WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Становлення і проблеми розвитку ринку грошей в Україні - Дипломна робота

Банківська справа. Становлення і проблеми розвитку ринку грошей в Україні - Дипломна робота

З таких позицій можливості щодо оптимізації самої монетарної політики слід оцінювати більшою мірою з технічного боку справи, що, на наш погляд, можна забезпечити шляхом подальшого вдосконалення механізму застосування основних інструментів грошово-кредитного регулювання, які і є основою управління грошово-кредитними відносинами на макроекономічному рівні.

Конкретний зміст управління грошово-кредитними відносинами утворює сукупність заходів центрального банку, спрямованих на регулювання обсягу кредитних вкладень в економіку через вплив на кількісні параметри пропозиції кредитних ресурсів на ринку та їхню "ціну", що визначається рівнем процентних ставок. У результаті вплив грошово-кредитної політики на господарську кон'юнктуру забезпечується через регулювання обсягів грошової маси (суми готівки і банківських депозитів), а відтак і рівня витрат суб'єктів ринку, що безпосередньо відображається на економічній ситуації загалом.

Регулюючи власні взаємовідносини з комерційними банками, центральний банк спроможний впливати на їхню кредитну активність, яка визначає динаміку грошової маси, оскільки основою змін останньої слугують депозитно-позичкові операції банківських установ. У зв'язку з цим використання заходів адміністративного (пряме обмеження кредитних операцій комерційних банків) або економічного впливу дозволяє центральному банку сприяти досягненню пріоритетних цілей державного регулювання економіки, впливаючи на сферу грошово-кредитних відносин.

Разом з тим, необхідно відзначити, що в умовах перехідного періоду основною тенденцією у генезисі механізму грошово-кредитної політики є поступова відмова від адміністративних інструментів її реалізації на користь економічних, що відображає об'єктивний процес скорочення державного впливу на всі сфери господарського життя суспільства, дерегулювання економіки й надання переваги ринковим методам управління порівняно з директивними.

Дані тенденції знаходять відображення і у діяльності Національного банку України стосовно формування основних напрямів грошово-кредитної політики, головними інструментами реалізації якої є свого роду "класичний набір", що включає, зокрема, встановлення мінімальних обов'язкових резервів для комерційних банків, операції з державними цінними паперами на відкритому ринку, а також політику облікової ставки (додаток 5).

В указаному переліку одним із найбільш дієвих інструментів реалізації грошово-кредитної політики є встановлення центральним банком для комерційних банків мінімальних обов'язкових резервів. Ефективне функціонування банків як грошово-кредитних посередників в економіці передбачає потребу в наявності в портфелях їхніх активів не лише позичково-інвестиційних вкладень, здатних приносити прибуток, а й високоліквідних коштів, які можуть забезпечити належний рівень поточної платоспроможності банку, тобто по суті його резерви. Якщо на ранніх етапах розвитку банківської справи величина резервування визначалась банкірами довільно, на основі власного досвіду та уявлень про потреби у здійсненні платежів і можливості непередбаченого вилучення вкладів, то з появою центральних банків і піднесенням регулятивного механізму на загальнодержавний рівень встановлення обов'язкових резервних вимог для комерційних банків виявило вже широкі можливості впливу на грошово-кредитні відносини суспільства загалом.

Мал. 3.1. Використання норм мінімальних обов'язкових резервів як інструмента грошово-кредитного впливу на економіку [13, с.184]

Однією з найбільших проблем розвитку ринку грошей є забезпечення стійкості національної грошової одиниці.

Стабільні гроші – запорука збільшення інвестицій у реальний сектор економіки, зростання заощаджень населення, ефективного функціонування як банківської системи, так і економіки в цілому, а в підсумку– довгострокового і сталого економічного зростання. Необхідною умовою стабільності грошей є обмеження Їх кількості. Проте обсяг грошової маси залежить і від об'єктивних, і від суб'єктивних факторів впливу,

Чому питання стабільності національних грошей у будь-якій економіці є ключовим у процесі здійснення макроекономічної політики. Передусім тому, що нестабільність грошей спричиняє чимало негативних ефектів, пов'язаних зі зростанням цін, а також (і це головне) – невизначеність у процесі прийняття рішень для всіх суб'єктів економічної діяльності. Ось лише деякі можливі негативні наслідки слабкості грошової одиниці та пов'язаної із цим цінової нестабільності й інфляції:

– спотворена структура цін та неефективний розподіл фінансових ресурсів у економіці;

– зростання нестабільності як рівня цін, так і рівня інфляції і в підсумку – обмеження кредитної діяльності, передусім довгострокового кредитування (тобто інвестицій у реальний сектор економіки) та зростання контрактних витрат:

– неврівноваженість цін (відсоткових ставок) на кредитні ресурси та невизначеність щодо зміни цін на ресурси у майбутньому призводять до фінансових труднощів і кредиторів, і дебіторів, і, як наслідок, – до зниження рівня заощаджень та інвестицій;

– обмеження обсягів заощаджень та інвестицій спричиняє зменшення (або навіть призупинення) темпів економічного зростання;

– спотворюються бухгалтерський облік, фінансові контракти, податкова система та реальні ціни активів у економіці:

– збільшується перетікання ресурсів із виробничої сфери у галузь фінансових послуг із метою хеджування проти можливої інфляції;

– місцева валюта частково втрачає функції грошей (міри вартості, засобу обміну та заощадження) тощо.

Ключову роль у забезпеченні стабільності національної валюти відіграє монетарна політика. Її успішність значною мірою залежить від проголошення центральним банком чітких і зрозумілих цілей обраної монетарної політики та від їх ретельного дотримання.

Функції регулювання та контролю за кількістю грошової маси в обігу в умовах ринкової економіки покладаються на центральний банк, який перебуває на вершині двоярусної фінансової структури. Його стратегічною метою і найважливішим обов'язком є створення стабільного середовища для діяльності всіх економічних суб'єктів. Досягнення цієї мети пов'язане з двома фундаментальними факторами: макроекономічним (його домінантою є забезпечення стабільності валюти, або, як ще кажуть, стандарту вартості) і мікроекономічним (він передусім визначається спроможністю центрального банку забезпечити надійність банківського сектора, а в ширшому розумінні – всієї фінансової системи).

Стабільність стандарту вартості нерідко ототожнюють із досягненням і підтримкою стабільності рівня цін усередині країни. Відомо, то концепцією стабільності валюти передбачаються необхідні засоби для підтримання внутрішньої вартості грошей. Однак у контексті відкритої економіки цим аспектом не варто обмежуватися: стабільність обмінного курсу є другим чинником забезпечення стабільності валюти. Будь-які економічні інститути (в тому числі й фінансові установи) найефективніше працюють тоді, коли всередині країни ціни залишаються стабільними, а на міжнародній арені зберігається відносна стабільність та передбачуваність курсів обміну. Курсова політика спрямовується на підтримку зовнішньої конкурентоспроможності економіки, з одного боку, та підтримку низькоінфляційного середовища й запобігання різким курсовим коливанням, з другого.

Стабільність вартості грошей у будь-якій економіці залежить, окрім іншого, і від обсягу грошової маси, тобто від змінної, на яку справляє вплив центральний банк шляхом проведення монетарної політики.

Стабільність стандарту вартості залежить також від діяльності інших секторів економіки. Це пов'язано з тим, що вартість грошей визначається не лише їх кількістю, а й потоком товарів та послуг, а також запасами інших економічних активів.

Прискорення темпів інфляції спричинили, з одного боку, зовнішні та внутрішні цінові шоки – підвищення регульованих цін на окремі продукти харчування, енергоносії, адміністративне підвищення цін на житлово-комунальні і транспортні послуги, послуги зв'язку, що сталися в умовах ненасиченості ринку й незавершеності структурної перебудови у промисловості та сільському господарстві. а з другою – прискорення темпів зростання пропозиції грошей.

Підвищення (починаючи з листопада 1999 року) цін на деякі продукти харчування (борошно-круп'яні, хлібопекарські, м'ясні тощо) певною мірою було об'єктивним, проте значною мірою до цього призвело їх штучне стримування упродовж попереднього періоду 1999 року. Тому цю складову прискорення інфляції значною мірою можна характеризувати як відкладену інфляцію попередніх періодів.

Підвищення оптових цін у паливній промисловості також стало додатковим фактором загального зростання цін. Оскільки вона, поряд з електроенергетикою і транспортом, впливає на виробничі витрати багатьох інших галузей економіки, це підвищення поширилося на всю товарну та виробничу сферу.

Loading...

 
 

Цікаве