WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Становлення і проблеми розвитку ринку грошей в Україні - Дипломна робота

Банківська справа. Становлення і проблеми розвитку ринку грошей в Україні - Дипломна робота

Монетаристи – прихильники цінової стабілізації, не заперечують процентного регулювання, але вбачають свою "проміжну ціль" у грошовій масі. У наукових працях М. Фрідмена сформульовано відоме "грошове правило", за яким грошову масу необхідно збільшувати поступово і незалежно від кон'юнктури і циклічності коливань.

Центральний банк зобов'язаний не допускати сезонних та інших коливань грошової маси, підтримувати стабільний темп її зростання. Під час визначення грошової пропозиції М. Фрідмен пропонує орієнтуватися на стійкий приріст ВВП і довгострокову тенденцію до сповільнення швидкості обігу грошей. Перший чинник вимагає (у США) 3% приросту М, другий – додатково ще 1%. Разом щорічний приріст грошової маси не може виходити за межі 4%.

Таким чином, у монетаристів спостерігається суперечність у поглядах на пропозицію грошей як монетарну політику. З одного боку, вони вважають, що на відміну від попиту, який визначається економічними процесами, пропозиція грошей є суто екзогенним показником, незалежним від функціонування економіки, М. Фрідмен та його прихильники закликають "не чіпати гроші", пояснюють кризи. інфляцію, безробіття причиною втручання держави в грошово-кредитну сферу, де вона орудує "як слон у крамниці для посуду". З іншого боку, методи лікування економіки прямо пов'язані у монетаристів із контролем за станом грошової маси, співвідношенням та взаємодією між М1 і М2. Головну причину недоліків у грошовому обігу монетаристи вбачають у безладному коливанні грошової маси, дефіциті бюджету і надто дешевих кредитах. Основний зміст монетаризму полягає у твердженні, що приборкання інфляції можна досягти гальмуванням зростання грошової маси.

Виникає запитання, якою мірою теоретичні концепції Дж. Кейнса і М. Фрідмена можна взяти за основу стратегії формування національної монетарної політики? Управління грошовою масою необхідно зосередити в руках Національного банку України, перетворивши його в автономний інститут, який відповідав би за стан грошового обігу країни. Необхідно обмежити участь НБУ в акціях "швидкого реагування" на так звані непередбачені надзвичайні загальнодержавні заходи. Поточні фінансові потреби держави мають задовольнятися за рахунок відповідних статей бюджету без застосування друкарського верстата (кредитної емісії). Для покриття дефіциту бюджету необхідний перехід від емісії грошей до емісії державних цінних паперів, що дасть змогу мати керований борг держави та керований платіжний баланс.

У національній монетарній політиці доцільно використати деякі компоненти "грошового правила" М. Фрідмена. Обсяги грошової маси потрібно встановлювати з урахуванням макроекономічної рівноваги та механізму оперативного переливання капіталів у регіональних та галузевих системах. Доцільно встановити граничний рівень зростання грошової маси відповідно до приросту ВВП. Однак пряме обмеження грошової маси, як показала практика, не забезпечує автоматично нормалізації грошового обігу.

Розглянемо теоретичне обґрунтування пропозиції грошей у відкритій економіці, яка визначена у класичній формулі Д. Рікардо:

M=D+R,

де М– пропозиція грошей у відкритій економіці; D – внутрішня депозитна емісія; R–емісія грошей, що забезпечується валютними резервами.

У формулі показник D означає ту кількість національних грошей, котра утворюється комерційними банками, виходячи з їхнього депозитного потенціалу і потреб господарських агентів у кредитах.

У формулі Д. Рікардо показник R виражає сальдо платіжного балансу країни, а водночас взаємодію внутрішнього грошового ринку з валютними резервами. Згідно з монетаристською концепцією, імпульси внутрішнього грошового обігу (брак або надлишок грошей) впливають на стан платіжного балансу країни. Спостерігається досить істотний і зворотний зв'язок між валютними резервами і внутрішньою грошовою масою. Якщо внутрішній компонент грошової маси (D) недостатній для задоволення попиту, то слід активізувати зовнішній канал припливу коштів (експорт товарів, продаж цінних паперів на зовнішньому ринку), що може поліпшити стан платіжного балансу.

Якщо створюється внутрішній надлишок грошей (незадоволений попит), то резиденти відповідатимуть на нього пожвавленням купівлі товарів і цінних паперів за кордоном, що вимагатиме обміну національної валюти на іноземну, валютні резерви будуть скорочуватися. Зрозуміло, що вільне перекачування коштів із R у D і зворотний процес можливі тільки за конвертованої валюти.

На монетарному ринку пропозиція завжди протистоїть попиту на гроші. Банківська система управляє пропозицією грошей, тобто оперативно змінює масу грошей в обігу відповідно до зміни попиту на гроші. У розпорядженні центрального банку є економічні важелі, спираючись на які він здатний впливати на формування грошової пропозиції і регулювати грошовий обіг у країні. Серед них важливе місце належить таким макроекономічним показникам, як грошова база, банківські резерви, грошово-кредитний мультиплікатор. Вони широко використовуються під час визначення потенційних можливостей емісії і прогнозування динаміки грошової маси.

Грошова база – цe консолідуючий показник резервних грошей банківської системи, на основі якого через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошви.

Тоді пропозиція грошей (Ms) прямо пропорційна грошовій базі (Mh) і залежить від величини грошового мультиплікатора (m):

Ms = Mh m.

Грошову базу, яка має властивості мультиплікаційного впливу на пропозицію грошей, ще називають ланкою підвищеної ефективності або "сильних" грошей. Цей показник відомий у монетарній теорії як Mh – hignpowered money. Він визначає категорію грошей, котра може безпосередньо контролюватися центральним банком, тобто належить до найважливіших показників діяльності банківської системи з погляду впливу на ситуацію, що складається на грошовому ринку.

За структурою грошова база складається з суми готівки в обігу, готівки в сейфах (залишків кас банків) і резервів комерційних банків, що перебувають на рахунках у центральному банку. При цьому загальний обсяг банківських резервів охоплює суму запасів готівки у касах комерційних банків та їхніх коштів на рахунках у центральному банку.

Банківські резерви – це резервна категорія, яка охоплює також готівку, що перебуває у касах банків. Характерною особливістю банківських ресурсів є те, що ці гроші не перебувають в обігу і не входять до складу грошових агрегатів (М0, М1). Проте між банківськими резервами та масою грошей в обігу існує тісний зв'язок, який здебільшого впливає на структуру грошової маси. Це означає, що готівка може переходити у форму депозитних грошей, збільшуючи банківські резерви, і навпаки. В обох випадках загальна маса грошей (M1) залишиться незмінною. Наявність такого зв'язку створює монетарну базу для впливу на масу грошей через систему регулювання банківських резервів. Для цього в кожній країні вводиться механізм обов'язкового резервування банківських пасивів.

Якщо фактична сума резерву, включаючи залишок каси, виявиться меншою, ніж сума обов'язкового резерву, банк зобов'язаний негайно поповнити свої резерви. Якщо фактичний резерв виявиться більшим від обов'язкового, це свідчить про наявність у банку вільного (наднормативного) резерву, в межах якого комерційний банк може здійснювати кредитну експансію. Отже, вільні резерви відіграють роль кредитного потенціалу банку.

Грошовий мультиплікатор. Нагадаємо, що зв'язок між монетарною базою (банківськими резервами) та масою грошей в обігу можна визначити за допомогою грошового мультиплікатора (множника).

Грошовий мультиплікатор – це величина множника (коефіцієнта), на яку збільшується кількість грошей в обігу внаслідок операцій на монетарному ринку.

Величина (коефіцієнт) грошового мультиплікатора визначається за формулою:

Отже, величина мультиплікатора (m) залежить від співвідношення суми готівки до депозитів (М0 / D = Kg) і норми ефективного резервування (R/D = Кр).

Одержаний коефіцієнт показує, у скільки разів зростатиме ефективність грошової бази. Його величина є зворотною величиною до норми банківських резервів, а також до співвідношення між обсягами готівки і депозитів. Це свідчить про те, що зі збільшенням резервної норми, або частки готівки, величина грошового мультиплікатора зменшуватиметься.

Основний сенс грошового мультиплікатора полягає в тому, що він примножує в кратно разів кількісні параметри грошової маси. Тобто він показує максимальну кількість нових кредитних грошей, яку може утворити кожна грошова одиниця (долар чи гривня) від операцій на монетарному ринку.

Тепер рівняння пропозиції грошей можна записати у розгорнутому вигляді:

Розглядаючи це рівняння, можна зробити висновок, що існує безпосередня залежність пропозиції грошей від грошової бази і грошового мультиплікатора. Взаємодія цих двох макроекономічних показників визначає можливості банківської системи в забезпеченні приросту грошової маси, тобто додаткової пропозиції грошей.

Loading...

 
 

Цікаве