WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Комерційні банки як суб’єкти ринку цінних паперів - Курсова робота

Банківська справа. Комерційні банки як суб’єкти ринку цінних паперів - Курсова робота

У США більша частина цінних паперів федерального уряду, які знаходяться в портфелі комерційних банків, мають строк від 1 до 5 років. Це ноти і облігації, які на відміну від короткострокових казначейських векселів є купонними облігаціями, тобто мають відрізний купон по якому виплачується процентний доход. Ноти випускаються на строк 2, 3, 4, 5 і т.д. до 10 років, облігації від 5 до 30 років. Первинне розміщення цінних паперів федерального уряду строго регламентоване. Що стосується облігацій, то їх строки поступово продовжуються у 1978-1980 р.р. переважали випуски 15-річних облігацій, в 1981-1985 р.р. – 20 річних, з 1986 р. – 30 річних. біля третини всього боргу федерального уряду складають казначейські векселі, які випускаються на строк 3,6,9 і 12 місяців. [20.с.320].

Таблиця 4

Структура інвестиційного портфеля комерційних банків США із застрахованими депозитами ( на січень 2000 року, в % ).

Види цінних паперів

Банки, які мають філіали за кордоном

(238 банків)

Банки, які не мають філіали за кордоном (12334 банки)

1. Цінні папери федерального уряду і федеральних агентств

62,4

75,8

2. Муніципальні цінні папери

14,3

17,4

3. Інші внутрішні цінні папери

11,3

6,7

4. Іноземні цінні папери

12,0

0,1

ВСЬОГО

100,0

100,0

Існує активний вторинний ринок казначейських векселів. Банки широко його використовують як для поповнення свого портфеля, так і для продажу векселів з метою отримання готівки. В цілому казначейські векселі є засобом забезпечення ліквідності і не фігурують в інвестиційному портфелі банку.

Первинне розміщення всіх видів цінних паперів федерального уряду здійснюється в порядку аукціонного продажу, де в першу чергу задовільняються заявки, які пропонують найвищу ціну, потім наступні і т.д. Крім того, частина випуску пропонується на неконкурентних торгах, де приймають участь учасники, які не назвали ціни.

Вторинний обіг урядових цінних паперів відбувається на позабіржовому ринку, який створює групу ділерських фірм, що ведуть активні операції по купівлі-продажу державних облігацій. Приблизно 40 ділерів (серед яких 12 великих банків – "Бенк оф Америка", "Бенкерз трест", "Сіті-бенк", "Морган Іренті" і ін.) рахуються первинними чи уповноваженими ділерами по операціях з цінними паперами держави. З ними співпрацює федеральний резервний банк Нью-Йорку при проведенні операцій на відкритому ринку.

[20. c.320].

В США є цілий ряд федеральних урядових установ (агентств), які випускають цінні папери, що не є прямими казначейськими зобов'язаннями, але гарантуються урядом і знаходяться під його наглядом і регулюванням. До числа таких установ відносяться Державна іпотечна асоціація, Федеральна іпотечна корпорація житлового кредиту, Федеральна житлова адміністрація, Адміністрація сільськогосподарського кредиту і т.д. В останні роки емісія цінних паперів цих установ різко зросла за рахунок так званих перехідних зобов'язань. Основна сума боргу і проценти по перехідних зобов'язаннях виплачуються кінцевим інвесторам за рахунок коштів, які поступають в погашення іпотек. Платежі гарантуються урядом.

В останні роки банки розширили купівлю цінних паперів федеральних агентств для своїх інвестиційних портфелів, тому що вони приносять дещо більший процентний доход, ніж прямі зобов'язання уряду і в той же час досить надійні і ліквідні.

Комерційні банки США можуть купувати облігації приватних компаній, при умові, що сума в портфелі банку зобов'язань, випущених одним емітентом, не перевищують 10 % суми банківського капіталу. [39.с.80].

Крім того, банки не можуть приймати участь в розміщенні цих цінних паперів. Вони купують висококласні папери у відповідності до оцінки кредитними агентствами ризику, пов'язаного з ними. В останні роки стали популярні як об'єкти банківських вкладень середньострокові (3-5 років) зобов'язання промислових компаній з плаваючою процентною ставкою, яка прив'язана до певної базової ставки грошового ринку. В цілому сума паперів приватних компаній в банківському портфелі невелика – 1 - 2 % всіх банківських інвестицій. [39.с.70].

Інвестиційні банки США також мають певні особливості своєї діяльності. Публічний продаж цінних паперів, який здійснюється за їх допомогою, проводиться в декілька етапів: реєстрація в Комісії по цінних паперах і біржах, "період охолодження", перед емісійні збори, продаж. Відповідна заява емітента про реєстрацію, звичайно, допомагає підготувати інвестиційний банк. Емітент і гарант розміщення видають проекти емісії, а потім інвестиційний банк повинен зареєструвати випуск. Після отримання повідомлення про реєстрацію випуску спеціально створений емісійний синдикат скликає перед емісійні збори, на яких перевіряється заява на реєстрацію, редагується кінцевий варіант, проспекту емісії, визначається пакет випуску, обговорюються умови контракту. Інвестиційні банки проводять багато зборів у різних штатах з метою погодження політики продаж в певному сегменті ринку. Після таких зборів потенційним інвесторам розсилається розсилається кінцевий проспект емісії цінних паперів емітента. Цінні папери емітента можуть бути відразу розміщені на вторинному ринку, але вже по новому курсу, який відрізняється від курсу придбання.

3.3. Основні проблеми і перспективи розвитку інвестиційної діяльності комерційних банків

України в сучасний період.

Розширення ринку цінних паперів в Україні відкриває нові можливості для здійснення інвестиційних операцій. Це не може не викликати інтересу у банків. Тим більше, що комерційні банки також мають право здійснювати всі види діяльності щодо випуску і обігу цінних паперів. З врахуванням значних переваг порівняно з іншими учасниками фондового ринку комерційні банки в змозі зайняти домінуюче положення.

Проблема вибору моделі ринкової економіки потребує визначення ролі і місця банків в процесах трансформації банківської системи перехідної економіки. Із всіх інвестиційних інститутів лише банки при суттєвій реструктуризації їх інвестиційної діяльності можуть разом з самими підприємствами і державними інститутами сприяти структурній перебудові економіки. Досвід багатьох країн показав, що управління фінансами і інвестиціями державного сектору при пасивній участі банків є неефективним.

Характер приватизації в Україні, роздрібленість акціонерного капіталу, відсутність стратегічних інвесторів, неконструктивна позиція старого менеджменту – все це вимагає активної інвестиційної і управлінської участі зі сторони інститутів, в генах яких закладений ринковий розвиток. Участь внутрішніх і зовнішніх інвесторів у формуванні портфельних інвестицій не може спиратися на інших фінансових посередників через їх слабкість і непристосованість до роботи з великими інвесторами. В реальних умовах України це знову ж таки повинні бути банки.

Активізація інвестиційної діяльності банків може здійснюватися в найрізноманітніших формах. Крім вкладень власних коштів банків у вигляді середньо- і довгострокових кредитів, купівлі цінних паперів підприємств, важливого значення набуває їх діяльність пов'язана з управлінням коштами самих підприємств – різного роду довірчі і страхові операції банків, управління емісіями підприємств, безпосередній контроль і консультування конкретних інвестиційних проектів і ін.

Але разом з цим банкам при здійсненні інвестиційної діяльності перешкоджає ряд проблем.

Як вже було сказано у другому розділі головною метою випуску акцій банками є нарощування статутного капіталу, визначає їх потужність, надійність та інші параметри роботи. Як відомо, переваги від володіння акціями банку визначаються розмірами отриманих дивідендів і зростанням вартості капіталу, який вони представляють. Але на сьогоднішній день банківські акції трохи втратили свою привабливість. Ліквідність практично відсутня, курсова вартість не росте, труднощі з перереєстрацією. Участь в управлінні банком – не більше, ніж ілюзія (особливо для дрібних вкладників). Монетарна політика Національного банку України, фіскальна – уряду, конкуренція зі сторони фінансових компаній, загальний спад виробництва поставили перед банками проблему: зменшилась довіра клієнтів до банку, вони тепер не звертаються у будь-який банк. Що стосується дивідендів, то якщо раніше вони були візитною карткою банку, то сьогодні вони є певною пересторогою для потенційних клієнтів.

Розміщення нових акцій є вкрай складним завданням, особливо для дрібних банків, яких є більшість.

Операції з цінними паперами – новий елемент в діяльності Українських комерційних банків. В умовах становлення ринкової економіки в Україні і формування ринку цінних паперів виникла серйозна дискусія про місце банків в цьому ринку. Ряд економістів вважають, що діяльність банків на даному етапі повинна бути обмеженою, тому що банки представляють собою потужний фінансовий апарат, який має більші знання і можливості, ніж інші фінансові товариства. Є побоювання, що банки можуть стати монополістами на цьому ринку, і таким чином, заважати його розвитку. Банки в свою чергу рахують, що в сучасних умовах вони є найбільш кваліфікованим, підготовленим апаратом, який може глибоко вникнути в ринкову структуру і сприяти розвитку ринку цінних паперів.

Loading...

 
 

Цікаве