WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Становлення і проблеми розвитку ринку грошей в Україні - Дипломна робота

Банківська справа. Становлення і проблеми розвитку ринку грошей в Україні - Дипломна робота

Мd= Мt + Мa,

де Мt – попит на гроші для виконання всього розмаїття здійснюваних угод та підтримання поточного споживання на звичному рівні. Ця складова змінюється пропорційно номінальному ВВП; Ma – попит на гроші з боку активів. Суб'єкти економіки можуть розміщувати свої гроші у різних фінансових активах. Зростання відсотків по цінних паперах (державних облігаціях, наприклад, абсолютно чи відносно) спонукає суб'єктів економіки до їх купівлі і зменшує попит на цю складову грошей. Аналітичне ця модель враховує значну близькість першої та третьої психологічної мотивації за Кейнсом, об'єднуючи їх у попит на гроші для виконання угод (Мt).

Попит разом Мd = Мt + Мa в системі координат "відсоткова ставка – гроші" може моделюватися сумою двох складових: 1) прямої попиту на виконання угод Мt, паралельної осі відсоткової ставки r, тому що вважається, що ця складова не залежить від відсоткової ставки; 2) лінії попиту на гроші з боку активів Мa з нахилом під тупим кутом до осі r, який показує зростання попиту в міру зниження відсоткової ставки.

У схрещенні лінії загального попиту на гроші Мd = Мt + Мa з лінією пропозиції Мs фіксується рівноважний рівень відсоткової ставки iе. Варто виділити і таку популярну точку зору на модель формування попиту на гроші, яка встановлює залежність попиту на гроші від номінального національного доходу, очікуваної реальної норми відсотка та очікуваної інфляції:

Мd = f(N,r,p),

де N – номінальний національний доход; r – очікувана реальна норма відсотку; р – очікуваний темп інфляції.

Номінальний попит – це та кількість грошей, яка необхідна економічним агентам для задоволення особистих та виробничих потреб. Однак номінальна кількість необхідних в економіці грошей змінюється слідом за зміною цін. Якщо всі ціни, а значить номінальні доходи, подвояться, то потрібно буде просто подвоїти значення відкладення вартості (грошові залишки). Зрозуміло, що відповідно подвоїться і номінальний попит на гроші.

Завжди, коли відбувається зміна рівня цін, а реальні доходи залишаються незмінними, індивідууми, для того щоб зберегти свою купівельну спроможність, повинні змінити відповідно розмір своїх номінальних залишків грошей. Цей висновок можна сформулювати так:

Попит на гроші – це попит на реальні грошові залишки, або, іншими словами, це величина грошових залишків, визначена з урахуванням їхньої купівельної спроможності.

Як правило, попит на гроші визначається потребою в реальних грошових залишках, що є свідченням зв'язку між грішми та інфляцією. Із рівняння

Реальні грошові залишки =Номінальні грошові залишки

Рівень цін

видно, що обсяг реальних залишків грошей може змінюватися внаслідок зміни як номінальних грошових залишків, так і рівня цін. Якщо обсяг реальних грошових залишків не змінюється, то збільшення номінальних грошових залишків спричинить зміну рівня цін у тій самій пропорції, в якій змінилася грошова маса. Звідси випливає висновок, що приріст грошової маси в обігу часто є причиною зростання цін, а отже, і причиною інфляції.

Попит на гроші і реальні доходи. Попит на гроші значною мірою залежить від величини доходу. Підвищення рівня доходу (реального ВВП) збільшує обсяг господарських операцій, що потребує для їх забезпечення додаткової кількості грошей. Як наслідок зростає попит на гроші (Md). Якщо обсяг ВВП фіксується на попередньому рівні, а ціни зростають, попит на гроші змінюється адекватно показникові дефлятора ВВП: зростання цін призведе до збільшення Md. У цьому випадку відбивається прагнення суб'єктів ринку зберегти реальний касовий залишок постійним. Коли ж реальні доходи (ВВП) економічних агентів скорочуються, обсяги господарських операцій і потреба в грошах зменшуються. Тому якщо грошова пропозиція витримується на постійному рівні, то в умовах падіння реального ВВП наслідком такої політики буде зростання інфляції.

Попит на реальні грошові залишки математично можна виразити як функціональну залежність від реальних обсягів виробництва (ВВП):

Md / P=f(Q / P).

Із цього рівняння видно, що зміни в індексі цін (Р) за адекватності інших умов не впливають на величину попиту на реальні грошові залишки. Функція попиту на гроші залежить переважно від реального ВВП і номінальної норми процента. А тому функціональну залежність попиту на гроші можна спростити.

Згідно з монетарною теорією реальний попит на гроші являє собою функцію від номінальної процентної ставки і реального рівня доходу:

Md / P=f(r,Q).

Попит на гроші і норма процента. Як відомо, грошові заощадження можуть зберігатися за бажанням власника грошей в альтернативних формах: їх можна помістити у фінансові активи (цінні папери, строкові вклади та депозити тощо), або зберігати у ліквідній формі (готівкових або депозитних) грошей. Відомо, що заощадження у формі фінансових активів забезпечують їхнім власникам дохід у вигляді певного процента, тоді як зберігання активів у формі грошей не дають жодного доходу. І все-таки люди воліють тримати частку своїх активів саме у грошовій формі, а не в інших альтернативних формах. Величина грошей, що перебуває на руках у населення, залежить від нагальних витрат та вигод. У зв'язку з цим вирішення питання про зберігання грошей у формі касових залишків чи фінансових активів здебільшого залежить від норми процента, що в економічній теорії трактується як показник альтернативної вартості заощадження грошей.

Функціональну залежність попиту на гроші від рівня процентної ставки покажемо на мал. 1.2.

Мал. 1.2. Залежність попиту на гроші від процентної ставки [11, с.85]

На рисунку показано, що сукупний попит на гроші складається з двох частин: трансакційного (операційного) М1 – функції від доходу (Q) і попиту на портфельні активи М2 – функції від норми процента (r):

Md = M1+M2 = M(Q)+M(r).

Крива Md, що похила донизу, показує залежність попиту на портфельні активи від процентної ставки: за інших незмінних умов, коли зростає ставка процента, попит на гроші знижується. Причому крива Md не пересікає ні осі ординат (частина грошей завжди перебуватиме у формі готівки завдяки трансакційному попитові, якою не була б високою процентна ставка), ні осі абсцис (за низького рівня процентних ставок спрацьовує ефект "пастки ліквідності" – можливості вільної конвертації менш ліквідних активів у більш ліквідні).

Отже, аналіз чинників, що визначають параметри попиту на гроші, можна узагальнити в табл. 1.1, з якої можна виокремити три аспекти впливу на попит на гроші:

по-перше, зростання динаміки цін залишає незмінним реальний попит на гроші, зумовлюючи при цьому пропорційне збільшення попиту на номінальні грошові залишки;

по-друге, зростання альтернативної вартості збереження грошей зменшує попит на реальні грошові залишки;

по-третє, зростання реальних доходів збільшує попит на реальні грошові залишки.

Таблиця 1.1

Чинники, що визначають попит на гроші

Показник

Зростання динаміки цін

Зростання реальних доходів

Зростання альтернативної вартості збереження грошей (ставка процента)

Номінальний попит на

Пропорційно збільшує залишки грошей

Збільшує попит

Зменшує попит

гроші Реальний попит на гроші

Не змінює попиту на реальні залишки грошей

Збільшує попит

Зменшує попит

1.2. Пропозиція грошей

Загальні теоретичні положення пропозиції грошей. Монетаристи розглядають пропозицію грошей як альтернативне явище до попиту на гроші. Це – два невіддільні й водночас протилежні боки єдиного економічного механізму, взаємодія яких здійснюється на монетарному ринку. Грошова пропозиція як проміжна мета має визначатися на основі попиту на гроші. Неврахування цієї істини може призвести до суттєвого розходження між пропозицією і попитом, що, у свою чергу, може спричинити проблеми платіжного балансу, падіння ВВП, високі темпи інфляції.

Позитивний кореляційний зв'язок між зростанням грошової пропозиції та рівнем інфляції визнають і кейнсіанці і монетаристи. Так, Дж. Кейнс уважав, що зростання грошової пропозиції підвищує ліквідність в економіці, і рівень процентної ставки (ціни за ліквідні кошти) падає. Сукупний попит при цьому розширюватиметься опосередковано, оскільки зниження процентної ставки призводить до збільшення інвестицій.

Кейнсіанство вчить мистецтву маневрування з допомогою норми процента: як відомо, тільки вона, змінюючи ціни на капітальні активи, визначає обсяг інвестицій.

На противагу цьому М. Фрідмен доводив, що зростання грошової пропозиції спричинює додаткові витрати безпосередньо і тим викликає інфляцію. Він стверджував, що люди завжди зберігають визначену частку свого доходу у вигляді готівки і що зростання грошової пропозиції збільшує сукупний попит на товарному і фондовому ринках.

Loading...

 
 

Цікаве