WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Контроль і нагляд НБУ за діяльністю комерційних банків - Курсова робота

Банківська справа. Контроль і нагляд НБУ за діяльністю комерційних банків - Курсова робота

– прийняття грошових коштів від клієнтів у вклади;

– надання клієнтам кредитів і створення платіжних засобів;

– здійснення розрахунків між клієнтами.

В умовах ринкової економіки банки мають надзвичайно великі можливості впливати на економічні процеси як позитивно, так і негативно, що зумовлює необхідність регламентації їхньої діяльності. Дослідження ролі банків у сучасній економіці дає можливість з'ясувати причини, які примушують державу взяти на себе функцію банківського регулювання та нагляду. Розглянемо основні з цих причин [9, с.5].

Держава в особі центрального банку покликана, як уже зазначалося, забезпечувати стабільність грошового обігу і національної валюти, що неможливо без регулювання діяльності банків, а саме без обмеження здатності банків створювати платіжні засоби – гроші.

Основні завдання банківського регулювання та нагляду:

– забезпечення стабільності та надійності банківської системи з метою сприяння економічному піднесенню;

– захист інтересів вкладників, що розміщують свої кошти в банках, від неефективного управління банками і від шахрайства. Інтереси вкладників потребують захисту, тому що в усіх країнах рівень інформованості вкладників про фінансовий стан банків вельми недостатній і вони не мають можливості самостійно оцінити, який ризик беруть на себе, розміщуючи свої кошти в тому чи іншому банку;

– створення конкурентного середовища у банківському секторі, адже саме це середовище є найсприятливішим для клієнтів банків. Завдяки банківській конкуренції знижуються процентні ставки за позичками, підвищуються процентні ставки за депозитами, розширюється спектр банківських послуг, запроваджуються новітні банківські технології тощо;

– забезпечення відкритості (прозорості) політики і діяльності банківського сектора в цілому і кожного банку окремо. Підвищення відкритості базується на удосконаленні системи обліку і звітності в банках і наближенні їх до вимог, що випливають із досвіду міжнародної банківської практики;

– підтримування необхідного рівня стандартизації і професіоналізму в банківському секторі, забезпечення ефективної діяльності банків і запровадження технологічних нововведень в інтересах споживачів банківських послуг.

Необхідність і значущість банківського регулювання та нагляду в умовах ринкової економіки не виключають саморегуляцію банківського сектора через ринкові механізми. Ці дві форми регулювання мають доповнювати одна одну. Банки повинні діяти, керуючись принципами комерційного розрахунку та надійності.

У свою чергу, органи банківського регулювання та нагляду мусять діяти, керуючись принципами розумного, обачливого ставлення до банків, тобто вони не повинні вимагати від банків здійснення операцій, які могли б послабити їхній фінансовий стан, посягати на свободу підприємницької діяльності банків.

В Україні в умовах планово-централізованої економіки та існування системи державних банків не було потреби у створенні системи банківського регулювання та нагляду. Напрями й умови діяльності банків визначалися урядом, він же і контролював їхню діяльність. Так, зокрема, уряд затверджував кредитний план Держбанку, в якому визначалися обсяг кредитних вкладень та їхня цільова спрямованість. Він же встановлював і розмір процентних ставок як за позичками, так і за депозитами [11, с.231].

В умовах трансформації економіки в Україні реформується банківський сектор, і одним із найважливіших компонентів цього процесу є створення ефективної системи пруденційного банківського регулювання та нагляду. Проблема створення цієї системи має для України особливе значення, зважаючи на такі фактори:

  • нестабільний характер економіки перехідного періоду;

  • незавершеність процесу ринкової трансформації банківського сектора;

  • недостатній досвід комерційної діяльності банків в умовах ринкової економіки;

  • ризикована практика банківської діяльності, зокрема кредитування, що виявляється в екстремально високому рівні простроченої, пролонгованої та безнадійної до повернення кредитної заборгованості, а також у надмірному кредитуванні інсайдерів, у концентрації кредитного ризику;

  • недостатній рівень банківського капіталу та резервів на покриття ризиків з огляду на потреби економіки та якість активів банків;

  • неадекватність системи внутрішнього контролю та аудиту в банках стану банківської системи.

У світовій практиці спочатку десятиріччями, століттями формувалася банківська система, а потім уже система регулювання та нагляду. В Україні ці процеси відбуваються паралельно, що є, безумовно, ускладнювальним фактором. Водночас Україна має й деякі переваги – вона може і повинна скористатися накопиченим світовим досвідом у галузі банківського регулювання та нагляду.

3. Характеристика нормативних показників діяльності банків, встановлених НБУ

З метою забезпечення економічних умов стійкого функціонування національної банківської системи, захисту інтересів вкладників та кредиторів комерційних банків та відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків такі обов'язкові економічні нормативи:

  • капітал банку (Н1);

  • мінімальний розмір статутного капіталу (Н2);

  • платоспроможність (Н3);

  • достатність капіталу банку (Н4);

  • миттєва ліквідність (Н5);

  • загальна ліквідність (Н6);

  • співвідношення високоліквідних активів до робочих активів банку (Н7);

  • максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н8);

  • максимальний розмір великих кредитних ризиків (Н9);

  • максимальний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н10);

  • максимальний сукупний розмір кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н11);

  • максимальний розмір наданих міжбанківських позик (Н12);

  • норматив отриманих міжбанківських позик (Н13);

  • інвестування (Н14);

  • загальна відкрита валютна позиція банку (Н15);

  • довга (коротка) відкрита валютна позиція у вільно конвертованій валюті (Н16);

  • довга (коротка) відкрита валютна позиція у неконвертованій валюті (Н17);

  • довга (коротка) відкрита валютна позиція у всіх банківських металах (Н18).

Дію зазначених економічних нормативів регламентує Інструкція "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків". Вона побудована на основі останніх вимог Базельського комітету, що включають 25 базових принципів, якими необхідно керуватися для ефективної роботи системи банківського нагляду. Ці принципи згруповані за такими розділами:

    • Передумови ефективного банківського нагляду (Принцип 1).

    • Ліцензування і структурування (Принципи 2-5).

    • Пруденційні вимоги і регулятивні заходи (Принципи 6-15).

    • Методи постійного банківського нагляду (Принципи 16-20).

    • Інформаційні вимоги (Принцип 21).

    • Повноваження органів банківського нагляду (Принцип 22). – Міжнародна банківська справа (Принципи 23-25).

Принципи Базельського комітету є мінімальними вимоги до організації банківського нагляду, а тому в багатьох випадках існує необхідність доповнення їх іншими заходами, розробленими для конкретних умов і ризиків, властивих фінансовим системам окремих країн.

Це – найважливіші нормативи, оскільки вони характеризують фінансову стійкість банку, його здатність виконувати більшість економічних нормативів.

Норматив капіталу комерційного банку (Н1). Капітал банку складається із суми основного капіталу (капітал 1-го рівня) та додаткового капіталу (капітал 2-го рівня) за мінусом відвернень з урахуванням основних засобів.

Під час розрахунку загальної суми капіталу, невідкоригованої на основні засоби (Кі) розмір додаткового капіталу не повинен перевищувати розміру основного капіталу.

Мінімальний розмір статутного капіталу (Н2). Контролюється тільки при реєстрації комерційного банку. Його мінімальний розмір не повинен бути меншим за суму, еквівалентну 1 млн екю (євро).

Мінімальний розмір статутного капіталу новоствореного банку за участю іноземного капіталу за умови, що частка іноземного капіталу у статутному капіталі банку становить до 50%, має бути не меншим за суму, еквівалентну 5 млн екю (євро) на день підписання установчого договору за офіційним курсом Національного банку України.

Норматив платоспроможності банку (Н3). Норматив платоспроможності банку – це співвідношення капіталу банку і сумарних активів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику.

Співвідношення капіталу банку й активів визначає достатність капіталу банку для проведення активних операцій з урахуванням ризиків, що характерні для різноманітних видів банківської діяльності.

Норматив платоспроможності (Н3) обчислюється за формулою:

,

де К – капітал банку, Ар – активи банку.

Під час визначення платоспроможності банку його активи підсумовуються з урахуванням коефіцієнтів їхніх ризиків. Нормативне значення Н3 не може бути нижчим 8%.

Активи комерційного банку поділяються на п'ять груп за ступенем ризику вкладень та можливості втрати частини вартості.

Loading...

 
 

Цікаве