WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Становлення і проблеми розвитку ринку грошей в Україні - Дипломна робота

Банківська справа. Становлення і проблеми розвитку ринку грошей в Україні - Дипломна робота

Кожен із розглянутих функціональних виявів грошей є складним багатоплановим явищем, що відображає той чи інший аспект грошових відносин з огляду на конкретні обставини, за яких використовуються гроші. При цьому не залежно від того, чи застосовуються вони з метою забезпечення потреб загального товарообороту в країні, чи як необхідна умова нагромадження вартості з метою її наступної капіталізації або купівлі товарів у майбутньому, чи врешті як засіб розрахунків за борговими зобов'язаннями у різних сферах господарського життя, незаперечним є факт безпосереднього, прямого впливу грошових відносин на всі стадії суспільного відтворення. Виходячи з вищевикладеного, грошові відносини загалом можна визначити як відносини, що складаються в суспільстві з приводу використання грошей у різних функціях в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і нематеріальних благ. необхідних для життєдіяльності людини.

1.1. Попит на гроші

Теорія попиту на гроші у своєму розвиткові пройшла досить довгий та складний шлях, віддзеркалений у різних моделях. Вивчення цієї проблеми і питання рівноваги попиту та пропозиції призвели, як вважається, до виникнення двох основних підходів і розробки відповідно двох основних груп принципово різних моделей: монетаристської та кейнсіанської.

Монетаристська теорія попиту на гроші ґрунтується на неокласичних підходах і тому успадкувала основні аксіоми кількісної теорії грошей (XVII сторіччя – сорокові роки XX сторіччя). В межах цієї теорії вважається: гроші відіграють важливу роль у розвиткові економіки і тому зміна їх кількості в обігу має вирішальний вплив на регулювання циклічних процесів розвитку ринкового господарства.

Основна аксіома: абсолютний рівень цін визначається пропозицією номінальних грошових залишків.

Аналітичне у найбільш спрощеному вигляді ця залежність може бути описана відомим кембриджським рівнянням

Md=kPQ,

де Мd – номінальний обсяг грошей; k – частка проіндексованого валового продукту, яка зберігається у високоліквідній (грошовій) формі. Кількісно – це пропорція між номінальним доходом і бажаними грошовими залишками (касовими залишками); Р – абсолютний рівень цін; Q – реальний обсяг виробництва. Прямо пропорційний вплив номінальної кількості грошей М на рівень цін Р є очевидним у межах цього підходу.

Широко відомим є обґрунтоване І.Фішером ще одне кількісне рівняння обміну, яке по аксіоматиці вписується в монетаристський підхід до попиту на гроші:

MdV=PQ,

де V – швидкість обігу грошей.

Як відомо, прихильники монетаристського підходу у формуванні попиту на гроші вважають, що в принципі вона є стабільною, або змінюється досить повільно. Принаймні, її флуктуації можна пояснити, обґрунтувати та прогнозувати. Хоча в житті існує досить багато факторів впливу, які часто відхиляють фактичні значення швидкості від трендових значень. Однак вони нібито не змінюють тенденцію і саме тому пропозиція грошей М є основним чинником динаміки фізичного обсягу виробництва Q та рівня цін Р. Можна також стверджувати, що саме істотне зростання швидкості обігу грошей щодо трендових значень, яке спостерігається в перехідних економіках, є ще одним доказом активної ролі цього параметра в макроекономічних процесах (закон проявляється через відхилення від нього).

Зрештою, коректно стверджувати, що неокласична теорія збалансування обсягів виробництва, грошового попиту та пропозиції може бути викладена системою з трьох рівнянь:

Мd = kPQ – рівняння номінальних залишків;

Мs =Мs1 – пропозиція грошей дорівнює пропозиції грошей з боку уряду;

Ms=Md – рівняння рівноваги пропозиції грошей та попиту на них.

Базуючись на неокласичній аксіоматиці, М.Фрідмен розширив теорію попиту на гроші кількома принципово важливими ідеями. Він, перш за все, визначає попит на гроші як результат порівняння суб'єктом економіки переваг, що він їх отримуватиме від зберігання грошей (з одного боку) та доходу по альтернативних активних операціях (з іншого). У новому формулюванні кількісної теорії грошей він дає, як ми вважаємо, всеосяжну характеристику проблеми. Він взагалі висловлює думку, що "кількісна теорія – це, перш за все, теорія попиту на гроші". З цілої низки тез одна з них, на нашу думку, дозволяє отримати досить чітке уявлення про сутність цього підходу. Зокрема, він вказує:

Запропоновану М. Фрідменом функцію попиту на гроші в агрегованому вигляді можна, очевидно, записати так:

Md=f(P,B,E,p,w,W,u),

де Р – абсолютний рівень цін; B=f(rb) – доход від облігацій, де rb=re(t) – норма відсотка по облігаціях, t- час; E=f(re) – доход від акцій, де re=re(t) – ринкова норма доходу по акціях; p=p(t) – темп зростання цін. Його можна трактувати як ставку доходу від зберігання товарів як активів; w – "змінна, яку необхідно враховувати, як тільки ми приступаємо до розгляду людського багатства"; W=Y/r – повний (абсолютний) обсяг багатства, Y – потік доходів, г – "облікова ставка"; u – "змінні, які відображають вплив смаків та переваг економічних агентів на грошовий попит".

Свої ідеї автор підняв до визначення оптимальної кількості грошей, для чого він формує гіпотетичне суспільство, в якому принципи, що відіграють центральну роль, є найчіткішими. Це суспільство є стаціонарним. Оптимальна кількість грошей по М.Фрідмену – це кількість грошей у реальному вимірі, яку він формулює з позиції первинного власника (підприємця або звичайного широкого споживача). Реальні гроші по Фрідмену – це гроші, які вимірюються масою товарів і послуг.

У монетаризмі Мілтона Фрідмена:

  • Гроші – це, перш за все, специфічний засіб активного збільшення багатства. Гроші – це капітал.

  • Гроші – це специфічний інструмент, який опосередковує обмін благами.

    Можна сказати також, що у Мілтона Фрідмена гроші не є пасивним елементом товарно-грошових відносин. Гроші є хоча і вкрай необхідним, але не визначальним моментом товарно-грошового обміну. У нього гроші – це потужний чинник економічного зростання, це потужний важіль примноження благ.

    Кейнс принципово по-іншому формулював попит на гроші. Для нього попит на гроші це – віддання, пошук переваги у ліквідності. Він висунув три психологічних мотиви, які спонукають людей зберігати прибутки у грошовій формі:

    • трансакційний – збереження грошей для ведення економічної діяльності та підтримання певного рівня доходу;

    • спекулятивний – для здійснення очікуваних вигідних операцій з облігаціями;

    • застережливий – збереження грошей на випадок підвищення відсоткових ставок (та подорожчання кредитів).

    Проте сучасна теорія грошей відкидає такий поділ. Замість трьох мотивів пропонується тільки два. Вважається, що попит на гроші залежить від того, яку частку своїх портфелів господарські агенти утримують у формі грошей, а не в інших – менш ліквідних – формах, таких як акції, облігації, нерухомість і т. п.

    Принциповим є інше положення. Можна зробити висновок, що у Дж.М.Кейнса гроші є хоча і вкрай необхідним, але не таким вже і активним інструментом у загальному розмаїтті обміну благами, вони посідають більше пасивне місце у економіці, ніж у М.Фрідмена. Гадаємо, що ці розбіжності в оцінці ролі грошей у суспільному виробництві є дуже давніми і вічними. В подальшому аналізі ми спробуємо відповісти на питання:

    Яке місце займають гроші у перехідній економіці України?

    Пізніше, у рамках кейнсіанської методології було показано, що попит на гроші розкладається на дві частини:

    Md = Md1+Md2 = L1(PY) = L2(r-r'),

    де Мd1 – обсяг грошей, який забезпечує трансакційний мотив і мотив застережень; L1(PY) – функція ліквідності від рівня доходу; Мd2 – обсяг грошей, який забезпечує спекулятивний мотив; L2(r–r') – функція ліквідності від відсоткової ставки. Тут r – ринкова відсоткова ставка, а г' – очікувана норма відсотка.

    Пропонуються і більш спрощені моделі формування попиту. Наприклад, загальний попит на гроші визначається як

  • Loading...

     
     

    Цікаве