WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Організація безготівкових розрахунків - Курсова робота

Банківська справа. Організація безготівкових розрахунків - Курсова робота

У розрахунках, що проводяться за допомогою переказного векселя (тратти), як правило, беруть участь три особи:

– векселедавець (трасант), особа, що виписує вексель та дає наказ про сплату третій особі;

–платник за векселем (трасат), особа, якій адресовано наказ про сплату за векселем;

–отримувач коштів (ремітент), особа, яка пред'являє вексель до сплати трасату та отримує кошти.

Оскільки ремітент має право передати тратту за допомогою індосаменту іншій особі в рахунок погашення свого боргу, кількість осіб, що беруть участь у вексельній операції, може збільшитись. В їхньому складі можуть бути й банки.

Індосамент – передатний напис на векселі або на іншому цінному папері, що засвідчує перехід права за цим документом до іншої особи.

Слід мати на увазі, що згідно зі статтею 220 Цивільного кодексу України у разі заміни за згоди сторін одного зобов'язання (договір на поставку товарів, виконання робіт, надання послуг) іншим (зокрема векселем) перше зобов'язання втрачає силу. Тобто єдиним чинним зобов'язанням залишатиметься вексель, а тому слід уважно ставитися до дотримання всіх процедур, пов'язаних з обігом векселів.

Вексель починає циркулювати на ринку як засіб обігу і як засіб платежу, виконуючи певні функції грошей. Завдяки таким властивостям вексель зменшує потребу в грошах, значно прискорює оборот товарів, оскільки вирішує проблему взаєморозрахунків (покриття боргів) між товаровиробниками.

Фактор обов'язковості платежу, серйозні наслідки протесту векселів забезпечують перевагу векселя над іншими формами боргових зобов'язань.

Обіг векселів можна показати на такому прикладі. Припустімо, три господарські організації–"А", "Б" і "В" пов'язані між собою виробничим процесом. Фірма "В"– постачальник сировини і матеріалів для фірми "Б", яка виготовляє готовий продукт і продає його фірмі "А". Кругооборот платіжних засобів у цьому господарському обороті передбачає виникнення двох зобов'язань: фірма "Б" має заплатити фірмі "В" за поставлені матеріали, а фірма "А" – фірмі "Б" за поставлену готову продукцію. Якщо фірма "А" тимчасово неспроможна заплатити фірмі "Б", то й остання не виконає своїх зобов'язань перед фірмою "В". Це може призвести до виникнення низки неплатежів. Такому розвиткові подій може запобігти комерційний вексель, насамперед переказний. Він дає змогу звести два (або більше) зобов'язання до одного, відрегулювати платежі з допомогою комерційного кредиту.

У нашому прикладі оборот переказного векселя матиме такий вигляд (рис. 2).

Рис. 2. Оборот переказного векселя

Операція 1. Фірма "Б" (трасант) надсилає фірмі "А" (трасату) разом з товаром і виписаний на неї вексель. До моменту акцептування цей вексель називається траттою.

Операція 2. Фірма "А" повинна акцептувати (підписати) вексель, тобто дати згоду на його оплату. Підписавши вексель, боржник тим самим зобов'язується своєчасно сплатити свої борги. Потім фірма "А" (трасат) пересилає акцептований вексель фірмі "Б" (трасанту).

Операція 3. Фірма "Б" (трасант) переказує вексель фірмі "В" (ремітенту). Цей переказ векселя використовується для погашення заборгованості фірми "Б" перед своїм кредитором – фірмою "В". Це значить, що в кінцевому підсумку фірма "А" повинна заплатити за векселем фірмі "В", обходячи свого безпосереднього кредитора – фірму "Б". Таким чином, фірма "А" матиме грошові зобов'язання вже не перед фірмою "Б", а перед фірмою "В", тоді як фірма "Б" позбавляється як кредиторської, так і дебіторської заборгованості.

Операція 4.1. Фірма "В"–власник переказного векселя повинна пред'явити вексель у визначений строк до оплати. У разі платежу вексель погашається і виключається з подальшого обігу. Із сказаного випливає, що за пред'явлення переказного векселя залучені не дві, як це має місце за пред'явлення простого векселя, а принаймні три сторони.

У практиці вексельного обігу існують такі можливості використання векселя:

1) власник зберігає вексель у своєму активі до настання строку платежу й особисто пред'являє його до оплати;

2) власник векселя (протягом строку його дії) для погашення власних грошових зобов'язань замість грошей використовує вексель;

3) власник векселя може продати його банку до настання строку платежу, тобто дисконтувати вексель. Але банк заплатить йому не ту суму, що зазначена на векселі, а утримає з неї відповідний процент. При цьому банк бере на себе вексельні зобов'язання.

Операція 4.2. Більш поширеним є інший варіант, коли власник векселя використовує його для погашення своїх грошових зобов'язань. Наприклад, фірма "В" заборгувала фірмі "Г", а та, у свою чергу, фірмі "Д". Відтак фірма "Г" може передати фірмі "Д" в оплату свого боргу векселі фірми "В". 1 таких розрахунків за допомогою одного векселя може бути багато. Але для подальшого обігу векселя необхідна письмова заява фірми "В" на зворотному боці векселя про передачу прав за векселем фірмі "Г". Такий напис називається індосаментом.

Операція 5. Власник векселя – фірма "Г" (якщо не передбачено інше) повинна пред'явити переказний вексель до платежу або в день, коли він має бути оплачений, або в один із двох наступних робочих днів. Платник – фірма "А" – може, оплачуючи вексель, вимагати, щоб він був вручений йому власником векселя з розпискою в одержанні платежу. Таким чином вексель погашається й виключається з обігу. Але погашення векселя не завжди здійснюється в такій формі. Власникам векселів було б дуже незручно постійно пред'являти векселі до оплати, особливо в різних містах. На практиці існує можливість до настання строку погашення дисконтувати векселі в банку, або доручити банкові здійснення всіх операцій з векселями.

Якщо вексель своєчасно пред'явлений для оплати, а боржник неспроможний оплатити його, то кредитор може пред'явити претензії індосантам і трасанту. Але пред'явлення вимог цим особам можливе тільки тоді, коли після відмови боржника погасити вексель кредитор своєчасно, з дотриманням відповідних правил опротестував вексель. Якщо цього не зроблено, то власник векселя втрачає право на фінансові претензії до індосантів, векселедавця й поручителя за векселем.

Організація вексельного обігу передбачає безумовне дотримання вексельної дисципліни з допомогою таких правових норм, як акцепт, індосамент, аваль та протест векселів.

Індосамент відіграє особливу роль у вексельному обігу. Вексель може бути переданий іншій особі (тобто надійти в обіг) тільки через індосамент, тобто передатний напис на зворотному боці векселя або на приєднаному до нього аркуші паперу (алонжі). Він має бути підписаний індосантом. Індосант відповідає за акцепт і платіж. Він може заборонити новий індосамент. У такому разі він не несе відповідальності перед тими особами, на користь яких вексель був після цього індосований. Індосамент передає всі права, що випливають із векселя. Тут діє правило, що індосамент має бути простим і не обмеженим жодною умовою. Будь-яка обмежувальна умова вважається неправомочною.

Індосамент буває іменний і бланковий.

Іменний індосамент може бути здійснений на користь платника, незалежно від того, чи акцептував він вексель чи ні, або на користь векселедавця, або на користь будь-якої іншої зобов'язаної за векселем особи. Ці особи можуть, у свою чергу, індосувати вексель.

Індосамент, що не називає особи, на користь якої він зроблений, або складається із самого тільки підпису індосанта, називається бланковим. Індосамент на пред'явника теж має силу бланкового індосаменту.

Індосамент виконує такі функції:

1. Функція передачі правових уповноважень. З допомогою індосаменту вексель передається індосанту, до котрого переходять усі права за векселем. Тобто індосамент є юридичним підтвердженням права власності на вексель.

2. Гарантійна функція. Індосамент є підставою для виникнення відповідальності індосанта. Усі індосанти (а їх за одним векселем може бути кілька) несуть разом з векселедавцем (трасантом) та акцептантом (боржником) солідарну відповідальність за векселем.

Акцепт векселів. Особливе місце у вексельному обігу належить акцепту. Вексель може до настання строку платежу бути пред'явлений власником векселя або будь-якою особою, що має цей вексель, для акцепту платнику за місцем його проживання. У векселі векселедавець може обумовити, що вексель має бути поданий до акцепту з визначенням або без визначення строку. Векселі, що підлягають оплаті у визначений строк від дня пред'явлення, мають бути подані до акцепту протягом одного року від дня їх видачі. Векселедавець може скоротити цей останній строк або обумовити більш тривалий строк. Ці терміни можуть бути скорочені індосантами.

Акцепт–прийняття векселя до платежу, виражене письмово на лицевому боці векселя звичайно упоперек тексту словами "акцептовано" або "прийнято до платежу" з підписом особи, яка приймає вексель (акцептанта). Навіть простий підпис платника, зроблений на лицевому боці векселя, має силу акцепту.

Акцепт має бути простим і нічим не обумовленим, однак платник може обмежити його лише частиною суми. Будь-яка інша зміна, здійснена акцептантом у змісті переказного векселя, рівнозначна відмові в акцепті. Однак акцептант відповідає згідно зі змістом свого акцепту. Платник через акцепт бере зобов'язання оплатити вексель у строк. У разі неплатежу власник векселя, навіть якщо він є векселедавцем, може вчинити проти акцептанта прямий позов. Відмова трасата сплатити за векселем має бути засвідчена згідно з установленим порядком.

Інкасування векселів. Банк за домовленістю з клієнтом – власником векселя може взяти на себе зобов'язання здійснити передачу векселя від боржника до кредитора, пред'явлення векселя боржнику для акцепту чи для оплати, опротестувати вексель у разі відмови від акцепту, оплати або недатування акцепту.

Loading...

 
 

Цікаве