WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Оцінка та регулювання діяльності комерційних банків - Дипломна робота

Банківська справа. Оцінка та регулювання діяльності комерційних банків - Дипломна робота

Правильна оцінка фінансового стану потенційного позачальника, його стабільності та місця, яке він займає на ринку, допоможе знизити кредитні ризики і скоротити ризиковані кредити, що, у свою чергу, підвищить не лише дохідність банку, а й прибуток його акціонерів. Тому комерційні банки виходячи з досвіду фінансових установ зарубіжних країн і власних наробок, та за допомогою нормативних і методичних матеріалів Національного банку України повині класифікувати надані кредити та оцінювати їх за принципом двоступінчатої піраміди.

У процесі своєї діяльності комерційні банки несуть певні ризики у зв'язку з проведенням активних операцій. Тому з метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту кредиторів і вкладників вони формують резерви для покриття можливих втрат від проведення активних операцій.

Одним з таких резервів є резервний фонд комерційного банку. Порядок відрахувань у цей фонд та його використання встановлюються загальними зборами акціонерів банку.

Резервний фонд повинні формувати всі комерційні банки в розмірі 5 % від суми отриманого прибутку. Якщо за результатами діяльності за рік банк має збитки, вони повинні відшкодовуватися за рахунок коштів цього фонду.

Наступним видом резервів комерційного банку є резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.Порядок формування та нормативи відрахувань до нього встановлюється Національним банком України.

Комерційні банки також формують резерви для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості. Порядок формування та використання таких резервів також регламентується Національним банком України.

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків. Комерційні банки формують резерв для покриття можливих збитків, що можуть бути завдані в результаті його кредитної діяльності.

Комерційні банки зобов'язані створювати резерви для відшкодування можливих втрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, включаючи депозити, кредити іншим банкам, суб'єктам господарювання (овердрафт, враховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), надані гарантій та поручительства. Не створюється резерву за бюджетними кредитами, а також за кредитами та депозитами між установами в системі одного комерційного банку.

Резерв використовується на покриття безнадійної заборгованості, яка виникла від кредитної діяльності банку. Розмір резерву визначається відповідно до загальної суми всіх кредитів, класифікованих за ступенем ризику і з урахуванням коефіцієнтів ризику.

Резерв поділяється на резерв під стандартну та нестандартну кредитну заборгованість.

Нестандартна кредитна заборгованість включає в себе кредити під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні кредити.

Комерційний банк зобов'язаний щоквартально уточнювати загальний обсяг резерву відповідно до сум фактичної кредитної і депозитної заборгованості за станом за останній робочий день звітного кварталу за групами ризику. Бухгалтерські проводки у зв'язку зі зміною розміру резерву за попередній період комерційний банк зобов'язаний здійснювати до кінця кварталу, наступного за звітним.

Кошти резерву під стандартну кредитну заборгованість враховуються комерційним банком при розрахунку розміру капіталу та відповідних економічних нормативів, установлених Національним банком України.

Визначаючи розмір резерву, комерційні банки здійснюють класифікацію

виданих кредитів і депозитів та оцінку кредитних ризиків з урахуванням таких чинників:

— фінансового стану позичальника;

— погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та процентів за нею.

Критерії оцінки фінансового стану клієнтів-позичальників установлюються кожним комерційним банком самостійно з урахуванням вимог Положення про резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків та рекомендацій Національного банку України. Ці критерії мають бути ґрунтовними і технічно виваженими і здійснюватися на основі аналізу балансів у часі та звітів про фінансові результати діяльності клієнтів-позичальників.

Методика здійснення оцінки фінансового стану позичальника регламентується окремим положенням, затвердженим правлінням комерційного банку.

Комерційний банк здійснює оцінку фінансового стану позичальника і перспективи повернення кредитів та депозитів перед наданням йому кредиту чи депозиту, а в подальшому — щоквартально.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника — юридичної особи комерційний банк має враховувати такі економічні показники його діяльності:

— обсяг реалізації продукції;

— прибутки та збитки;

— рентабельність;

— ліквідність;

— грошові потоки (рух коштів на рахунках позичальника)

— склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості;

— собівартість продукції.

Також мають бути враховані чинники суб'єктивного характеру

— ефективність управління позичальника;

— ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних та структурних змін в економіці та галузі;

— наявність державних замовлень та державна підтримка позичальника тощо;

— погашення кредитної заборгованості позичальником у минулому;

— професіоналізм керівництва.

Згідно з оцінкою фінансового стану позичальника та перспектив його розвитку кредити класифікують за такими категоріями:

— клас "А" — фінансова діяльність дуже добра і дає змогу погашати основну суму кредиту та відсотків за нею у встановлені строки. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі здійснюватиметься на такому самому високому рівні;

— клас "Б" — фінансова діяльність добра або дуже добра, але немає можливості підтримувати її на цьому рівні протягом тривалого часу;

— клас "В" — фінансова діяльність задовільна, але спостерігається чітка тенденція до погіршення;

— клас "Г" — фінансова діяльність погана і спостерігається її чітка циклічність протягом коротких періодів часу;

— клас "Д" — фінансова діяльність свідчить про збитки очевидно, що ні основна сума кредиту, ні відсотки за нею не можуть бути сплачені.

Погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та процентів за нею є:

— добрим — якщо заборгованість за кредитом та відсотки за ним сплачуються у встановлені строки та за кредитом, пролонгованим один раз на строк не більше 90 днів;

— слабким — якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять не більше 90 днів чи заборгованість за кредитом, пролонгованим на строк понад 90 днів, якщо відсотки сплачуються;

— недостатнім — якщо прострочена заборгованість за кредитом та відсотки за ним становлять понад 90 днів чи заборгованість за пролонгованим кредитом понад 90 днів та відсотки не сплачуються.

При визначенні розміру резерву сума заборгованості за кожним позичальником окремо зменшується на вартість:

— гарантій (гарантій Кабінету Міністрів України; гарантій іноземних банків, що мають високий рейтинг надійності);

— застави (грошових вкладів і депозитів позичальника, які розміщені у банку, що надає кредити; майна та майнових прав позичальника).

Вартість майна та майнових прав позичальника, оформлених під заставу, визначається комерційним банком при кредитуванні за реальною (ринковою) вартістю з урахуванням практичної складності при реалізації майна у разі невиконання позичальником своїх зобов'язань. Застава оформляється договором застави відповідно до Закону України "Про заставу".

Відповідно до перелічених вище критеріїв кредитний портфель банків класифікується за групами наведеними в таблиці 1.3.

При класифікації кредитного портфеля за ступенями ризику і віднесенні до груп, за якими обчислюється резерв за врахованими векселями, факторингом, гарантіями, враховується тільки строк погашення позичальником простроченої заборгованості, а саме:

стандартна - заборгованість, за якою строк погашення чи повернення,передбачений договірними умовами, ще не настав;

сумнівна - заборгованість за опротестованими векселями з терміном прострочки не більше ЗО днів; заборгованість за факторинговими операціями(за основним боргом чи черговим платежем ) та за виконаними (сплаченими) гарантіями банком становить не більше 90 днів після настання строку

платежу, передбаченого договірними умовами;

безнадійна - заборгованість за опротестованими векселями з терміном

Loading...

 
 

Цікаве