WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Контроль і нагляд НБУ за діяльністю комерційних банків - Курсова робота

Банківська справа. Контроль і нагляд НБУ за діяльністю комерційних банків - Курсова робота

Значні зусилля було спрямовано на розробку і впровадження нормативних актів, які доповнюють закон і надають банківському наглядові необхідні юридичні повноваження для роботи в ситуаціях, коли виникає загроза стабільності та надійності як окремого банку, так І банківської системи в цілому.

Ще у 1995 році Голово Національного банку України В.А.Ющенко спрямував зусилля працівників НБУ на розробку ефективного, чутливого, повністю інтегрованого банківського нагляду, який швидко виявляв би проблеми і сприяв їх вирішенню, створив стабільну та надійну інформаційну систему. За відносно короткий проміжок часу було досягнуто помітних результатів.

Першим серйозним завданням, поставленим ще у 1995 році, була розробка конкретних програм інспектування. Вони стосувалися головних напрямів банківської діяльності. Кульмінацією цього процесу стала розробка у 1996 році методичних вказівок з інспектування комерційних банків і банківських установ в Україні. Вони стали обов'язковими для інспекторів. Тож відразу було організовано відповідне навчання, яке тривало протягом 1997 року. Програмою передбачалися як теоретичні, так і практичні заняття. Нині триває підготовка методичних вказівок до видання.

У 1995 році розпочато також роботу щодо створення та впровадження системи безвиїзного моніторингу, адже ефективний процес нагляду базується на своєчасному та суттєвому безвиїзному аналізі. Важливо було розробити зміст і структуру звіту, що мають надсилатися комерційними банками. Вони повинні містити достатньо інформації для того, щоб банківський нагляд міг робити правильні висновки. Водночас ці звіти не повинні обтяжувати додатковою роботою працівників комерційних банків.

Змога постійно аналізувати достовірну інформацію, що надходить від банків, істотно поліпшує процес інспектування, сприяє ефективності системи банківського нагляду – відтак вона може передбачати виникнення проблем у банках і вчасно вживати заходи щодо виправлення проблемних ситуацій.

Національний банк як центральний банк держави, здійснюючи нагляд за діяльністю комерційних банків, неодноразово підвищував вимоги щодо збільшення статутного фонду комерційних банків [7, с.4].

Станом на 1 січня 1997 р. до Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ занесено 229 банків, у тім числі два державні (Ощадбанк України і Укрексімбанк) та 14 банків за участю іноземного капіталу. Протягом 1992–1996 р. з цієї книги було виключено 32 комерційні банки [6, с.348].

До основних чинників, що заважають розвитку банківської системи України в цілому, належать:

  • незадовільний стан економіки держави, спад виробництва, неплатоспроможність значної більшості підприємств. Банківський сектор не може ефективно функціонувати за стагнації в інших сферах економіки. Негативно позначилося на стані банківської системи те, що протягом 994–1996 років відповідно до Указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів України правління Національного банку України змушене було 13 разів змінювати індивідуальні економічні нормативи для комерційних банків;

  • недосконалість, а в окремих випадках цілковитий брак законодавчої бази банківської діяльності (наприклад щодо захисту вкладів населення). Нині розмір депозитів фізичних осіб, що залишились у банках, котрі ліквідовано, визнано банкрутами або котрі найближчим часом припинять свою діяльність, становить 166 млн грн.;

  • затримка зі створенням системи страхування комерційних банків від можливих ризиків. Нині такий страховий фонд формально створено, але сформований він лише на 5,2%;

  • браку комерційних банках висококваліфікованих кадрів;

  • занадто ризикована кредитна політика керівників банків з метою отримання найбільшого зиску;

  • невеликий власний капітал, достатній розмір якого є ключовим фактором надійності й конкурентоспроможності банківської системи в ринковій економіці. Саме банки, статутні фонди котрих повністю формуються в грошовій формі, мають найбільші втрати від знецінення національної валюти. Так, у період масового створення нових комерційних банків (1992–1993 рр.) сумарний статутний капітал банківської системи України номінальне зріс майже в 350 разів, тоді як у доларовому обчисленні (за ринковим курсом) за ці два роки він фактично зменшився: з 42 млн дол. на початку 1992 р. до 36,5 млн дол. – наприкінці 1993 р. Лише наприкінці 1994 р. цей показник досяг рівня початку 1993 р., а за останні два роки статутні фонди комерційних банків у доларовому обчисленні зросли в 5,5 раза. Як свідчать наведені дані, на період найбільшої інфляції припадає значна втрата банківського капіталу й поступове його відновлення та значний приріст у міру стабілізації національної валюти. Так само проходили процеси зростання кризи платоспроможності банківської системи з поступовим відновленням і зміцненням її загальної ліквідності;

  • несвоєчасність повернення позик у зв'язку з погіршанням платоспроможності позичальників, а відтак збільшення розмірів пролонгованої та простроченої кредитної заборгованості, різке зростання безнадійної кредитної заборгованості. Крім того, за період 1995–1996 р. Національним банком України відповідно до розпорядження Президента України було надано на цільових аукціонах кредитів на суму 66 млн гри. і всі вони були пролонговані. Із загальної суми кредитів, проданих Національним банком України на цільових кредитних аукціонах у 1995 р. комерційним банкам для наступного кредитування ними санаційних програм відповідно до Указу Президента України від 09.03.95р. № 19495, у розмірі 110 млн. грн строком на один рік майже половину не було погашено у встановлені строки і пролонговано ще на один рік. Така сама ситуація з поверненням кредитів, проданих комерційним банкам для забезпечення розрахунків за енергоносії та для кредитування підприємств Держвуглепрому. Без ужиття кардинальних заходів для забезпечення повернення кредитів посилюється загроза втрати ліквідності банківською системою України в цілому;

  • значне погіршання ліквідності в банківській системі України, що ставить під загрозу забезпечення гарантій клієнтам комерційних банків щодо здійснення своєчасних розрахунків з їхнього доручення та виконання інших зобов'язань;

  • брак законодавчої бази, нерозуміння незалежними аудиторськими організаціями потреби в ефективній спільній роботі з нагляду за діяльністю комерційних банків. Національний банк України постійно звертає увагу на цю проблему і неодноразово входив із відповідними пропозиціями до владних структур.

З метою підтримки стабілізації й поступового нарощування темпів виробництва за одночасного стримування інфляційних процесів, запровадження ринкових механізмів на грошово-кредитному ринку, реструктуризації банківської системи та вдосконалення економічних взаємовідносин між Національним банком України та комерційними банками, розроблено проект "Концепції реформування та розвитку банківської системи України". Вона передбачає вдосконалення структури і функцій Національного банку України, упорядкування діяльності комерційних банків, створення небанківських фінансових установ тощо.

Формування інформаційної системи. Виконання Національним банком регулювальних та наглядових функцій потребує відповідного інформаційного забезпечення.

Протягом 1993–1996 р. Національним банком України створено інформаційну систему, яка базується на чотирьох макроекономічних базах даних – статистиці реального сектора економіки, державних фінансів, платіжного балансу, грошово-кредитній і банківській статистиці. Опрацювання двох останніх систем законодавча покладається на Національний банк.

Реалізація Національним банком України заходів, передбачених Державною програмою переходу України на міжнародну систему обліку і статистики та концепцією побудови банківської статистики і статистики банківського балансу, забезпечила створення системи звітності, дані якої вже сьогодні за багатьма параметрами відповідають міжнародним стандартам, що дало змогу (починаючи з липня 1996 р.) розпочати публікацію монетарних показників та показників платіжного балансу України у збірнику МВФ "Міжнародна фінансова статистика".

Як і для всіх центральних банків світу, основною функцією Національного банку України є підтримування стабільності національної валюти.

Діяльність Національного банку наочно підтверджує добре відомі у світі істини – коли працюють інструменти грошово-кредитної політики, то і грошова система функціонує нормально, а вартість національних грошей постійно зміцнюється як на внутрішньому ринку через зниження темпів інфляції, так і на зовнішньому – через зміцнення їхнього обмінного курсу.

Поступово для регулювання стану грошово-кредитного ринку Національним банком України були запроваджені чи почали використовуватись у нормальному режимі такі інструменти грошової політики:

  • Облікова ставка Національного банку, як базова ціна національної валюти, а також заходи для регулювання рівня процентних ставок банківської системи.

  • Обов'язкове резервування залучених коштів комерційних банків.

  • Операції з підтримування ліквідності комерційних банків через кредитні аукціони, ломбардне кредитування та операції РЕПО.

  • Loading...

     
     

    Цікаве