WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Контроль і нагляд НБУ за діяльністю комерційних банків - Курсова робота

Банківська справа. Контроль і нагляд НБУ за діяльністю комерційних банків - Курсова робота

  • Запровадження в обіг нового фінансового інструменту–державних цінних паперів та операцій з ними на грошово-кредитному ринку.

  • Операції на валютному ринку для підтримування курсу національної валюти.

    Можна впевнено сказати, що тепер Національний банк України володіє всіма методами та інструментами для забезпечення регулювання грошово-кредитного ринку.

    Процентна політика Національного банку України почала запроваджуватись як інструмент регулювання грошового ринку фактично з 1994 р. До того за 3 роки облікова ставка змінювалась лише тричі – в період високої інфляції та гіперінфляції вона адміністративне в номінальному виразі була підвищена з 80% в 1992 р. до 100% та 240% у 1993 р., але через значну кількість пільгових кредитів фактична облікова ставка на кредити Національного банку України становила лише 83%. Тобто навіть у період гіперінфляції реальний рівень встановленої облікової ставки щодо рівня інфляції був значно нижчим. Відтак вартість національної валюти фактично планомірно знижувалась.

    Активну процентну політику, яка забезпечує реальну вартість національної валюти. Національний банк почав проводити з 1994 р., коли номінальний рівень облікової ставки змінювався відповідно до коливань інфляції 5 разів – від 140% до 300% річних. Це дало змогу вперше вийти на позитивний реальний її рівень щодо рівня інфляції, хоч коливання і номінальної, і реальної ставки через значні стрибки інфляції були досить значними (від +20 до -50 процентних пунктів в обчисленні на місяць).

    У 1995 р. такі відхилення становили тільки від +6 до -8 процентних пунктів і спостерігалися лише в квітні та вересні під час найбільш значних змін динаміки інфляції. 1996 р. вони зменшились у середньому до 3-х процентних пунктів. А це свідчить про забезпечення Національним банком України нормальної ринкової вартості національної валюти на внутрішньому ринку та створення адекватних загальноекономічній ситуації умов здійснення кредитної діяльності комерційних банків та суб'єктів господарювання.

    Таким чином, за поступового зниження темпів інфляції та облікової ставки Національного банку забезпечувалося відповідне зменшення рівня процентних ставок комерційних банків та здешевлення кредитів.

    Політика у сфері обов'язкового резервування залучених коштів комерційних банків була спрямована на стабілізацію ліквідності комерційних банків та поступове зниження їхньої надлишкової ліквідності, яка за умов великих кредитних емісій стала постійною загрозою вибухового зростання грошової маси та дестабілізації грошово-кредитного ринку. Саме тому рівень обов'язкового резервування 1994 р. було збільшено з 10% до 15%. Проте нормою обов'язкового резервування як важливим інструментом стабілізації грошово-кредитного ринку Національний банк України користувався у повній мірі для вирішення економічних проблем.

    Так, з метою прискорення залучення в обіг коштів, куплених на цільових кредитних аукціонах Національного банку, 1995 р. тимчасово використовувалась 100% норма резервування тимчасово вільних коштів, придбаних на цих аукціонах. Це спонукало комерційні банки якнайшвидше пускати в оборот придбані кошти для фінансування пріоритетних народногосподарських об'єктів. З кінця 1995 р. почалася і практика обов'язкового резервування валютних депозитів.

    На початку 1997р. загальну норму обов'язкового резервування було знижено з 15% до 11%, що свідчило про стабілізацію грошово-кредитного ринку та додаткове стимулювання кредитної активності комерційних банків.

    Надання кредитів комерційним банкам для підтримування їхньої поточної ліквідності до 1994 р. відбувалось здебільшого опосередковано через видачу з рішення законодавчих та виконавчих органів централізованих цільових кредитів безпосередньо клієнтам (підприємствам та організаціям). Ці кредити переважно потрапляли до неплатоспроможних клієнтів, що їх підтримувала держава, і в більшій частині були абсолютно безнадійними. Це ускладнювало стан із ліквідністю комерційних банків і потребувало все нових і нових емісійних кредитів.

    Порочне коло надання ризикованих емісійних кредитів неблагонадійним клієнтам було розірване із запровадженням кредитних аукціонів у 1994 р. та остаточної відмови в 1995 р. Національного банку від надання кредитів суб'єктам господарювання. Національний банк України припинив виділяти ресурси комерційним банкам для кредитування на пільгових умовах, тобто під пільгову процентну ставку.

    Відтак кредитна підтримка підприємств почала здійснюватись через поширення практики проведення цільових кредитних аукціонів з продажу кредитів комерційним банкам для кредитування підприємств, що потребували державної кредитної підтримки.

    Однією з головних змін інструментів кредитування Національного банку в 1996 р., яка повинна мати довготермінові наслідки, є поширення використання таких нових для України, але широко застосовуваних у світі інструментів, як ломбардне кредитування комерційних банків під заставу державних цінних паперів та угод РЕПО. Можливість запровадження цих інструментів виникла лише за умов створення й розвитку ринку державних цінних паперів.

    В 1995 р. вперше з моменту існування незалежної України Уряд і Національний банк розпочали створення фондового ринку державних цінних паперів. Використання державних цінних паперів дає змогу залучати до фінансування дефіциту Державного бюджету неемісійні кошти, значно знижуючи інфляційний тиск дефіциту бюджету на економіку.

    Державні цінні папери поступово мають зайняти одне з провідних місць у регулюванні грошово-кредитного ринку.

    Висновки

    За останні роки НБУ створив потужний масив законодавчих та рекомендаційно-роз'яснювальних актів, які стосуються виконання ним функцій банку банків. Відповідно здійснювались організаційні заходи щодо створення структур нагляду та контролю за впровадженням у життя цих документів. Ідеологія наглядової та регулятивної діяльності часто диктувалася вимогами часу, тобто необхідністю реагувати на бурхливе зростання кількості банків, швидкий розвиток їхніх послуг та інші процеси, що відбуваються у банківській системі. Проте сьогодні, і огляду на нові тенденції в економіці та, зокрема, у фінансовій сфері, завдання НБУ, а отже, і відповідне їх організаційно-правове забезпечення бачаться по-новому. На нашу думку, крім першочергових функцій центрального банку, важливого значення набуває підтримка стабільності банківської системи, перенесення акцентів із суто реєстраційних заходів на політику превентивного реагування. Властиво, це означає зміну ідеології нагляду – перехід до гнучкіших методів регулювання, оптимізацію та розширення інформаційного поля.

    Безумовно, індикатором економічного розвитку країни є стан банківської системи. У державі, яка переживає загальну фінансову кризу, насамперед комерційні банки потрапляють у скрутне фінансове становище. Ураховуючи кризове становище банківської системи України, в яке вона потрапила внаслідок гіперінфляції 1993 р., Національний банк України на початку 1994 р. вжив невідкладних заходів для фінансового оздоровлення комерційних банків і відновлення їхньої ліквідності та платоспроможності.

    Процес становлення удосконаленої системи нагляду прискорився. Розроблено нове положення щодо класифікації кредитів і створення резервів на покриття збитків від кредитної діяльності, щодо зведеної системи рейтингу банків, планування перевірок, роботи з проблемними банками та щодо заходів адміністративного впливу. Враховуючи необхідність змін, пов'язаних із переходом банківської системи України на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності, а також з метою вирішення питань, пов'язаних із розподілом капіталу та з кредитами, наданими інсайдерам, переглянуто Інструкцію "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків".

    Список використаної літератури

  • Закон України "Про банки і банківську діяльність" // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. –1997 р. –№9.

  • Положення НБУ "Про порядок кредитування комерційних банків" від 5.12.1994 р.

  • Інструкція НБУ "Про організацію роботи з готівкового обігу комерційних банків України" // Баланс. –1998 р. –№36.

  • Банківська енциклопедія. / Під заг. ред. А.М. Мороза. –К.: Ельтон. –1993 р.

  • Вступ до банківської справи. / Під заг. ред. М.І. Савлука. –К.: Лібра. –1998 р.

  • Гроші та кредит / Під ред. Б.С. Івасіва. –К. –1999 р.

  • Данилюк Г. Національний банк має намір посилити контроль // Україна-Business. –2000 р. –7 червня

  • Долан Э, Кемпелл К. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика / Пер. с англ. В.Лукашевича, 1991

  • Зінченко В. Виїзне інспектування банків: метод поточного контролю за діяльністю банківської системи // Вісник НБУ. –1998 р. –№7

  • Козлов М.М. Основи деятельности Центрального банка. // Деньги и кредит. –1993 р. –№9.

  • Національний банк і грошово-кредитна політика: Підручник. / Під ред. А.М. Мороза, М.Ф. Пуховкіної. –К.:КНЕУ, 1999 р.

  • Селбі Д. НБУ і банківський нагляд // Вісник НБУ. –1998 р. –№12

  • Циганов С. Місце і роль центрального банку в фінансово-кредитній системі країни // Банківська справа, 1999. –№3

  • Loading...

     
     

    Цікаве