WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Організація безготівкових розрахунків - Курсова робота

Банківська справа. Організація безготівкових розрахунків - Курсова робота

Занесення грошей (вірніше, інформації про них) до ЕГ називають завантаженням. Завантаження, як і дозавантаження електронного гаманця, завжди виконується на банківському терміналі або на спецобладнанні в режимі он-лайн до ЦК банку-емітента і з обов'язковим пред'явленням ПІН.

3. Платежі, здійснювані з допомогою ІЕГ та АЕГ, не різняться між собою. Вони виконуються в режимі офф-лайн на касовому розрахунковому терміналі, як правило, без набору ПІН. Завдяки цьому процедура оплати істотно спрощується, стаючи схожою на процедуру з використанням звичайного гаманця.

4. Якщо ІЕГ загублено або викрадено, він може бути заблокований для подальшого використання, хоча залишки грошей клієнтові не повертаються. Отже, загубити АЕГ означає втратити гроші, які були в ньому на цей момент. Він не блокується і може використовуватися для оплати товарів та послуг будь-ким доти, доки в ньому є гроші.

Специфіка обробки ЕГ полягає в тому, що гроші всіх клієнтів з гаманцями заносяться на узагальнений (консолідований) "рахунок гаманців" у банку-емітенті, тобто гроші втрачають належність конкретному власникові. Проценти на гроші в ЕГ не нараховуються, але при цьому загальна база виданих та завантажених ЕГ ведеться.

Користуватися ЕГ вигідно всім учасникам системи, і насамперед із таких міркувань.

1. Власник ЕГ має змогу тримати при собі небагато готівки, а отже, менше ризикує в разі, коли загубить гроші чи буде пограбований. Крім того, він економить час, що витрачався раніше на розрахунки за різні послуги (торговельні, комунікаційні і т.ін.).

2. Підприємства торгівлі та послуг завдяки використанню ЕГ скорочують витрати на роботу з готівкою. Водночас зменшується ризик неоплаченого кредиту через відсутність грошей на рахунку власника картки.

3. Для банку-емітента ЕГ є засобом залучення грошових коштів, що по суті рівносильне залученню вкладів фізичних осіб. Окрім того, банк, скоротивши витрати на роботу з готівкою, має потенційну можливість надавати дохідні послуги із завантаження гаманців.

Дебетова картка (ДК), так само як і ЕГ, є передоплатною карткою багатоцільового призначення. Тому характеристика індивідуального ЕГ багато в чому стосується й ДК. Основна відмінність ДК від ЕГ полягає в тому що:

1. Кожна ДК має в банку-емітенті свій рахунок, де відображаються всі операції, виконувані з її допомогою (на відміну від загального рахунку електронних гаманців);

2. ДК використовується для середніх та великих платежів, тому частина платежів може виконуватися в режимі он-лайн. Проте не виключається використання ДК для платежів малими сумами.

3. Під час усіх операцій із ДК використовується здебільшого персональний ідентифікаційний код.

4. За залишками рахунку нараховуються проценти. До переваги ДК порівняно з ЕГ належать вища безпечність та гарантованість повернення грошових коштів у разі загублення картки. Недоліком ДК є вища порівняно з ЕГ вартість однієї транзакції. Розглянемо загальну технологію роботи з ДК.

Розрахункова картка призначена для управління розрахунковим рахунком (РР) клієнта. Вона також є карткою багаторазового використання й багатоцільового призначення і ЕГ і ДК принципово відрізняється ось у чому.

1. РК не містить даних про залишок на розрахунковому рахунку (він може змінюватися й у результаті операцій без РК). З огляду на це всі операції з РК можуть здійснюватися лише в режимі он-лайн (прямого доступу).

2. Гарантом операцій із РК є банк, тому після авторизації РК (і відповідно клієнта) та підтвердження покупки, потрібна сума знімається з РР і надходить на тимчасовий рахунок, а далі в операціях участі не бере.

3. РК, як і ДК, розрахована на середні та великі платежі, тому операції з нею виконуються в он-лайн, причому завжди використовується ПІН.

Право емісії РК можуть мати лише ті банки, які ведуть РР клієнта. Вигоди від застосування РК такі самі, як і від ЕГ, але для підприємств торгівлі зменшується ризик того, що платіж згодом буде визнаний недійсним через відсутність такого РР або коштів на ньому. Грошові кошти, якими керує РК, у банку певним чином індивідуалізовано. Тому процесинговий центр, як і для ДК, формує дебетовий платіжний документ за кожною операцією з РК і надсилає його до банку, де зберігається РР клієнта. У банку зберігається й загальна база всіх виданих РК.

Картки банк видає так само, як і ДК. Завантаження РК зводиться фактично до розміщення клієнтом грошових коштів на своєму РР.

Під час оплати платежу чи послуги, виконуваної в режимі прямого доступу і з пред'явленням ПІН, перевіряється також наявність залишку на РР клієнта. За РК можна отримати й готівку в будь-якій сумі, що не перевищує залишку на РР. Якщо РК загублено, усі операції з нею можуть бути заблоковані.

Висновок

Відповідно до специфіки проведення безготівкових розрахунків виділяють три рівні організації їх: міжнародні розрахунки; міжбанківські розрахунки; розрахунки суб'єктів господарювання та приватних осіб.

Безготівкові розрахунки дуже різноманітні за видами та формами. Набір їх, рівні розвитку в різних країнах не однакові. Це визначається як рівнем господарського розвитку, банківської справи, методів регулювання грошового обігу, так і традиціями, історично складеними платіжними звичаями та стереотипами.

У сучасній практиці грошових розрахунків розвинених країн використовується велика кількість платіжних інструментів, але переважна роль відводиться автоматизованим безготівковим платежам.

Найбільш поширеними є такі види їх:

1. Кредитні картки використовують для оплати певного виду послуг за рахунок кредиту, фінансованого в межах встановленого ліміту, і для отримання готівки в банківських автоматах, а також у розрахунках за товари та послуги.

2. Дебетні картки (картки готівкових коштів) використовуються для оплати товарів, послуг, отримання готівки в банківських автоматах шляхом прямого списання з рахунку платника необхідної суми грошей. Такі картки е найпростішим і універсальним замінювачем готівкових грошей. На відміну від кредитних карток, вони не дають можливості оплачувати покупки у разі відсутності грошей на рахунку.

3. Розрахункові (платіжні) картки. За такими картками можливість отримання кредиту обмежена одним місяцем.

4. Чеки використовуються як у внутрішніх, так і в міжнародних розрахунках. Якщо платіж здійснюється з допомогою чека, то боржник (покупець) або самостійно виставляє чек (чек клієнта), або доручає його виписку банку (банківський чек). Згідно з Женевською чековою конвенцією (1931р.) чек не може бути використаний як інструмент кредитування, тому він підлягає оплаті при пред'явленні

5. Вексель – це проста форма кредитних грошей для оплати товарів та послуг, надання позик, гарантій міжбанківських кредитів. А головне – основна форма сучасних розрахунків. На вексель припадає більше 70 відсотків безготівкових розрахунків на внутрішніх ринках розвинутих країн світу. Вагомість векселя у сучасній ринковій економіці досить значна. Цю вагомість надало векселю безспірність оплати за ним. У розвиненій ринковій економіці можуть обертатися векселі з кількома алонжами для додаткових індосаментів і охоплювати велику кількість (майже сотні) зобов'язань за ними. Імовірність сплати за такими векселями досягає 100 відсотків. У більшості країн світу з ринковою економікою у разі оголошення фірми-боржника за векселем банкрутом з реалізації ЇЇ активів покриваються в першу чергу всі вексельні претензії до неї. незалежно від строків платежу за ним. Тому платіж за векселем і має безспірний та першочерговий характер. Чим вищий рівень економії грошей у платіжному обороті, тим він стійкіший, тому при проведенні безготівкових розрахунків шляхом передачі боргів з допомогою векселя досягається економія не тільки грошей, а й часу на проведення розрахунків, знижуються втрати від інфляції. закріплюються господарські зв'язки.

Література

  • Закон України "Про банки і банківську діяльність" /Українська інвестиційна газета. – 2001. - №4. – С.1-22.

  • Банківська справа: Навч. Посібник /За ред. Р.І.Тиркала. – Тернопіль: Видавництво "Економічна думка", 2000. – 219c.

  • Банківські операції: Підручник /А.М.Мороз, М.І.Савлук, М.Ф.Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М.Мороза. – К.: КНЕУ, 2000. – 384с.

  • Банки и банковское дело /Под ред. И.Т.Балабанова. – СПб: Издательство "Питер", 2000. – 256с.

  • Безготівкові рахунки у національній валюті // Баланс. – 2001. - №26. – с. 16 – 18.

  • Богомазов М. Банкам гайки закручивают //Бизнес. – 1999. - №45. – С.22.

  • Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. – 243с.

  • Вступ до банківської справи /Під ред. М.І.Савлука. – К.: Лібра, 1998. – 344с.

  • Гроші та кредит: Підручник /За ред. професора Б.С.Івасіва. – К.: КНЕУ, 1999. – 404с.

  • Кириченко О. Банківський менеджмент: Навч. посіб. для вищих навч. закладів /О.Кириченко, І.Гіленко, А.Ятченко. – К.: Основи, 1999. – 671с.

  • Коробкіна С. Безготівкові розрахунки та шляхи вдосконалення їх // Банківська справа. – 2000. - №1. – с. 49 – 52.

  • Лагутін В.Д. Кредитування: теорія і практика: Навч. посібник. – К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. – 215с.

  • Рогач І. Ф., Сендзюк М. А., Антонюк В. А. Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах. – К., 1999. - 215 с.

  • Loading...

     
     

    Цікаве