WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Операції комерційних банків з цінними паперами - Курсова робота

Банківська справа. Операції комерційних банків з цінними паперами - Курсова робота

Як видно із таблиці на початок 1999 року загальні інвестиції комерційних банків у цінні папери склали 315,36 млн. грн., основна частина яких припадала на державні облігації – 207,55 млн. грн., і зовсім незначна частка - на акції господарських організацій - 10 млн. грн.,. Така велика частина державних боргових зобов'язань у інвестиційному портфелі комерційних банків пояснюється їх значними перевагами над іншими цінними паперами. Державні облігації, як ніякі інші цінні папери, можуть забезпечити досягнення всіх інвестиційних цілей (низький ризик, висока дохідність, ліквідність).

У 1999 рік багато комерційних банків увійшли із неповерненими позичками, що змусило їх різко скоротити кредитну діяльність і спрямувати вільні кошти в інше русло. І тут з'явилися безпечні облігації Міністерства фінансів України, які забезпечували такі доходи, яких не приносить навіть високоризикові позичкові операції. Інвестиційні операції комерційних банків звелись на даному етапі до простих дій: купівля облігацій внутрішньої державної позики на первинному ринку: зберігання їх до погашення.11

Але така ситуація тривала недовго. Період "бурі і натиску" на ринку ОВДП минув. Позаду фантастичні проценти доходності первинного розміщення ОВДП. Перед банками постали проблеми ефективного формування інвестиційного портфеля, який би забезпечував максимальний дохід і гарантовані надходження для виплат за майбутніми зобов'язаннями.

Розглянемо кілька методів формування інвестиційного портфеля, які б допомогли інвестиційному менеджеру банку ефективно вирішити дану проблему.

1. Стратегія імунізації

Цей метод полягає у формуванні портфеля, тривалість якого дорівнює проміжку часу до моменту виконання зобов'язання чи, у більш загальному випадку, тривалості потоку зобов'язань.

Тривалість портфеля визначається як сума тривалостей кожної облігації у портфелі:

Dr =

k

де Dк. - тривалість к-ї облігації, хк - частка облігації у загальному обсязі інвестицій.

Стратегія імунізації базується на такій простій властивості портфеля. Нехай сьогоднішня вартість портфеля становить Рр(г), вартість через п періодів:

Vр(г) =(1+r) Pp(r)

де г - розглядається як ставка доходності в плановому періоді. Якщо г зміниться, то вартість портфеля зміниться на величину:

dVp = (1 + г) Рр(г) + (1 + г) dРр

dr dr

Якщо тривалість портфеля Dр = n, то при будь-яких змінах г:

dVp = Dp(1+r) Рр(г) + (1+г ) dPp = - dPp 1 (1+r)(1+r)x

dr dr dr Pp(r)

Рп(г)+(1+г) dРр = О, тобто вартість портфеля на кінець планового періоду

dr

залишиться незмінною, тому що ефект зміни ціни буде точно компенсований ефектом зміни ціни буде точно компенсований ефектом зміни ставки реінвестування.

Найбільш проста модель імунізації, таким чином, полягає у виборі портфеля

Х= {Х1,Х2,...,Хк),

такого, щоб гарантовано виконати виплату через період часу Т при мінімальних витратах. Модель можна сформулювати. Птах {гр} Ор=Т (1)

Доходність портфеля розраховується наближено як зважено за

доходність кожної із складових:

гр=Dk xk rk / dk xk

k k

Необхідна сума інвестицій розраховується як

I = LT

(1+rp)

відповідно обсяги інвестицій в облігації

І = ІХ1, ..., ІК = ІХК

Модель (1) - найбільш проста з можливих моделей імунізації. Зокрема, вона не враховує обмежень на розмір інвестицій у кожний вид облігацій. Цей та інші фактори можна враховувати, вводячи в модель додаткові обмеження.

Розглянемо такий приклад застосування стратегії імунізації. Нехай на початку квітня 1999 року перед інвестором стояло завдання інвестування коштів на період до 15 серпня 1999 р. На 15 серпня припадає виплата розміром 100 млн. грн. Отже необхідно вибрати такі напрями інвестицій, щоб з найменшими витратами гарантовано виконати дане зобов'язання. 2 та 4 квітня проводилися аукціони з розміщення три-, шести-, дев'яти- та дванадцяти-місячних облігацій (відповідно 29-й, 27-й, 28-й та 30-й аукціони) Будемо вважати, що можливості для інвестицій обмежуються даними випусками облігацій. Таким чином, необхідно визначити обсяги купівлі кожного виду облігацій, які забезпечували б виконання сформульованих завдань. Відповідно до стратегії імунізації потрібно сформулювати портфель з необхідною тривалістю (у даному випадку - 0,37 року) та максимально можливою дохідністю до погашення. Розв'язуючи модель (1), отримаємо, що оптимальним у даному випадку буде портфель, який складається з 568 тримісячних облігацій та 172 річних облігацій. Якщо припустити паралельну часову структуру доходності, тобто однакову доходність облігацій з різним строком погашення, на рівні ставки рефінансування 85%, то гарантована дохідність портфеля становитиме 85% річних, а необхідна сума інвестицій – 750 тис. грн.12

Для оцінки ефективності портфеля, припустимо, що протягом періоду, який розглядається, можливі три сценарії перебігу подій - стабільність ставок доходності, раптове зростання та зниження. Розрахуємо реалізовану доходність окремо для кожного виду облігацій та для імунізованого портфеля. Результати свідчать, що імунізований портфель гарантує досягнення запланованого рівня дохідності, тоді як інвестиції тільки в один вид облігацій є ризикованими. З рисунка видно, що, наприклад, при виборі виключно тримісячних облігацій (29 - аукц.) інвестор зазнав збитків за умови зменшення процентних ставок, а при виборі, скажімо, виключно річних облігацій, збитків завдасть неочікуване зростання ринкової дохідності.

Методи імунізації портфеля, незважаючи на простоту та відносно високу ефективність, не враховують багатьох важливих факторів:

- неможливо адекватно враховувати фактор оподаткування та операційні витрати;

- суттєво обмежені можливості прогнозування інвестора;

- для дійсного досягнення гарантованих результатів необхідний постійний перегляд портфеля, що пов'язано з операційними витратами;

- на коротких проміжках часу переваг імунізованого портфеля перед портфелем понадкороткострокових облігацій практично немає.

Одним із головних недоліків стратегії імунізації є те, що даний підхід побудований з припущення про паралельну структуру ставок дохідності, тобто припускається, що довгострокові та короткострокові облігації мають однакову дохідність ї відповідно коливання ринкових процентних ставок однакові для всіх видів облігацій .

Зазначений фактор може суттєво вплинути на ефективність імунізованого портфеля. За умови непаралельної структури дохідності (тобто коли дохідність довгосторокових облігацій більша за дохідність короткострокових), при послідовних коливаннях процентних ставок портфель є не найефективнішим. Реалізована дохідність портфеля для кожного з трьох сценаріїв виявляється значно нижчою, ніж скажімо, дохідність інвестицій виключно в річні облігації (30-й аукціон).

Ефективною альтернативою стратегії імунізації є методи аналізу горизонту планування. Цей підхід базується на застосуванні показників реалізованої дохідності, які розраховуються на основі прогнозів інвестора, про майбутні ставки процента. При цьому дані прогнози можуть бути як жорсткими, так і багатоваріантними із врахуванням ступеня впевненості інвестора (імовірності) в реалізації кожного з можливих сценаріїв розвитку подій.

Завданням є формування портфеля, який забезпечував би досягнення заданих показників на заздалегідь визначену дату.

Для реалізації методу необхідне виконання таких етапів:

1) найважливіший етап - визначення сценаріїв коливання процентних ставок на протязі горизонту планування та імовірностей реалізації кожного з сценаріїв;

2) розрахунок реалізованої дохідності облігацій, які розглядаються як кандидати на включення до портфеля. Розрахунок здійснюється для кожного з визначених сценаріїв;

2) розрахунок портфеля, оптимального з погляду вибраного критерію, наприклад, максимізації дохідності. Один з найпростіших можливих варіантів моделі можна записати:

mах { Ws гр

s

Dmіп < Dр < Dmах,

rр > r mіп

де гр - реалізована дохідність портфеля при 8-му сценарії (розраховується наближено як середньозважена реалізована дохідність облігацій, що входять до портфеля), Dр - тривалість портфеля, r mіп - мінімально необхідний рівень дохідності, 5 - номер сценарію, 8 - імовірність. У моделі максимізується очікувана середня дохідність портфеля за умови, що фактична дохідність не може бути меншою за встановлений мінімальний рівень. Обмеження на тривалість портфеля служить додатковою гарантією мінімального ризику.

Loading...

 
 

Цікаве