І тому загальне зниження обсягів виробництва, яке фіксується Мінстатом, є перебільшеним.

Про зростання обсягів виробництва у неофіційній частині економіки свідчить таке спостереження. Приблизно з травня-червня 1995 року до грудня 1996 року темпи зростання обсягів готівкових грошей поза банками доволі часто були вищими за темпи інфляції. Тобто відбувалося зростання реальних грошових запасів. З економічної теорії відомо, що зростання реальних грошових запасів (залишків) за умов зниження темпів інфляції може супроводжуватися реальним зростанням обсягів виробництва. Протягом зазначеного періоду і далі ми спостерігаємо саме таке сполучення тенденцій: знижуються і стабілізуються темпи інфляції і зростають реальні грошові залишки. Таким чином, як ми вважаємо, не виключено, що зростання реальних залишків готівкових грошей відображало процес зростання частки неофіційної економіки.

Безумовно, розширення неофіційної частини економіки, яке відбувається шляхом переведення оборотів з офіційної частини, викривлює макроекономічні показники і тенденції. Але таке "сповзання" офіційної економіки у неофіційну абсолютно не виправдовує розширення грошової пропозиції, яке формується офіційною часткою економіки. Якщо знижується реальний ВВП офіційної економіки, то за ним має скоригуватися і грошова пропозиція тієї ж самої офіційної економіки. В Україні, як ми можемо помітити, розвиток грошової пропозиції суперечив динаміці реального ВВП.

Повертаючись до таблиці 1.2, зазначимо, що у будь-якому випадку розширення офіційної грошової пропозиції за умов зниження обсягів виробництва в офіційній економіці є звичайним ігноруванням базових аксіом будь-якої економічної теорії. Можна стверджувати: протягом принаймні 1992 – 1993 років грошова пропозиція все більше і більше відхилялася від значення рівноваги. Україна розплатилася за це надзвичайно високою інфляцією та зниженням реальних грошових залишків (реальної вартості грошей). Слід зауважити, що протягом перших двох років незалежності (1992 – 1993 pp. ), як ми вважаємо, неофіційна економіка не встигла зорганізуватися у впливових обсягах. Тому зниження реального ВВП офіційної частки в ці роки більш-менш точно відображає перебіг подій в економіці у цілому. Але і в цей початковий період абсолютно невиправдане розширення грошової пропозиції йшло найвищими темпами.

Істотної ролі набуває інше: занадто надзвичайно швидке розширення пропозиції грошей за рахунок розвитку банківського кредитування (яке й викликало гіперінфляційні процеси) відображає деформування уявлень суб'єктів економіки про природу грошей. Аксіоматичне положення, що джерелом приросту грошей є приріст вартості (додана вартість, ВВП) було витіснено досить розповсюдженим хибним уявленням, що саме розширення грошової пропозиції (пільгового кредитування) врятує Україну від економічної кризи. Протягом найбільш інфляційного періоду (1992 рік – перший квартал 1994 року) спостерігалося надзвичайно швидке зростання грошової пропозиції, хоча реальні обсяги виробництва неухильно знижувалися. Навіть найнижчі темпи зростання грошової пропозиції (перший квартал 1994 року) були просто вражаючими не тільки по відношенню до зниження обсягів виробництва, але й самі по собі. Зростання грошової пропозиції Ml з темпом 146% та М2 з темпом 141% є більш-менш виправданим для значно більших проміжків часу за умов збалансованого зростання економіки, не кажучи вже про вищезгадане скорочення реальних обсягів виробництва.

1.3. Рівновага на грошовому ринку

Гроші виконують свої функції відповідно до потреб економіки. Власне, розвиток грошового механізму сприяв нагромадженню капіталів та здійсненню інвестицій, які забезпечують процес розширеного відтворення. Але якщо пропозиція грошей у суспільстві не контролюється, то вона може порушити гармонію розвитку економіки і призвести до непередбачених наслідків. Можна сказати, що гроші "слухняно" виконують свої функції, коли їх випускають у достатній кількості, що дає можливість уникнути "заторів" у грошовому обороті.

Дестабілізація грошової системи, а отже, і розвиток інфляційних процесів починається з порушення рівноваги на монетарному ринку, рівноваги між попитом і пропозицією грошей. Однак не існує надмірної пропозиції грошей взагалі. Вона як економічне явище може розглядатися лише відносно попиту на гроші. Мається на увазі ситуація Ms>Мd. За відсутності такого порівняння будь-які твердження щодо перенасиченості грошової маси не будуть переконливими.

З цієї причини на грошовому ринку завжди виникає проблема грошової рівноваги, що вимагає від державних органів створювати такий грошовий механізм, який приводив би у відповідність виробництво і споживання, нагромадження грошей та інвестиції.

Мал. 1.4. Грошовий ринок

Принципово важливою функцією монетарного ринку є забезпечення рівноваги між попитом і пропозицією грошей, за якою Мd=Ms. Монетаристами опрацьовано кілька теоретичних моделей установлення грошової рівноваги на основі взаємодії грошової маси, реальних доходів і норми процента.

Графічний аналіз грошового ринку. На мал. 4.1 на горизонтальній осі показано загальну кількість грошей (М), на вертикальній – номінальну процентну ставку (r). Пряма Мs, що вертикальна осі абсцис, характеризує пропозицію грошей, яка вважається екзогенною величиною; попит на гроші –змінна величина, динаміка якої показана у вигляді лінії Мd, нахиленої донизу. За вищих процентних ставок суб'єкти ринку переміщують більшу частину власних грошових залишків (що не дають доходу), до високодохідних активів.

Перетин ліній Md і Ms у точці Е визначає не лише момент установлення рівноваги монетарного ринку, а й показник рівноважної норми процента (rо), яка в даному разі є похідною величиною. За будь-якої нижчої процентної ставки рівень попиту на гроші перевищуватиме їх кількісну пропозицію. І навпаки, за будь-якої вищої процентної ставки пропозиція грошей перевищує рівень попиту. Лише в точці Е пропозиція і попит збігаються (рівноважні).

Тепер графічно покажемо наслідки змін пропозиції грошей або попиту на них, що відбуваються на монетарному ринку. Скажімо, в центрального банку виникли побоювання щодо інфляції, і він вирішив зробити монетарну політику жорсткішою, продаючи цінні папери і зменшуючи пропозицію грошей. Вплив такої політики показано на рис. 1.5. Переміщення лінії Ms пропозиції грошей ліворуч означає, що за існуючої ставки (r0) запас грошей не забезпечує потреби суб'єктів ринку у грошах для трансакцій та для активів. Менша пропозиція грошей спричинила надлишковий попит на гроші. Суб'єкти ринку починають продавати свої активи і збільшувати запас грошей. Процентні ставки зростають доти, доки не досягнеться нова рівновага, як показано на мал. 1.5 у точці Е1, за нової, вищої процентної ставки (r1).

Loading...

 
 

Цікаве