WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Комерційні банки як суб’єкти ринку цінних паперів - Курсова робота

Банківська справа. Комерційні банки як суб’єкти ринку цінних паперів - Курсова робота

Багато банків, які емітують векселі, не лише беруть на себе зобов'язання облікувати свої векселі до настання їх строку, але і наперед оголошують котирування. Це різко підвищує ліквідність банківських векселів. Деякі банки при реалізації своїх векселів вдаються до послуг посередників, які можуть проводити власне котирування векселів.

2.2. Довірчі операції комерційних банків.

Комерційні банки можуть виконувати посередницькі (агентські) функції при купівлі-продажу цінних паперів за рахунок і за дорученням клієнта, тобто виступати в ролі фінансового брокера, а також організовувати випуски цінних паперів інших емітентів, подібно інвестиційним компаніям, тобто виступати в ролі інвестиційного ділера. Також вони управляють цінними паперами за дорученням клієнта (довірчі операції), надають консультаційні послуги, здійснюють розрахунки по операціях з цінними паперами за дорученням клієнта.

Виконуючи функції фінансового брокера банки працюють подібно комерційному магазину: приймають на комісію цінні папери, а потім перепродують їх. Ця операція доповнюється протилежною – придбанням тих цінних паперів, які необхідні його клієнту. При цьому банк не за свій рахунок, а за рахунок клієнта і в його інтересах. Але разом з тим він повинен провести оцінку вартості цінних паперів, яка може здійснюватися за такими методами:

  • Оцінка на базі балансової вартості. Балансова вартість – це вартість активів згідно балансу компанії. Оскільки не всі активи фінансуються акціонерами, то балансова вартість цінних паперів розраховується за формулою: [13.с.120].

    ( 3 ),

    де Аб – балансова вартість активів;

    З - довгострокові і короткострокові зобов'язання;

    А - амортизація основних засобів;

    Внп - номінальна вартість привілейованих акцій.

  • Оцінка на базі відносної вартості. Оцінка за допомогою відносної вартості являє собою суму, яку треба витратити в разі зміни активів з врахуванням їх поточного стану і стану поточних цін:

    ( 4 ),

    де Ав – відносна вартість активів;

    З - довгострокові і короткострокові зобов'язання;

  • Оцінка на базі ліквідаційної вартості. Ліквідаційна вартість цінних паперів – це сума грошових коштів, яку отримають їх власники у випадку ліквідації компанії:

    ( 5 ),

    де Р - чиста реальна вартість активів;

    З - довгострокові і короткострокові зобов'язання;

    ЛВ – ліквідаційні витрати.

    Ліквідаційна вартість дозволяє оцінити мінімальний доход, який можна очікувати від цінних паперів.

  • Оцінка на базі доходності акцій. Коефіцієнт доходності (Кд) – це відношення доходу з розрахунку на одну акцію (Да) до ринкової вартості акцій (ВР).

    ( 6 ),

    Чим вищий коефіцієнт доходності, тим вища ринкова вартість акцій.

    Брокерські операцій банків можуть здійснюватись на основі договору доручення, або договору комісії. У першому випадку банк укладає угоду від імені клієнта, а в другому – від свого імені.

    Типова комісійна угода передбачає укладення двох договорів: комісійного між банком (комісіонером) і клієнтом (комітентом); договору купівлі-продажу між комісіонером і третім учасником угоди (договору контру годи). (див. схема 2). [21.с.278].

    Схема 2.

    Комісійна угода.

    При укладенні договору комісії банк і клієнт беруть на себе певні зобов'язання. Оскільки банк діє в інтересах клієнта, він повинен прагнути купити цінні папери по номінально важливій ціні, а продавати по максимально важливій. Якщо в результаті контругоди отримано додатковий дохід, то він поступає в розпорядження клієнта, а якщо збитки – то комісіонер повинен повернути втрати. Банк повинен оголосити власну участь в угодах, які він виконує за дорученням клієнта, оскільки в цьому випадку має місце поєднання діяльності інвестиційної компанії і фінансового брокера.

    Комітент (клієнт) повинен передати банку цінні папери чи грошові суми, необхідні для здійснення угоди. Як правило перед укладанням комісійного договору на купівлю цінних паперів, комітент перераховує в розпорядження банку-посередника на свій рахунок грошову суму. При продажу цінних паперів комітент наперед депонує у банку той цінний папір, який він хоче продати. Клієнт сплачує послуги банку у вигляді комісійних (певного проценту від суми угоди).

    Брокерські операції можуть виконуватися на основі договору-доручення. За цим договором банк (повірений) зобов'язується здійснити від імені і за рахунок клієнта (довірювача) купівлю чи продаж цінних паперів. За це клієнт сплачує повіреному винагороду. Щоб виконати доручення клієнта, банк подає на фондову біржу документ, який містить заяву на купівлю чи пропозицію на продаж цінних паперів. Цей документ називається дорученням. Він повинен містити наступне: ім'я і адресу клієнта; номер розрахункового і депозитного рахунку клієнта; спосіб зберігання і постачання; додаткові вказівки; дату; підпис. Перед наданням доручення банк перевіряє його забезпечення, тобто наявність цінних паперів призначених клієнтом для продажу. Банк може виконати доручення клієнта через біржу, поставивши йому цінний папір із портфеля, чи купивши в нього цінний папір для власного портфеля.

    Серед довірчих операцій з цінними паперами, що базуються на виконанні банками агентських функцій найпоширенішими є такі:

  • Управління активами за дорученням клієнта. Сюди відносяться такі операції: купівля-продаж цінних паперів за дорученням клієнта, формування портфелю цінних паперів у відповідності із вказівками клієнта.

  • Первинне розміщення цінних паперів – посередництво в організації випуску і первинного розміщення цінних паперів, розрахунки по цінних паперах за дорученням клієнта. Щодо емісії цінних паперів за дорученням клієнта-емітента, то вона включає в себе три етапи:

  • підготовка емісії. Банк веде переговори з емітентом про вид, об'єми і умови емісії, економічний стан емітента, обговорює умови випуску, а в кінці укладає з ним угоду.

  • другий етап організовується різними способами: 1) повний викуп – банк повністю оплачує папери емітента, які переходять в його власність; 2) частковий викуп – банк спочатку викуповує частину емісії, а решту він може викупити на протязі певного строку; 3) передача цінних паперів шляхом посередництва – банк не купує цінні папери, а розміщує їх від імені і за рахунок емітента.

  • розміщення цінних паперів серед інвесторів, яке здійснюється у формі приватного розміщення чи відкритого продажу.

  • Ведення реєстру акціонерів і реєстрація угод з цінними паперами. До цієї послуги вдаються звичайно акціонерні товариства, які нараховують значну кількість акціонерів. В наш час послуги банків по веденню реєстрів акціонерів користуються, головним чином, підприємства, які приватизуються. Всі види послуг по обслуговуванні реєстрів акціонерів банк надає за комісійну винагороду. Угоди з цінними паперами банк реєструє в єдиному обліковому реєстрі, клієнту видається зареєстрований договір купівлі-продажу.

  • Виплата щорічного доходу акціонерам. Вона здійснюється готівкою, або шляхом перерахування на вказані клієнтом рахунки. Банки можуть реінвестувати доходи по акціях і інших цінних паперах, а також за дорученням клієнта виплачувати дивіденди акціями.

  • Депозитарне обслуговування, відкриття і ведення рахунків "Депо". Для зберігання цінних паперів банки відкривають клієнтам рахунки "Депо". Одночасно з відкриттям рахунку укладається договір на його обслуговування, згідно якого банк проводить по рахунках в межах своєї компетенції всі види операцій з цінними паперами.

    До послуг довірчого характеру можна віднести виконання банком функції керуючого інвестиційним фондом. Управління банк здійснює у відповідності з договором, укладеним з інвестиційним фондом.

    Якщо аналізувати діяльність банків України, то можна зробити висновки, що операції з цінними паперами займають на сьогодні незначну питому вагу, а саме 6,25 % в структурі ліквідних активів. ( див.табл..2). [27.с.27].

    На сьогоднішній день банки займають досить скромне місце серед посередників. За станом на 1 січня Міністерством фінансів видано 121 дозвіл на здійснення посередницької діяльності по випуску і роботі з цінними паперами. Це складає 14,2% від загальної кількості таких дозволів, чи 58,7% загальної кількості банків. [23. c.70].

    Таблиця 2.

    Структура ліквідних активів банківської системи України

    за станом на 01.11.1997 р.

    Показники

    Сума, млн.грн.

    %

    1

    Короткострокові кредити

    4870

    50,18

    2

    Довгострокові кредити

    654

    6,73

    3

    Операції з цінними паперами

    607

    6,25

    4

    Міжбанківські кредити

    1032

    10,63

    5

    Державні боргові зобов'язання

    1967

    20,26

    6

    Факторинг

    30

    0,3

    7

    Кошти на кореспондентському рахунку в Національному банку України

    544

    5,6

    Всього

    9704

    100

  • Loading...

     
     

    Цікаве