WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Операції банків з валютою - Курсова робота

Банківська справа. Операції банків з валютою - Курсова робота

І. Уповноважені банки й інші кредитно-фінансові установи, що одержали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій, пов'язаних із торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами-резидентами. Так, Укрінбанк має 55 власних пунктів обміну іноземної валюти та 94 пункти обміну за агентськими угодами.

Обмінні операції повинні проводитись з обов'язковим використанням електронного контрольно-касового апарата (ЕККА) або сертифікованої комп'ютерної системи, зареєстрованої в Державній податковій адміністрації по місцю розташування пункту.

Забороняється відмовляти в прийомі старих, але платоспроможних купюр.

Курси купівлі і продажу не повинні відрізнятися від офіційного курсу більше, ніж на 10 відсотків в обидві сторони.

Маржа між курсами купівлі і продажу не повинна перевищувати 10 відсотків.

ІІ. Вкладні операції у ВКВ (депозитні операції) є найпростішою формою банківської діяльності.

Навіть у часи глибокого застою, коли операції з валютними цінностями були винятковою монополією держави, деякі громадяни СРСР, яким пощастило попрацювати за кордоном, мали валютні рахунки на які їм зараховувалася заробітна плата. На ці рахунки нараховувались відсотки, їх можна вважати початком вкладних операцій у ВКВ. В даний час вклади громадян у ВКВ набирають усе більш широке поширення. Кожний громадянин України, як це передбачено в декреті Кабінету Міністрів України "Про режим валютних рахунків громадян в уповноважених банках України № 2-92 від грудня 1992р. і Листі НБУ від 1 січня 1993 р. № 19029/39 "Про тимчасовий режим поточних рахунків громадян в іноземній валюті у уповноважених банках України" має право відкривати валютний рахунок типу "Б" і одержувати по ньому відсотки, що, як і вклади в національній валюті не оподатковуються податком на прибуток. Успіх проведення даних операцій залежить від наявності валютної позиції у кожного банку.

З метою створення громадянам України, іноземним громадянам і особам без громадянства умов для збереження засобів в іноземній валюті в уповноважених банках України Кабінет Міністрів України ухвалив наступне:

  • уповноважені банки України відкривають громадянам поточні (депозитні) рахунки в іноземній валюті без підтвердження джерел одержання валютних засобів;

  • видача громадянам засобів в іноземній валюті з поточних (депозитних) валютних рахунків здійснюється без обмежень по сумах і напрямках використання;

  • прибутки громадян, отримані від розміщення засобів в іноземній валюті на поточних (депозитних) рахунках в уповноважених банках України, не оподатковуються податком.

Забороняється застосування режиму валютного оподатковування або обов'язкового продажу стосовно засобів в іноземній валюті що належать громадянам.

Зазначені засоби можуть бути продані уповноваженим банкам України лише за згодою їхніх власників.

Засоби у ВКВ, залучені комерційними банками у вигляді вкладів, можуть використовуватися для кредитування суб'єктів господарювання. Подальший розвиток даного виду послуг відбувається в напрямку початку функціонування анонімних валютних рахунків фізичних осіб, що передбачено в Указі Президента України "Про відкриття анонімних валютних рахунків фізичних осіб (резидентів і нерезидентів)" від 1 серпня 1995 р. №. 679/95 і Постанові Правління НБУ від 16.08.95 №.205 "Порядок відкриття і функціонування анонімних валютних рахунків фізичних осіб (резидентів і нерезидентів)".

Даний вид внесків створює передумови початку повернення валютних цінностей в Україну.

ІІІ. Отримання і відправлення переказів за кордон фізичними особами. Даний вид операцій комерційних банків набув широкого розмаху в даний час, у зв'язку з усуненням "залізної завіси" і виїздом усе більшого і більшого числа наших співвітчизників за кордон. Ці операції тісно пов'язані з вкладними: зарахування засобів і бухгалтерських записів провадяться на аналогічних рахунках.

Прийняття коштів від відправника і виплата їх одержувачам проводиться в національних валютах відповідних сторін. З цією метою сторони забезпечують повну і своєчасну конвертацію своїх національних валют у порядку, установленому двосторонніми угодами.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про припинення стягування державного збору по грошових переказах, що надходять з-за кордону" №3-92 від грудня 1992р. надходження переказів громадянам України у ВКВ не оподатковуються державним збором і прибутковим податком.

IV. Видача дозволів на вивіз валюти, продаж дорожніх чеків.

В даний час, коли виїзд за кордон громадян України не є великою проблемою, почав розвиватися вид діяльності комерційних банків по видачі дозволів на вивіз наявної іноземної валюти і платіжних документів в іноземній валюті. Робити такі дії комерційні банки уповноважив НБУ своєю Постановою "Порядок переміщення валюти через кордон України", затвердженою НБУ 14 березня 1993р. №19029/381 і Постановою Державного митного комітету України 17 березня 1993 р. № 11/1-530 і доповненнями до них.

Дані нормативні документи передбачають такий порядок переміщення іноземної валюти через митний кордон України:

  • громадянам-резидентам і нерезидентам дозволяється вивіз за кордон іноземної валюти готівкою і чеками, платіжними документами і іншими цінними паперами, якщо іноземна валюта вивозиться громадянами-резидентами і нерезидентами, особами без громадянства в сумі до 1000 доларів США (або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті, перерахованої за курсом, встановленим Національним банком України) на одну особу незалежно від віку;

  • громадянам-резидентам і нерезидентам, що виїжджають за кордон з метою туризму і по приватних справах, дозволяється вивіз за кордон іноземної валюти на підставі дозволу уповноваженого банку в розмірі до 4000 доларів США при знятті валюти з валютного рахунку громадянина, а також дорожніх чеків й інших платіжних документи в сумі, що не перевищує 5000 доларів США (або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті, перерахованої за курсом, встановленим Національним банком України);

  • громадянам-резидентам і нерезидентам, що постійно мешкають в Україні і які виїжджають за кордон за запрошенням, на лікування або навчання при наявності візи, уповноважений банк дає дозвіл на вивіз купленої іноземної валюти в сумі не більш 1000 доларів США (або еквівалент цієї суми в інший іноземній валюті).

3. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ В УКРАЇНІ

Суть державного регулювання зводиться до забезпечення ефективної зовнішньоекономічної діяльності та уникнення негативної дії на національну економіку держави іноземних фірм і компаній, міжнародних економічних структур і організацій. Тобто основне завдання державного регулювання полягає у підтримці на належному рівні зовнішньоекономічної безпеки держави.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності може бути жорстким і прямим (адміністративне втручання) і частковим непрямим (суто економічний вплив). Інструменти державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відображені в додатку 10.

Кожна держава, враховуючи важливість міжнародних валютних відносин у світогосподарських зв'язках здійснює їх регулювання.

З цією метою проводиться валютна політика — сукупність заходів, що реалізуються державою у сфері міжнародних валютних відносин у відповідності з її поточними і стратегічними цілями. Проводиться як складова частина державної економічної політики країни, виступає важливим інструментом механізму державного регулювання економіки. Валютна політика здійснюється органами економічного управління — центральним банком, тобто НБУ, Міністерством фінансів, органами валютного контролю. Відіграє подвійну роль:

  • як засіб координації міждержавних дій з метою спільних пошуків шляхів виходу з кризових ситуацій, послаблення протиріч, створення сприятливих валютних умов для міжнародних економічних відносин;

  • як засіб посилення позицій країни в боротьбі за ринки збуту, джерела енергії і сировини, сфери прикладення капіталів тощо.

Основними інструментами проведення валютної політики служать:

  • маневрування дисконтною ставкою центрального банку з метою регулювання грошової маси в обігу, рівня цін, руху через кордон короткострокових капіталів;

  • валютна інтервенція з метою впливу на курс національної валюти;

  • зміна валютного курсу шляхом девальвації чи ревальвації;

  • зміна валютних обмежень і диверсифікація валютних резервів;

  • підписання міждержавних угод про структурні зміни в міжнародній валютній системі тощо.

Добре обґрунтована, реалістична валютна політика відіграє важливу роль в розвитку національної економіки, в інтеграції її в світову систему, в забезпеченні міжнародної валютної ліквідності.

Loading...

 
 

Цікаве