WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Оцінка та регулювання діяльності комерційних банків - Дипломна робота

Банківська справа. Оцінка та регулювання діяльності комерційних банків - Дипломна робота

Ліквідність банку — це мобільність його активів для забезпечення вчасного виконання заздалегідь узятих зобов'язань та вимог, що виникли в процесі господарювання. Тому ліквідність передбачає не лише проплату рахунків за дорученням клієнтів, видачу їм готівкових коштів, здійснення переказу коштів на рахунки інших організацій, а й надання кредитів і гарантій, інвестування вільних коштів у цінні папери тощо. З цих міркувань банкіри вважають, що без ліквідності жоден банк не відчинить свої двері перед клієнтами й не розв'яже основних завдань і проблем підприємницької діяльності [ 38, с.34].

Загалом управління ліквідністю здійснюється двома шляхами: через нагромадження ліквідних коштів або набуття їх на грошовому ринку.

Нагромадження ліквідності проводиться у формі створення запасу коштів у касі та на коррахунках. Така ліквідність формується завдяки перетворенню й переміщенню активів з метою одержання готівкових коштів. Вхідний потік "живих" грошей у формі погашення попередньо наданих позичок, зроблених вкладень у цінні папери та доходів за ними у вигляді процентів, комісійних, дисконту тощо планується заздалегідь. Він покриває потік майбутніх виплат і перерахувань за зобов'язаннями та запитів позичальників.

Набуття банками ліквідності на грошовому ринку можливе завдяки управлінню активами й зобов'язаннями. Поява ліквідних коштів як наслідок управління активами спостерігається тоді, коли банк своїми діями пришвидшує потік надходження коштів. Цього досягають, якщо. активи продаються або позичаються на період до настання термінів погашення їх (РЕПО-угоди, цінні папери на продаж). Формування ліквідності завдяки управлінню пасивами відбувається тоді, коли банки з високою фінансовою репутацією і кредитоздатністю здійснюють у разі потреби придбання нових рентабельних ресурсів для задоволення попиту на позички чи інвестиції. Техніка управління пасивами полягає в постійному розширенні бази дохідних активів на противагу структурним зрушенням в активах і в дотриманні сталості нагромадження ліквідності.

Існує декілька нормативів ліквідності комерційних банків, основними з яких є: норматив миттєвої ліквідності, норматив загальної ліквідності та норматив співвідношення висоліквідних актививів до робочих активів банку.

Норматив миттєвої ліквідності (Н5) розраховується, як співвідношення суми коштів на корреспонденському рахунку та в касі до розрахункових і поточних зобов'язань за формулою [11, с.41]:

Н5 =( Ккр + Ка)/( Рп + Пр) *100%

де Ккр - кошти на корреспонденському рахунку

Ка - кошти в касі

Рп - розрахункові зобов'язання

Пр - поточні зобов'язання

Наприклад: В Вінницькій філії "Правекс-банку" кошти на корресподенському рахунку становлять 2453.3 тис. грн.

  • кошти в касі – 1857.4 тис. грн.

  • розрахункові зобов'язання – 19169.2 тис. грн.

  • поточні зобов'язання – 2105.4 тис. грн.

Н5=(2453.3+1857.4)/( 19169.2+2105.4)*100%=20.26%

Оскільки норматив миттєвої ліквідності дорівнює 20.26% , що більше встановленої норми то можна зробити висновок, що "Правекс-банк" даного нормативу не порушив.

Миттєва ліквідність (Н5) розкриває здатність банку погашати зобов'язання до запитання перед клієнтами, банками та іншими контрагентами протягом одного банківського дня. Вона визначає відношення суми коштів на коррахунках і в касі до коштів на поточних рахунках і має бути на рівні не менше 20 %[38, с.35].

Кошти в касі та на коррахунках є абсолютно ліквідними, оскільки ними можна скористатися в будь-яку мить, як коштами з гаманця. До коштів у касі належать банкноти та монети в касі банку і його безбалансових відділеннях, в обмінних пунктах і банкоматах, інкасовані до перерахування та в дорозі, а також 50 % коштів у дорожніх чеках. Кошти на коррахунках є сумою коштів на коррахунку в НБУ та на коррахунках, відкритих в інших банках (ностро).

Кошти на поточних рахунках є зобов'язаннями банку перед іншими банками, клієнтами, бюджетними та іншими установами й організаціями. За складом це кошти коррахунку НБУ в комерційному банку та на коррахунках-лоро інших банків, сальдо коштів бюджету, кошти на поточних, бюджетних рахунках та інші кошти клієнтів, що утримуються з центрального бюджету, належать місцевим бюджетам, і кошти клієнтів, що утримуються коштом місцевих бюджетів, рахунки позабюджетних фондів, кошти до запитання суб'єктів підприємництва та фізичних осіб і на транзитних рахунках за операціями з клієнтами та іншими розрахунками.

За рівня Н5 20 % клієнтів банку можуть бути впевненими у вільному доступі до коштів, що перебувають в управлінні банку та його установ. Оперативний аналіз динаміки цього нормативу менеджери установи банку та його головної контори здійснюють щоденно.

Під час оперативного аналізу миттєвої ліквідності можливі три ситуації: коли Н5 > 20 %, коли Н5 = 20 %, коли Н5 < 20 %.

Якщо фактичне середньозважене значення Н5 вище за нормативне й ця тенденція спостерігається кілька днів поспіль, то банк може нагромаджувати кошти для надання позичок чи здійснення інвестицій; у нього недопустимо велика частка зобов'язань до запитання, і він остерігається раптового їх відпливу; спостерігаються тимчасові труднощі з підпроцентним розміщенням залучених коштів; управління ліквідністю неналежне зорганізоване тощо.

Якщо ж ситуація свідчить про покриття нормативу, то банк може мати проблеми з виконанням зобов'язань перед клієнтами, покривати стрімкий відплив коштів з депозитів, допускати невчасну проплату рахунків клієнтів, а отже, його фінансове становище катастрофічно погіршується [ 38, c.35 ].

Ліквідність у банку підтримується завдяки залученню коштів на депозитні рахунки, надходженню платежів і перерахувань за позичками й цінними паперами, укладенздо РЕПО-угод, запозичення на міжбанківському ринку та в Національного банку України (ломбардні, аукціонні кредити та інші). Оскільки кредити та інші банківські інвестиції, що мають конкретний строк погашення, забезпечують природний і сталий приплив грошей, то ліквідність прямо залежить від оборотності складових кредитно-інвестиційного портфеля.

В основі управління ризиком ліквідності лежить аналіз відносних показників і грошового потоку. Серед коефіцієнтів ключовими є відношення залучених коштів до власних і відношення кредитів до депозитів. Ці показники зосереджують увагу аналітика не лише на активності залучення коштів на грошовому ринку та вигідному розміщенні їх, а й засвідчують здатність банку набувати ліквідності шляхом залучення коштів іззовні та надходження платежів і перерахувань.

Аналіз грошового потоку зосереджується на вимірюванні активів, придатних для швидкого конвертування в "живі" гроші, й виявленні пасивів, які можна втратити у нормальних умовах, несприятливих і загрозливих ситуаціях.

Характер управління ліквідністю віддзеркалюється у нормативі загальної ліквідності (Н6),він визначається відношенням активів банку до його зобов'язань і має становити не менше 120 % [6, с.138].

Н6=(А/З)*100%

де А - загальні активи

З - загальні зобов'язання банку

Наприклад, стосовно нашого випадку то норматив загальної ліквідності в ВФ"Правекс-банк" становить:

Н6=(28467.1/21274.7)*100=133.8%

Частку високоліквідних активів у робочих активах регламентує норматив Н7. Його значення має бути не нижче 20 % .

Н7=Ва/Ра *100%

де Ва- високоліквідні активи

Ра- робочі активи

Наприклад: активи Вінницькій філії "Правекс-банк" на 25.03.2001 року дорівнюють 11009.5тис. грн.;а його робочі активи рівні 25029.7 тис. грн

Звідси,

Н7= (11009.5/25029.7)*100% = 43.98%

Даний норматив "Правекс-банком" не порушений, оскільки його значення більше ніж 20%, які є обов'язковими для виконання комерційними банками.

Високоліквідні активи — це абсолютно ліквідні активи в касі (100 % дорожніх чеків) та на коррахунках банку, а також банківські метали, строкові депозити в НБУ (за операціями РЕПО і короткострокові) та в інших банках (овернайт й інші короткострокові), боргові цінні папери, що рефінансуються НБУ, в портфелях банку на продаж та на інвестиції. Високоліквідні активи не включають резерви під знецінення боргових цінних паперів, що рефінансуються НБУ, простроченої заборгованості, нарахованих доходів і прострочених нарахованих доходів, гарантійних та довгострокових депозитів, розміщених банком, коштів на накопичувальному рахунку НБУ. Отже, на відмінну від абсолютно ліквідних активів, високоліквідні засвідчують ту частку активів, які можна продати чи перемістити, щоб одержати "живі" гроші для виконання зобов'язань незалежно від масштабів банку.

Loading...

 
 

Цікаве