WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Оцінка та регулювання діяльності комерційних банків - Дипломна робота

Банківська справа. Оцінка та регулювання діяльності комерційних банків - Дипломна робота

З усього вище сказаного можна виділити, що до кредитних ризиків та резервних фондів приділяється велика увага, як зі сторони НБУ так і зі сторони комерційних банків. Це зумовлено тим, що з однієї сторони правильне визначення кредитного ризику та формування відповідного резерву збільшує довіру клієнтів до банківської системи, а з іншого збільшення резервів автоматично зменшує активи комерційних банків, можна провести своєрідну паралель між розмірами резервних фондів та ризиковістю вкладень в українську економіку.

Розділ 2. Регулювання діяльності комерційних банків.

2.1. Визначення достатності капіталу банку.

Основою для практичної реалізації банками своєї посередницької функції є формування ресурсів. Від цього залежать масштаби їх діяльності та обсяги отримуваних прибутків. Банківські ресурси є сукупністю грошових коштів, які перебувають у розпорядженні банків і використовуються ними для здійснення кредитних та інших активних операцій.

Економічна природа і структура ресурсів безпосередньо залежать від характеру діяльності банків і сфери застосування їх коштів у тому чи іншому секторі економіки. Хоча економічною основою діяльності комерційних банків є залучення коштів інших субєктів ринку, відправною точкою для організації банківської справи є власні кошти, які маючи чітко виражену правову основу і функціональне призначення, утворюють ту фінансову базу, на якій створюється і розвивається комерційний банк.

Власні кошти – це невідємна частина ресурсів будь-якого підприємства, незалежно від форми організації бізнесу та сфери економіки, до якої воно належить.

Слід зазначити, що в економічній літературі різними авторами віділяються різні функції власних коштів банку (надалі - капіталу банку). Найбільш поширенною є думка, висунута групою американських економістів, згідно до якої власні кошти комерційних банків виконують три основні функції: захисту, оперативну і регулюючу [ 22, ст.169].

У своїй захисній функції капітал банку забезпечує інтереси вкладників і зменшує ризик акціонерів. Дана функція включає страхування вкладів і депозитів, крім того, захисна функція означає також збереження платоспроможності банку шляхом створення резерву активів.

Дещо відмінне значення для діяльності банку має оперативна функція його капіталу, яка відіграє суттєву роль в основному на початкових етапах роботи банківської установи, коли засновники здійснюють ряд першочергових затрат, без яких банк не може розпочати свою діяльність. Вони включають асигнування коштів на придбання землі, споруд, меблів, забезпечення іншими матереальними ресурсами, виплату заробітної плати персоналу та інші витрати.

Регулююча функція капіталу банку повязана з особливою зацікавленістю суспільства в успішному його фукціонуванні, за що обумовлює необхідності здійснення за допомогою певних законів і правил котролю з боку державних органів над банківськими операціями. Дані правила зобовязують комерційними банками дотримуватися у своїй діяльності певних економічних нормативів та оціночних показників, при розрахунку яких важливе місце відводиться величині капіталу банку.

Таким чином, зазначені функції капіталу комерційних банків сприяють реалізації таких важливих завдань, як захист інтересів вкладників, забезпечення фінансової основи для здійснення банківських операцій, а також підтримання на належному рівні економічних нормативів банківської діяльності.

Однак, не всі економісти погоджуються з подібною точкою зору. Так, на думку А. М. Косого, у всіх трьох описаних функціях втілено захисну властивість, що виступає як результат виконання інших, більш конкретних функцій: оборотної і резервної [21, ст.33].

Згідно з цією теорією, суть обротної функції капіталу банку полягає в авансуванні у банківський оборот активів, визначаючих з урахуванням ринку. Резервна ж функція пердбачає утворення активних операцій.

Виходячи з цього, ми можемо впевнено сказати, що капітал банку – це найбільш стійка частина його пасивів, що в мінімальному розмірі зазнає впливу зовнішніх фактарів. У звязку з цим, комерційні банки здебільшого зацікавлені у збільшенні капіталу банку, що підвищує їх стійкість, скорочує потреби у міжбанківських депозитах і позиках, створює вищі можливості у маневрувані ресурсами.

У світовій банківській практиці прийнято виділяти три основні складові частини власних коштів банку: акціонерний капітал, резервний капітал і нерерозподілений прибуток.

Основну капіталу комерційного банку складає акціонерний капітал. Він займає базове місце в сукупному капіталі банку, оскільки через нього реалізується права власників комерційного банку – право на дохід і право на управління банком.

Окрім акціонерного капіталу важливою складовою частиною капіталу банку є резервний капітал. Резервний капітал комерційного банку утворюється за рахунок відрахувань від прибутку і використовується для покриття витрат від операційної діяльності. Наявність резервного капіталу забезпечує стабільність роботи комерційного банку, зміцнення його фінансової та матеріально-технічної бази.

На рівні з акціонерним та резервним капіталами важливим джерелом сукупних власних коштів комерційних банків є нерозподілений прибуток.

Нерозподілений прибуток – це сума прибутку, що нагромаджується, тобто залишається у розпорядженні банку після сплати податків, відрахування в резервний та інший фонди банку, виплати девідендів акціонерам.

Всебічна оцінка ролі і значення капіталу банку для ефективності роботи комерційного банку не вичерпується лише аналізом структури та функціонального призначення банківського капіталу, капітал комерційного банку є важливою інформаційною базою для Національного банку, що здійснення контроль і регулювання діяльності комерційних банків. Капітал банку визначають границі його функціонування, ступінь його фінансової стійкості, що має дуже важливе значення для акціонерів та для самого банку.

Виходячи з цього визначення реальної величини капіталу комерційного банку слід вважати однією з найважливіших складових частин аналітичної роботи, за допомогою якої здійснюється оцінка ефективності діяльності комерційного банку. Відновідно до діючих на сьогодні інструктивних матералів Національного банку України, тобто Інструкції №10 від 31.12.97. зі змінами та доповненнями. Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків.У практичній діяльності комерційних банків застосовується методика визначення капіталу за бланками, яка представлена у даному рівнянні.

Основний капітал + Додатковий капітал – відрахування = капітал банку

Згідно з цією методикою капітал банку складається із основного та додаткового капіталу за мінусом відрахувань. При розрахунках сума додаткового капіталу не повинна перевищувати суми основного капіталу.

Точно визначити обсяг коштів, яким повинен володіти банк, досить важко, однак при розрахунку даної величини слід виходити з того, що власних коштів у банку повинно бути достатньо для здійснення захисту інтересів вкладників та інших кредиторів, забезпечення операційної діяльності банку і фінансування його операцій, а також регулювання банківської діяльності з боку контролюючих органів.

Суть достатності капіталу банку відображає загальну оцінку надійності банківської установи та ступінь ризикованості її операцій у світовій банківськів практиці розрізняють ряд показників достатності капіталу комерційного банку, які характеризуюють співвідношення величини його власних коштів і різних статей балансу, що вказує на граничну суму збитків, при якій капітал банку є достатнім для забезпечення надійності збереження коштів вкладника.

Головним узагальнюючим показником достатності капіталу у відповідності з Базельською угодою є коефіцієнт ризикованості активів, що рохраховується як відношення капіталу банку до суми його активів, зважених з урахуванням ступення ризику. "Ваги" при цьому залежать від категорії активів і змінюється в межах від 0 до 100%

В Україні Національним банком встановлюється для комерційних банків більш загальний показник (норматив) достатності капіталу, що розраховується як співвідношення між власними і залученими коштами, мінімальне нормативне значення якого становить 12 %[3, с.90], і визначається за формулою:

Н4= (Вкк)*100% ,

де Вк – власні кошти банку;

Зк – залучені кошти.

Наприклад: власні кошти "Правекс-банку" в місті Вінниці становлять 7192,4 тис. грн.; а залучені кошти рівні 21274,7 тис. грн.

Звідси

Н4=( 7192,4/21274,7)*100%=33,8%

Loading...

 
 

Цікаве