WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Операції комерційних банків з цінними паперами - Курсова робота

Банківська справа. Операції комерційних банків з цінними паперами - Курсова робота

Серед інструментів ринку цінних паперів важливе місце займають державні боргові зобов'язання, їх емітентами є центральні уряди, органи влади на місцях, установи і організації, які користуються державною підтримкою.

Держані цінні папери випускаються для:

    • фінансування поточного бюджетного дефіциту;

    • погашення раніше розміщених позик;

    • забезпечення касового виконання державного бюджету;

    • забезпечення комерційних банків ліквідними резервними активами;

    • фінансування цільових програм, що проводяться місцевими органами влади;

    • підтримки установ і організацій, які мають соціальне значення.

Випуск державних цінних паперів є найефективнішим методом фінансування бюджетного дефіциту в порівнянні з практикою залучення коштів в центрального банку чи від емісії грошей.

Тому випуск державних цінних паперів є одним із основних джерел фінансування внутрішнього боргу, що підтверджують дані табл.1

Таблиця 1.

Доля державних цінних паперів в процентах до неоплаченого внутрішнього боргу.2

Країни

Державні цінні папери і гарантовані урядом облігації із % до внутрішнього боргу

Італія

Японія

США

Великобританія

Канада

Франція

Німеччина

83,1

66,2

62,8

88,6

44,6

82,7

35,0

Первинне розміщення державних цінних паперів, як правило, здійснюється при посередництві багатьох суб'єктів. Серед них найважливіше місце займають центральні банки, які організовують роботу по розміщенню позик, залучають інвесторів, а в ряді винадив купують великі пакети державних боргових зобов'язань. В деяких країнах вказані функції виконує міністерство фінансів, а також підрозділи по управлінню державним боргом. В багатьох країнах допускається участь в якості посередників при первинному розміщенні державних цінних паперів приватних фінансове - кредитних установ (комерційних та інвестиційних банків, фінансових компаній та ін.) В той же час в деяких країнах забороняється участь комерційних банків в подібній діяльності.

Найбільш розповсюдженим типом державних фондових інструментів є ринкові цінні папери, які можуть вільно обертатись на ринку. Класичним прикладом ринкових цінних паперів є казначейські векселя, які випускаються на строк не більше одного року, в основному, з метою касового виконання бюджету. До ринкових цінних паперів відносять різні середньострокові інструменти (ноти); довгострокові - облігації.

Неринкові державні боргові інструменти не можуть вільно переходити від одного власника до іншого. Вони розміщуються, як правило, серед населення. Через розміщення на ринку таких боргових зобов'язань уряди інколи намагаються регулювати діяльність комерційних банків, тому що купівля населенням неринкових цінних паперів скорочує можливості розміщення коштів в банківські депозити.

Крім акцій та облігацій в 70-80-ті роки на ринку цінних паперів західних країн з'явились нові види цінних паперів. Як правило, ці папери носять вторинний характер по відношенню до діючих на ринку акцій та облігацій. До таких цінних паперів відносяться перш за все конвертовані облігації та акції, варранти, ф'ючерси, опціони.

Конвертовані облігації - це похідні цінні папери з трьома варіантами конвертованості: облігація може бути обміняною на акцію, облігація обмінюється за додаткову плату, власник не може продати право на купівлю акцій по зазначеній ціні окремо від облігації.

Конвертована облігація для обміну на акції найбільш розповсюджена в Японії, що знайшло відображення також в операціях на світовому ринку цінних паперів. В другій половині 80-х років 2/3 ринку припадало на облігації японських компаній, які обмінювались на акції. Це пояснюється тим, що курс акцій японських компаній, які обмінювались на облігації, виявився найвищим в порівнянні з акціями інших країн.

Фінансові ф'ючерси - це стандартний строковий контракт, який заключається між емітентом (продавцем) і покупцем (інвестором) з метою купівлі і продажу в майбутньому цінних паперів за раніше зафіксованою ціною. Як правило, такі угоди здійснюються на фондовій біржі. Угода передбачає внесення страхового депозиту в залежності від руху на ринку тих паперів та інструментів, право на здійснення операцій з якими має покупець контракту.

Особливість ф'ючерса полягає в тому, що продавець не має цінних паперів або фінансових інструментів на момент заключення контракту. Тому, угода базується на різниці між фіксованою ціною і ціною на дату виконання угоди. При цьому ф'ючерсні контракти можуть багато разів перепродаватись так само, як це проходить на валютних біржах.

Ф'ючерсними угодами активно користуються корпорації, банки, а також інші кредитне - фінансові установи для регулювання своїх активів і пасивів з метою підтримки прибутковості під впливом ринкової кон'юнктури.

Опціон також являє собою строковий контракт на цінні папери, який одержує покупець опціону з умовою продажу права на проведення тої чи іншої операції. Суть опціону полягає в тому, щоб обмежити негативний вплив ринкової кон'юнктури на активи і пасиви покупця сумою, виплаченою за контракт. У випадку сприятливих обставин на ринку одержує при цьому додатковий прибуток. Опціони, як правило, заключаються на акції. В розвинутих країнах існує багато різновидів як ф'ючерсних, так і опціонних контрактів. Крім того, зустрічаються комбінації угод цих двох видів.

Варранти становлять специфічний вид цінних паперів, котрі випускаються разом з привілейованими акціями та облігаціями і дають власникові право на купівлю простих акцій за обумовленою ціною протягом встановленого періоду (як правило, кілька років). Цей інструмент дозволяє акціонерному товариству знизити процент регулярних виплат по облігаціях чи префакціях, бо надає можливість інвестору одержувати прибуток на різниці курсів простих акцій у випадку їх зростання порівняно з обумовленою у варранті.

Депозитний сертифікат являє собою грошовий документ, який свідчить про внесення в банк коштів на визначений час, має фіксовану ставку процента і випущений, як правило, на пред'явника. Вкладені в банк кошти можуть бути випечені тільки після пред'явлення правильно оформлених сертифікатів.

1.2. Діяльність комерційних банків на ринку цінних паперів

Серед учасників фондового ринку комерційні банки займають дуже важливе місце-вони можуть бути і емітентами, і інвесторами, і посередниками при проведенні операцій з цінними паперами. Але в різних країнах через певні існуючі обставини (в основному законодавчі обмеження) банки не можуть здійснювати весь спектр операцій з цінними паперами. Наприклад, в США комерційним банкам заборонено здійснювати операції з цінними паперами, і членство у фондових біржах. У відповідності із законом, прийнятим в 1933 році (Законом Гласса -Огігола), комерційні банки не можуть приймати участь в організації випусків акцій і облігацій промислових компаній. Але в законі є чисельні винятки, які дозволяють банкам вкладати кошти і організовувати випуски державних цінних паперів, облігацій штатів і місцевих органів влади, а також боргових зобов'язань, які випускаються міжнародними організаціями.

Крім того, банком дозволено виконувати окремі функції брокерів, здійснюючи купівлю - продаж акцій та облігацій промислових компаній за рахунок своїх клієнтів. При цьому, американські комерційні банки здійснюють значний об'єм трастових операцій (операції по управлінню портфелями цінних паперів за дорученням клієнтів), і є фактично власниками великих пакетів акцій промислових компаній та фірм. На 1992р. в США на частку інституціональних інвесторів припадало біля 40 % від загального обсягу випущених простих акцій, причому приблизно 2/3 із них припадало на трастові департаменти комерційних банків. 3

Разом з тим банкам заборонено тримати акції виробничих компаній в своїх портфелях, за виключенням тих випадків, коли вони були придбані з метою відшкодування втрат, пов'язаних з неплатоспроможністю позичальника.

Комерційні банки в США є основними кредиторами інвестиційних компаній і брокерських фірм. У більшості з них розміри власного капіталу складають незначну величину в порівнянні з об'ємом зобов'язань, які вони беруть на себе при організації розміщення нових випусків акцій та облігацій виробничих компаній. В результаті за рахунок кредитів комерційних банків фінансується від 40 до 80 % активів семи найбільших інвестиційних компаній США .

Loading...

 
 

Цікаве