WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Становлення і проблеми розвитку ринку грошей в Україні - Дипломна робота

Банківська справа. Становлення і проблеми розвитку ринку грошей в Україні - Дипломна робота

4. Повна купонізація сфери готівкового обігу зумовила механічний її відрив від обігу безготівкового, який продовжував обслуговуватися російським рублем. Виникла спотворена ситуація, за якої валютний курс купона у процесі його використання в готівковому та безготівковому обороті роздвоївся. А це сприяло здійсненню масових фінансових спекуляцій, пов'язаних із переведенням грошей з однієї форми обігу в іншу, переведення грошових капіталів з України в Росію.

І лише 12 листопада 1992 p. згідно з Указом Президента України "Про реформу грошової системи України" купоно-карбованець було впроваджено у сферу безготівкового обороту. Купоно-карбованець дістав статус тимчасової національної валюти і став єдиним на території України офіційним засобом платежу. Карбованець як тимчасову грошову одиницю, з погляду сьогоднішнього досвіду, було введено не в кращий спосіб. Він взяв на себе левову частку фінансових негараздів перехідного періоду і виконав цим свою історично-жертовну місію. На ньому методом спроб та помилок будувалася національна грошова система. Так завершився перший етап грошової реформи.

Проте позитивний потенціал купоно-карбованця себе практично вичерпав і його знецінення тривало. Крім того, тимчасова грошова одиниця не може виконувати одну з найважливіших функцій ринкового господарства – функцію нагромадження. А без реалізації цієї функції не можна подолати економічну кризу, зупинити інфляцію, вирішити складні питання приватизації, проблеми платіжного балансу. Від зволікання із запровадженням в обіг власної грошової одиниці знижувався і міжнародний престиж України.

За цих умов особливої гостроти набуло питання про рішуче прискорення другого етапу грошової реформи –запровадження в обіг гривні. 25 серпня 1996 p. Президент України підписав Указ "Про грошову реформу в Україні", за яким:

1. З 2 по 16 вересня 1996 p. в обіг уведена національна валюта України гривня та її сота частина – копійка.

2. В обіг були випущені банкноти номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень та розмінна монета номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок. Емісія українських карбованців була припинена.

3. Українські карбованці підлягали обміну па гривні за курсом 100 000 карбованців за 1 гривню, суми до 100 млн українських карбованців обмінювалися на гривні готівкою, а понад 100 млн крб. – зараховувалися на вклади в банках з правом їх вільного використання в гривнях.

4. Отже, на п'ятому році незалежності Україна отримала найважливіший атрибут державності, стабільну грошову одиницю – гривню. Назва національної валюти, як уже згадувалося, вибрана

Деякі економісти вважають, що ринок грошей веде свій відлік від реформи 2-16 вересня 1996 р., але я схиляюсь до думки, що грошовий ринок України розпочав своє існування із здобуттям незалежності нашої держави, а тому, на мою думку, слід розглянути проблеми становлення даного ринку поетапно з 1991 року.

На першому етапі (1991-1994 pp.) було взято курс на стимулювання розвитку вітчизняного виробництва і підтримання соціальної сфери на рівні, що був встановлений за умов адміністративно-командної економіки. Арсенал практичних заходів Національного банку України, що використовувався для досягнення зазначених цілей, за своїм змістом був ще далеким від ринкового, позаяк включав пряме кредитування бюджетних витрат, централізований розподіл кредитних ресурсів, надання пільгових кредитів пріоритетним галузям та окремим державним підприємствам.

Експансіоністський характер грошово-кредитної політики набув конкретного вираження у зростанні кредитних вливань центрального банку в економіку через бюджет і державний сектор (хоча власне "кредитними" їх назвати важко, враховуючи фактичну безповоротність потоку ресурсів та низьку ефективність їхнього використання). Так, за 1992 рік обсяги кредитів, наданих Національним банком уряду, збільшилися у 34 рази, за 1993 рік – у 7 разів, а за 1994 рік – в 11 разів. Значні кредити було надано також вугледобувній галузі, агропромисловому комплексу і на поповнення оборотних коштів підприємств.

Таблиця 3.1

Інфляційні наслідки експансіоністської монетарної політики Національного банку України у 1992-1994 pp. (млрд. крб.)

Показник

1992

1993

1994

1. Загальний обсяг кредитної емісії Національного банку

1990

25015

163509

2. Із загальної суми: а) кредити уряду; б) рефінансування комерційних банків; в) купівля іноземної валюти в офіційний резерв

1750 240

12920 11168

927

141074 10478

11957

3. Темпи зростання кредитної емісії до попереднього року, рази

13

7

4. Наявна грошова маса в обігу, М2

2566

47203

318495

5. Грошовий мультиплікатор фактично, одиниць

1,39

1,79

2,11

6. Індекс інфляції, %

2100

10256

501

7. Динаміка валового внутрішнього продукту у порівняних цінах, %

-9,9

-14,2

-22,9

За даними річного звіту НБУ

Однак загалом кінцеві результати указаної політики виявилися протилежними до очікуваних. Значне зростання обсягів грошової маси (за 1992 p. – в 11 разів, за 1993 p. – у 19 разів, за 1994 p. – у 7 разів) стимулювало різке зростання цін, індекс яких у відповідні періоди становив 2100%, 10256% і 501%. У кінцевому підсумку кредитна підтримка збиткових підприємств нарівні з надмірним державним споживанням об'єктивно виявили гальмівний вплив на можливості структурної перебудови економіки і розвитку виробництва. Натомість попри величезне зростання грошової маси в обігу в 1993 p. (1928%) наступного року було зафіксовано найбільший за всю новітню історію України виробничий спад – майже 23%.

Таблиця 3.2

Дієвість кейнсіанського передавального механізму грошово-кредитного регулювання при реалізації експансіоністської монетарної політики в Україні у 1992 – 1994 pp.(%)

Показник

1992

1993

1994

1. Середньозважена облікова ставка НБУ

80,0

190,0

225,9

2. Процентні ставки комерційних банків: – за кредитами – за депозитами

76,0 68,0

221,1 187,3

201,7 171,0

3. Темпи зростання грошової маси

1050

1928

667

4. Інфляція

2100

10256

501

5. Капітальні вкладення (зміни до попереднього року)

-36,9

-10,3

-22,5

6. Валовий внутрішній продукт (зміни до попереднього року)

-9,9

-14,2

-23,0

За даними річного звіту НБУ

Власне розкручування гіперінфляції до рівня понад 50% на місяць стало одним із наслідків помилкового обрання пріоритетних цілей грошово-кредитної політики через нерозуміння аксіоматичного положення про неможливість досягнення економічного зростання без забезпечення стабільності національної валюти. З усвідомлення цієї істини й обрання в якості пріоритетної мети досягнення цінової стабілізації бере свій відлік вже по суті другий етап у реалізації грошово-кредитної політики (починаючи з 1995 року).

Подолання гіперінфляції було взято Національним банкам за основу монетарного регулювання ще у 1994 році, задля чого було вжито певних заходів із стримування темпів зростання грошової маси, підвищення процентних ставок, встановлення "стель" за кредитами, запровадження кредитних аукціонів. Проте, продовження практики кредитування уряду на покриття дефіциту державного бюджету (86% в загальній сумі кредитної емісії) та спрямування основної маси кредитів НБУ не через банківську систему, а через Міністерство фінансів призвели до накопичення надлишкової ліквідності на рахунках комерційних банків. Нагромадження внаслідок цього інфляційного потенціалу призвело до нового сплеску цін у жовтні – листопаді 1994 року – відповідно 22,6% та 72,3% [16, с.23].

Тільки починаючи з 1995 p. антиінфляційна спрямованість грошово-кредитної політики Національного банку набула більш послідовного характеру й засновувалась вже на таких засадах, як:

  • запровадження практики обов'язкового резервування для валютних депозитів, що є умовою зниження надлишкової ліквідності комерційних банків;

  • встановлення порядку, згідно якого комерційні банки зобов'язані коригувати власні процентні ставки відповідно до змін облікової ставки НБУ, яка у свою чергу коригується до темпів зростання цін, що дозволило вивести процентні ставки банківської системи на позитивний рівень, стимулюючи заощадження;

  • використання державних цінних паперів як інструмента фінансування дефіциту бюджету шляхом мобілізації тимчасово вільних коштів суб'єктів ринку;

  • введення ломбардного кредитування комерційних банків під заставу облігацій внутрішньої державної позики;

  • лібералізація і децентралізація валютного ринку, що передбачало відміну обов'язкового продажу 10% валютних надходжень суб'єктів господарювання, відновлення торгів на УМВБ та на міжбанківському валютному ринку, встановлення обмінного курсу під впливом попиту і пропозиції, проведення валютних інтервенцій для підтримання стабільного курсу карбованця;

  • оптимізація структури кредитів, наданих Національним банком України, шляхом зниження частки прямих кредитів уряду на покриття дефіциту державного бюджету (з 77,2% у 1995 p. до 13,9% у 1996 p.) та відповідно збільшення рефінансування комерційних банків (з 8,5% у 1995 p. до 21,9% у 1996 p.).

Loading...

 
 

Цікаве