WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Комерційні банки як суб’єкти ринку цінних паперів - Курсова робота

Банківська справа. Комерційні банки як суб’єкти ринку цінних паперів - Курсова робота

Виступаючи як інвестори, комерційні банки свої інвестиційні портфелі на нашому ринку можуть формувати в основному за рахунок акцій товариств, які виникли недавно і майбутнє яких невідоме. Інвестиції в такі цінні папери прибутковими і високоліквідними назвати важко. Ступінь їх ризику наближається до ризику кредитних операцій, але оскільки акції – це безстрокові цінні папери, то вкладення в них коштів є більш ризиковою справою. Подолати цю ситуацію можна лише шляхом активізації роботи ринку державних цінних паперів.

Політика приватизації, перетворення на даній основі державної власності значно розширила поле ринку цінних паперів. Держава вимушена все більше випускати свої цінні папери у вигляді облігацій, казначейських зобов'язань. В таких умовах банки навряд чи зможуть самостійно обслуговувати весь біржовий оборот. Та приймати участь у приватизації банкам дозволено лише з середини 1995 року і то з обмеженнями. Але не дивлячись на це, посередники-банки мають ряд важливих переваг в порівнянні з звичайними торговцями. По-перше, їх статутні фонди дозволяють не думати про обмеження на величину відкритої позиції. По-друге, банки можуть знизити величину комісійних за послуги. По-третє, вони набагато краще забезпечені і системами зв'язку, і організаційною технікою.

Ще однією важливою проблемою є довгострокове кредитування, яке в ринкових умовах необхідно активізувати. В умовах кризи вкладати кошти в оновлення виробництва стало невигідним. При швидкій інфляції комерційним банкам нема змісту давати довгострокові кредити. Адже реалізація інвестиційних проектів вимагає відволікання з обороту значних коштів на тривалий період, що може призвести до повного знецінення ресурсної бази банків. Великі обмеження також накладає відсутність довгострокових пасивів. Дозволити собі довгострокові кредити можуть лише великі банки з великим власним капіталом.

Для виходу з цього повинні бути передбачені податкові пільги; концентрація коштів на пріоритетних напрямках; поєднання інтересів держави, господарюючих суб'єктів, банків, які здійснюють довгострокові вкладення. Для виправлення становища з довгостроковим кредитуванням необхідне створення спеціальних банків для здійснення інвестиційної діяльності. Особливу увагу повинні приділяти об'єднання банків для надання всього комплексу послуг і сприяння прискоренню обороту коштів в інвестиційній сфері. Також необхідно розробити пропозиції щодо зміни процентної політики і розробити комплекс заходів для захисту інтересів банків.

Проблем багато, але все-таки чи здатні сьогодні наші банки до різноманітної і активної інвестиційної діяльності? Однозначної відповіді тут немає. Більшість банків створювались із залученням коштів підприємств. В цілому вони володіють інформацією про фінансовий стан більшості підприємств. Деякі нові банки вже отримали, хоча і невеликий, але конкретний досвід роботи по інвестуванню, аналізу проектів і т.п. колишні державні банки перетворені в акціонерні товариства, завжди займалися фінансуванням інвестиційних проектів.

Банки на протязі тривалого періоду будуть залишатися в Україні найсильнішими фінансовими посередниками. Їх активи, кількість філіалів і відділень хоча і недостатні для потрібної інтенсивності інвестицій, але все-таки створюють певну базу і інфраструктуру для інвестиційної діяльності.

передусім потрібно подолати небажання банків займатися інвестиційною діяльністю. Поки що вони відволікають від фінансового ринку потенційні інвестиційні ресурси через високий рівень інфляції, неплатоспроможність підприємств, політику неповернення кредитів, імпульсивні вимоги Національного банку України по відношенню до рівня ліквідності.

Покращення цієї ситуації багато в чому залежить від оздоровлення економіки України, покращення фінансового стану підприємств, розвитку фондового ринку і інших зовнішніх по відношенню до комерційних банків обмежень. Але багато чого можна зробити через фактори, які безпосередньо стимулюють інвестиційну діяльність банків:

  • пільгове оподаткування інвестиційних активів, резервування і рефінансування;

  • розвиток філіальної мережі банків у регіонах і посилення конкуренції між ними;

  • виділення банків, найбільш пристосованих до інвестиційної діяльності, введення для них особливого режиму функціонування;

  • створення системи страхування інвестицій із залученням державних інститутів;

  • використання своєрідного держзамовлення на участь вибраних банків в інвестиційних проектах і ведення ними інших видів інвестиційної діяльності з наданням додаткових пільг;

  • Зняття обмежень на інвестиційну діяльність банків.

В Україні нема можливості в короткі строки побудувати збалансовану інвестиційну систему, яку має США, де звичайні комерційні банки практично не займаються інвестиціями. Для нас більше підходить інвестиційний досвід Німеччини і деяких інших країн Європи (див. таблицю 5). [43. c.20].

Таблиця 5.

Система кількісних показників, які характеризують німецьку і

британську моделі (%).

ПОКАЗНИКИ

НІМЕЧЧИНА

ВЕЛИКО-БРИТАНІЯ

1. Частка банківського сектору в активах національної кредитно-фінансової системи

82

59

2. Співвідношення довгострокових і короткострокових банківських активів у приватному нефінансовому секторі

80 : 20

47 : 53

3. Частка акцій у активах небанківських фінансових інститутів

5

67

4. Відносне значення банків, фінансових інститутів і промислових корпорацій серед власників акцій

36 : 8 : 46

7 : 77 : 6

5. Частка акцій в загальній вартості національних цінних паперів, які знаходяться в обігу

10

10

6. Співвідношення власного і позичкового капіталу в пасивах нефінансових корпорацій

30 : 70

50 : 50

ВИСНОВКИ.

Розкриваючи основні питання дипломної роботи, ми намагалися показати ключові положення організації інвестиційних операцій і політики комерційних банків, і проаналізувати сучасний стан інвестиційної діяльності комерційних банків. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити наступні висновки і внести такі пропозиції.

  • Недостатня питома вага інвестиційного портфелю в активах комерційних банків. Так на 1.11.1997 року питома вага інвестиційного портфеля в кредитно-інвестиційному портфелі банків становила всього 19,25%. З метою вирішення цієї проблеми необхідно диверсифікувати активні операції, тобто банки повинні вкладати ресурси в різні об'єкти інвестування. Зараз банки, окрім акцій, все більше повинні пропонувати інвесторам ощадні сертифікати, облігації банку на пред'явника, проводити заставні операції з цінними паперами, працювати з похідними акцій і облігацій – ф'ючерсами, опціонами, вварантами. [28. c.19].

  • Перша пропозиція зачіпає і іншу проблему. Адже наше законодавство ніяк не регламентує діяльність по випуску і обігу названих вище видів цінних паперів, у нормативних актах терміни навіть не згадуються. Правова невирішеність низки питань практично унеможливлює використання цих інструментів фондового ринку. Тому необхідно розробити і прийняти ряд законодавчих і нормативних актів, які б регулювали діяльність з цими видами цінних паперів.

  • Хоча 1.02.1996 року Верховна Рада України прийняла зміни і доповнення до Закону України "Про банки і банківську діяльність", яким знято табу з інвестиційної діяльності і скасовано норму, що обмежувала право комерційних банків тримати свої кошти в акціях підприємства сумою 10% статутного фонду, та все-таки банківський капітал фактично відірваний від промислового. Також проблемою є недосконалість функцій комерційного банку в процесі приватизації. За діючим законодавством комерційні банки можуть виступати в ролі депозитарію і виконувати функції керуючого інвестиційними фондами, бути засновником інших довірчих товариств. Для того, щоб фінансовий капітал запрацював на повну силу цього не достатньо.

    Згідно з доповненням до Положення "Про економічні нормативи інвестиційної діяльності комерційних банків" з 1.07.1996 року банки стали спроможними скеровувати на інвестиційну діяльність не більше 25% від суми власних коштів. Здається, це мало, адже ця сума не може вважатися обмеженням. Але досі жоден банк України не спрямував на інвестиційну діяльність більше, ніж 3,5%. [41. c.68].

  • Loading...

     
     

    Цікаве