WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Комерційні банки як суб’єкти ринку цінних паперів - Курсова робота

Банківська справа. Комерційні банки як суб’єкти ринку цінних паперів - Курсова робота

Зараз банки у своїй посередницькій діяльності використовують такі нові фінансові інструменти як ф'ючерси і опціони.

Фінансові ф'ючерсні контракти – це угода між покупцем і продавцем повних цінних паперів, призначених для управління ризиком зміни процентних ставок. Коли банк дає запит біржовому брокеру і пропонує продати ф'ючерсний контракт, то це означає, що банк обіцяє поставити цінні папери певного типу і якість покупцю цих контрактів на встановлену дату по наперед встановленій ціні. Банк може вийти на ф'ючерський ринок в якості покупця ф'ючерских контрактів, погоджуючись прийняти поставку певних цінних паперів чи сплатити готівкою палаті біржі в день розрахунку по контракту, виходячи з курсів цінних паперів на цей момент.

Опціон на цінні папери – це договірна угода, підготовлена її продавцем, яка дає покупцю опціону можливість чи замовити поставку певних цінних паперів на протязі певного періоду часу, чи поставити певні цінні папери продавцю опціону на момент закінчення дії опціону чи до моменту закінчення. Опціон на купівлю дає його покупцю право вимагати постачання цінних паперів, зазначених в контракті, тоді як опціон на продаж дає право поставити цінні папери продавцю опціону. Опціони в банківській сфері використовуються лише великими банками.

Існує два основних напрями їх використання:

  • Захист портфелю облігацій з допомогою опціонів на продаж для нейтралізації ризику падіння курсів облігацій ( зростання процентних ставок ).

  • Хеджування додатнього чи від'ємного сальдо між чуттєвими до змін процентних ставок активів і пасивів.

    Основні відмінності ф'ючерса від опціону полягають в наступному:

    • Укладання ф'ючесного контракту не являє собою укладання акту купівлі-продажу, в той час як при опціоні він свідчить про угоду, яка відбулася;

    • розрахунок за настанням строку контракту за ф'ючерсом обов'язковий на відміну від опціону;

    • ризик, пов'язаний з ф'ючерсною угодою, більший ніж в опціоні.

  • Інвестиційні банки.

    Комерційні банки можуть виступати як інвестиційні. Як правило, в період радикальних економічних реформ практика йде по переду законодавства, а інвестиційна банківська діяльність почалася раніше, ніж визначилась інвестиційна модель інвестиційного банку.

    Із всіх видів послуг, які традиційно надаються інвестиційними банками у нас найефективніше освоюються такі:

  • Техніко-економічне обґрунтування інвестиційних проектів, які включають оцінку потенційної ефективності і реалізованості проектів, розробку інвестиційних програм і підготовку проектної документації.

  • Формування оптимальних емісійних портфелів (розробка програм залучення інвестицій підприємствами, вибір інструментів залучення інвестицій і грошових ресурсів, обґрунтування рівня доходності по емітованих цінних паперах).

  • Формування оптимальних індивідуальних портфелів цінних паперів для великих інвесторів на основі поточного стану фінансового ринку.

  • Андеррайтинг (розміщення цінних паперів емітентів на ринку). Інвестиційна діяльність банків полягає в гарантованому розміщенні випуску цінних паперів, яке здійснює фірма-посередник між компанією-емітентом та інвесторами. Процес розміщення пов'язаний з підготовкою документів Комісією по цінних паперах і біржах про реєстрацію цінних паперів, встановленням цін випуску, формуванням і управлінням групою гарантів розміщення цінних паперів. Інвестиційні банки виконують такі обов'язки:

  • Гарантування розміщення цінних паперів. Інвестиційні банки купують новий випуск цінних паперів, платять емітенту і виставляють цінні папери на ринок. Комісійні таких гарантій визначаються різницею між ціною, по якій цінні папери продаються на відкритому ринку і ціною, яка сплачена компанії-емітенту.

    б) Розміщення. Інвестиційні банки виставляють на ринок цінні

    папери компанії.

    в) Консультації. Інвестиційний банк консультує компанію з питань вибору найкращого способу одержання капіталу. Він має інформацію про джерела довгострокового фінансування, ринки боргових зобов'язань і акціонерного капіталу.

    г) Грошове забезпечення. Інвестиційний банк забезпечує грошовими коштами компанію на протязі періоду розміщення випуску цінних паперів компанії.

    В якості агента банки діють декількома способами. По-перше, вони можуть у відповідності з емісійною угодою, прийняти на себе зобов'язання прикласти всі зусилля по продажу максимально можливого числа паперів нового випуску, але не приймають на себе ніякої фінансової відповідальності. По-друге, вони можуть прийняти зобов'язання прикласти всі зусилля по продажу акцій нового випуску, але в межах обумовлених строків. Якщо новий випуск для одного інвестиційного банку занадто великий, як правило, то він звертається до інших інвестиційних банків з пропозицією створити емісійний синдикат – це група з декількох інвестиційних банків, які об'єднуються для спільного виходу на ринок з великим чи ризикованим випуском цінних паперів. Один інвестиційний банк (банк-ініціатор) з цієї групи вибирається для управління синдикатом і виступає гарантом по основному випуску цінних паперів. Синдикат розробляє пропозицію про розміщення випуску, але умови і особливості випуску визначаються компанією-емітентом. Схема розміщення випуску нових цінних паперів показана на малюнку 7. [18. c.74].

    При другому варіанті інвестиційної діяльності банків інвестиційний банк може погодитись на розміщення цінних паперів компанії на умовах угоди, по якій банк-інвестор не купує новий випуск цінних паперів, а надає брокерські послуги при його реалізації чи виступає як агент. В даному випадку банк не є гарантом, але продає акції і отримує комісійні від продажу. В залежності від умов угоди агенти можуть, на свій розсуд, купити ту кількість акцій, яку можуть розмістити, або повністю відмовитись від некомплектного проданого випуску цінних паперів. Угода, по якій банк-інвестор не купує новий випуск цінних паперів, а надає брокерські послуги по його розміщенню, пов'язана з ризиком і збільшенням строку розміщення випуску паперів компанії.

    Компанія-емітент

    цінних паперів

    Синдикат-гарант

    Інвестиційний

    банк

    Інвестиційний банк

    (банк-ініціатор)

    Групи продажу

    Інвестиційний

    банк

    Інвестори

    Інвестиційний банк

    Мал. 7. Канали розміщення нового випуску цінних паперів.

    Найбільш об'ємні за кількістю і найбільш якісні операції інвестиційного банку виконує зараз Національний банк України. Він не лише виконує основні функції по державному регулюванню ринку цінних паперів, але одночасно є професійним учасником цього ринку, який активно веде операції з різними видами цінних паперів.

    Національний банк України є агентом уряду по розміщенню державних позик, тобто по обслуговуванню первинного ринку цінних паперів. Від імені уряду він здійснює первинне розміщення державних облігацій шляхом проведення закритих аукціонів (див. табл. 3). [26. c.31].

    Таблиця 3.

    Результати аукціонів Національного банку України по розміщенню державних облігацій.

    Номер

    аукціону

    Дата

    погашення

    Ціна

    відпускан-ня,

    грн.

    Середньо-виважена

    ціна,

    грн.

    Номінальна доходність,

    %

    Сума проданих облігацій,

    тис.грн.

    1

    2

    3

    4

    5

    6

    72

    04.06.99

    93,75

    98,89

    26,10

    7583

    73

    03.09.99

    86,21

    86,21

    32,08

    11422

    74

    03.12.99

    79,21

    79,24

    35,03

    20266

    75

    04.03.00

    72,33

    72,51

    38,48

    16200

    76

    03.09.00

    86,21

    86,23

    32,08

    7528

    77

    03.12.00

    79,27

    79,29

    34,92

    8754

  • Loading...

     
     

    Цікаве