WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Облік і організація міжбанківських розрахунків - Курсова робота

Банківська справа. Облік і організація міжбанківських розрахунків - Курсова робота

а) рішення вищого органу управління комерційного банку про реорганізацію чи ліквідацію;

б) рішення Національного банку України про ліквідацію комерційного банку;

в) рішення арбітражного суду про ліквідацію комерційного банку чи визнання його банкрутом;

г) інші підстави, що передбачені чинним законодавством України.

Днем закриття коррахунку вважається дата, що зазначена в заяві про закриття коррахунку. Заява про закриття коррахунку надається до ТУ НБУ особою, якій надане таке право. Форма і зміст повідомлення податкових органів про закриття рахунків встановлюється центральним податковим органом України.

Справа з юридичного оформлення кореспондентського рахунку комерційного банку (філії) залишається у територіальному управлінні Національного банку.

У процесі закриття банку відкривається рахунок на ім'я ліквідаційної комісії. За цих обставин до регіонального управління НБУ подається рішення про ліквідацію банку і нотаріально засвідчена картка зі зразками підписів уповноважених членів ліквідаційної комісії та з відбитком печатки банку, що ліквідовується.

2. Характеристика міжбанківських розрахунків, їх облік і організація

2.1. Схема здійснення міжбанківських розрахунків

Національний банк України починає обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку тільки після підписання спільного акта про функціональну готовність комерційного банку до роботи через кореспондентський рахунок.

Більша частина міжбанківських розрахунків здійснюються через систему електронних платежів (СЕП), на підставі електронних розрахункових документів шляхом списання та зарахування коштів через консолідований кореспондентський рахунок.

Національна система електронних платежів – це державна платіжна автоматизована комп'ютерна система, яки виконує розрахунки між банківськими установами, що розташовані на території України [6,108]. Вона побудована на безпаперовому принципі передачі електронних повідомлень засобами електронної пошти НБУ. Ця система була розроблена і запроваджена в дію НБУ у 1994 p. Участь комерційних банків України в НСЕП є обов'язковою. Україна – перша держава, в якій створена електронна платіжна система, що об'єднує в якості учасників усі банківські установи, розташовані на її території. В інших державах існують локальні регіональні автоматизовані розрахункові палати, або клірингові банки. Функції цих установ дещо ширші, ніж НСЕП в Україні: їх учасниками, крім банків, можуть бути безпосередньо клієнти банків, але залучення комерційних банків у такі системи не є обов'язковим.

Основні переваги Національної електронної системи платежів:

а) прискорення розрахунків у господарському обігу України (розрахункові документи, прийняті банком від клієнтів протягом операційного робочого дня, повинні бути відображені за його кореспондентським рахунком в той самий день. За затримку виконання платежів банк сплачує штрафні санкції. Система забезпечує проходження операцій за один день, тобто практично в режимі реального часу);

б) гарантованість платежу (платежі, що виконуються через НСЕП, є гарантованими для отримувача і не можуть бути повернені);

в) прозорість системи розрахунків (розрахунки між банками здійснюються під контролем НБУ, тому виключена присутність "приватного" інтересу. Ця система унеможливлює зумисну затримку платежів комерційними банками з метою отримання додаткових банківських ресурсів).

Національний банк має право отримувати від комерційного банку всю звітність та вимагати необхідну інформацію як від банку в цілому, так і від його окремих установ; установлювати регламент обслуговування кореспондентського рахунку; вимагати відповідності технології обробки платежів у програмній системі банку потребам СЕП, сумісності програмно-технічних та організаційних засобів комерційного банку з цією системою; здійснювати безспірне списання (стягнення) коштів із консолідованого кореспондентського рахунку комерційного банку у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Водночас Національний банк України зобов'язаний виконувати всі умови угоди, забезпечуючи своєчасне і якісне здійснення міжбанківських розрахунків; касове обслуговування за дорученням КБ, включаючи підкріплення операційних кас готівкою; збереження доручених йому грошових коштів комерційного банку. Крім цього, НБУ зобов'язаний щоденно надавати виписку з рахунку та контролювати проходження електронних розрахункових документів і надавати інформацію про це на вимогу комерційного банку, підтримувати належний стан програмного забезпечення та нормативно-довідкової бази СЕП і своєчасно передавати комерційному банку інформацію про їх зміни тощо.

Повне коло обов'язків за угодою визначається і для комерційного банку. Так, комерційний банк має: забезпечувати чітке здійснення міжбанківських розрахунків через кореспондентський рахунок з дотриманням правил, установлених Національним банком; виконувати вимоги Національного банку щодо сумісності та надійності програмно-технічних і організаційних засобів, форм і порядку надання інформації; своєчасно подавати звітність та всю необхідну інформацію.

Функціонування СЕП забезпечується взаємодією між учасниками міжбанківських розрахунків, регіональними розрахунковими палатами (РРП) та Центральною розрахунковою палатою (ЦРП).

Механізм розрахунків відображено на рис. 1

Мал. 1. Міжбанківські розрахунки в Україні

Учасниками системи міжбанківських розрахунків можуть бути:

а) на рівні РРП: регіональні управління Національного банку та комерційні банки;

б) на рівні ЦРП: РРП, управління Національного банку по м. Києву і Київській області; операційне управління і головне управління НБУ; комерційні банки та їх філії.

Після відкриття комерційному банку кореспондентського рахунку, регіональне управління Національного банку надсилає НБУ повну інформацію про комерційний банк. Всі реквізити комерційного банку заносяться до бази даних "Довідник комерційних банків України".

Програмно-технологічна структура СЕП включає: програмно-технологічні комплекси СЕП; електронну пошту Національного банку; засоби захисту інформації.

Програмно-технічні комплекси відповідають трьом рівням програмно-технологічної структури СЕП.

На рівні банків – учасників СЕП комплекс АРМ-НБУ забезпечує обмін електронними розрахунковими документами, іншою інформацією між САБ (система автоматизації банку) та РРП і її захист.

Рівень РРП обслуговується програмно-технічним комплексом АРМ-2, який виконує обмін електронними розрахунковими документами між РРП і банками – учасниками СЕП, забезпечує ведення технічних рахунків банку і передачу результатів розрахунків на кінець робочого дня до САБ регіонального управління НБУ, а також обмін з ЦРП контрольною інформацією.

Рівень ЦРП обслуговується АРМ-1, який забезпечує перевірку правильності та узгодженості функціонування РРП. Звітна інформація надається регіональному управлінню НБУ.

Кожен програмно-технічний комплекс (АРМ-НБУ, АРМ-2, АРМ-1) забезпечує захист системи від несанкціонованого втручання.

У СЕП здійснюється приймання, передача електронних розрахункових документів, підтвердження про їх отримання (квитування), ведення технічних рахунків учасників СЕП та надання інформації про стан міжбанківських розрахунків.

Обробка електронних розрахункових документів відбувається в порядку черговості надходження до системи. Єдиним джерелом надходження електронних розрахункових документів в СЕП є САБ.

На початку робочого дня РРП отримують від відповідних регіональних управлінь Національного банку інформацію про стан рахунків і надають цю інформацію власникам рахунків (комерційним банкам). Відправлені та отримані електронні розрахункові документи відображуються на технічних рахунках банків у РРП. Інформація про стан цих рахунків надається учасникам розрахунків протягом дня з періодичністю, що визначається діючою технологією СЕП. Початкові платежі від банків приймаються лише у межах поточної суми на технічному рахунку. Наприкінці дня результати розрахунків за поточний робочий день відображуються на коррахунках комерційного банку в регіональних управліннях НБУ.

Банк-одержувач електронні розрахункові документи для кожного клієнта формує у вигляді паперового документа "Реєстр електронних розрахункових документів". Реєстр замінює паперові документи, що підтверджують зарахування коштів на рахунок клієнта і видається як додаток до виписки, тому він завіряється підписом уповноваженої особи та штампом банку.

Центральна та регіональні розрахункові палати функціонують на базі існуючої системи бухгалтерського обліку та звітності НБУ.

Розглянемо схему можливих бухгалтерських проведень при розрахунках у межах регіону. Так, до комерційного банку поступило платіжне доручення клієнта щодо перерахування коштів за матеріальні цінності на поточний рахунок постачальника, який відкритий в іншому комерційному банку. Зазначимо, що платник і отримувач знаходяться в одному регіоні.

У комерційному банку-платнику виконується бухгалтерське проведення:

Дебет – рахунок клієнта (2600)

Кредит – кореспондентський рахунок банку (1200)

У регіональному управлінні Національного банку проводиться операція списання коштів з кореспондентського рахунку банку-платника. Перш, ніж перерахована сума, що списана з кореспондентського рахунку банку-платника буде зарахована на поточний рахунок одержувача в банку-одержувачі, в регіональних розрахункових палатах (регіону платника і регіону одержувача) пройде складна обробка документів за внутрішньою схемою бухгалтерського обліку міжбанківських розрахунків СЕП, побудованої з використанням внутрішніх технологічних рахунків.

Loading...

 
 

Цікаве