WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Кредитні спілки та перспективи їх розвитку в Україні - Дипломна робота

Банківська справа. Кредитні спілки та перспективи їх розвитку в Україні - Дипломна робота

Ситуація, що склалась із кредитними спілками в Україні, стала можливою в результаті наявності наведених вище трьох глобальних проблем відродження кредитно-кооперативного руху в Україні, зволікання у вирішенні яких може призвести до дискредитації ідеї фінансової взаємодопомоги.

Крім наведених глобальних проблем кредитно-кооперативного руху в Україні за три роки його розвитку виявились певні оперативні проблеми в діяльності кредитних спілок. Наведемо деякі з цих проблем.

1. Проблема недовіри людей. Виникнення цієї проблеми у кредитних спілок пов'язане з гірким досвідом мільйонів громадян України, які втратили свої заощадження, довіривши їх установам державного Ощадного банку, а пізніше - й приватним трастовим та страховим компаніям. У зв'язку з цим значна частина населення України не довіряє своїх грошей фінансовим установам, користуючись принципом: "Краще не отримати додаткового доходу, ніж втратити те, що є". Ці люди вкладають свої мізерні заощадження в найбільш ліквідні "зелені папери" долари США. Багато кредитних спілок України боролись з проблемою недовіри шляхом роз'яснення природи кредитної спілки як форми самозахисту населення від фінансових посередників, а також демонструючи отримання членами реальних доходів на заощадження, які випереджають темпи інфляції та зростання курсу долара.

2. Проблема погодження статуту кредитної спілки з НБУ.

Тимчасове Положення про кредитні спілки в Україні встановлює, що статут кредитної спілки з питань кредитування та розрахунків має погоджуватись із Національним банком України. В розробленому НБУ Положенні про погодження статуту кредитних спілок з питань кредитування і розрахунків та надання позичок кредитними спілками, розісланому обласним управлінням НБУ, вказується, що поданий спілкою статут має відповідати вимогам Тимчасового Положення та Типового Статуту кредитної спілки, затвердженого Постановою Правління НБУ № 25 від 07.02.94. Крім того, що вказані документи окремими положеннями суперечать один одному, не зрозуміло, чи кредитна спілка за свій статут має брати Типовий "один до одного" (тоді виникає питання, для чого погоджувати вже погоджений статут?), чи вона, маючи його за зразок, може вносити до нього зміни та доповнення відповідно до своєї специфіки (таку можливість надає Тимчасове Положення, закріплюючи за кредитною спілкою можливість передбачати в статуті інші положення стосовно її діяльності).

3. Проблема державної реєстрації. Внесені Національним банком поправки до статуту кредитної спілки часто приводили до того, що органи місцевої влади відмовляли спілці у реєстрації, бо її статут не відповідав Типовому. Були й зворотні випадки, коли спілка, статут якої був погоджений з Національним банком і відповідав Типовому Статуту, не реєструвалась по причині невідповідності її статуту Тимчасовому Положенню. Таким чином, діючий механізм подвійного погодження статуту не сприяв розвитку кредитних спілок в Україні.

Крім цього, великі проблеми виникали в кредитних спілках у зв'язку із застосуванням терміну "засновники" кредитної спілки. Тимчасове Положення передбачає, що "заснування кредитної спілки здійснюється шляхом укладання її засновниками угоди, що визначає порядок та принципи створення спілки, склад засновників, порядок підготовки проекту статуту спілки та його затвердження. Кредитна спілка може бути створена в складі не менше 50 осіб". На підставі цього положення органи державної реєстрації вимагали від кредитних спілок укладання угоди про заснування кредитної спілки не менше, ніж 50 засновниками, підписи яких мали бути засвідчені нотаріально. Державне мито за посвідчення нотаріусом 50 підписів та виклик нотаріуса на загальні збори були певним бар'єром на етапі заснування, бо досить дорого коштували кредитній спілці. У зв'язку з цим окремі кредитні спілки знаходили різні способи уникнути цих видатків. Найбільш розповсюдженими стали: посвідчення підписів начальником відділу кадрів підприємства чи установи, на базі трудового колективу яких створювалась кредитна спілка, та нотаріальне посвідчення підписів трьох засновників, які в установчій угоді між собою погоджувались не мати будь-яких виключних прав у спілці та прийняти до спілки решту 47 осіб за наведеним списком (у Тимчасовому Положенні сказано не про кількість засновників, а про мінімальний склад членства). У зв'язку з цим можна вважати за доцільне не застосовувати термін "засновники" в практиці діяльності кредитних спілок.

4. Проблема розмежування власності членів та спілки.В Тимчасовому Положенні та Типовому Статуті спілки немає чіткого розмежування власності членів та спілки. Поняття "членських внесків" та невизначеність їх статусу наблизили кредитну спілку за статусом до громадської організації, але знівелювали фінансовий механізм її діяльності, чим ускладнили його розуміння. У зв'язку з цим розмежування власності членів та спілки стало важливою проблемою кредитних спілок, тим більше, що члени спілки несуть фінансову відповідальність відносно її зобов'язань у межах своїх членських внесків (ст. З Типового Статуту). Тому необхідно чітко підкреслити, що всі кошти кредитної спілки поділяються на дві великі групи: власні та залучені. Власні кошти спілки формуються за рахунок вступних, обов'язкових та цільових внесків членів на розвиток спілки, частини коштів, отриманих від діяльності, пожертвувань фізичних чи юридичних осіб. Ці кошти є власністю спілки та належать всім членам на правах колективної власності. При недостатності власних коштів для забезпечення діяльності спілка залучає додаткові кошти шляхом приймання від членів додаткових ощадних внесків (термінових, безтермінових, цільових та ін.) за різних умов, отримання кредитів від інших кредитних спілок чи банківських установ. Ці кошти, а також нараховані на них відсотки не є власністю кредитної спілки. Вони належать на правах власності іншим особам, які передають їх кредитній спілці у тимчасове користування за певних умов. Тому спілка не може відповідати цими коштами по власних зобов'язаннях.

Окремо слід підкреслити, що в кредитних спілках існує два-типи фондів: персоніфіковані (з виділенням частки кожного члена) та неперсоніфіковані (колективні) фонди. До персоніфікованих фондів належать фонд пайових внесків та обов'язкові цільові фонди; до неперсоніфікованих - резервний фонд, фонд розвитку та інші колективні фонди.

5. Проблема обмеження видів діяльності (послуг) та інвестування вільних коштів. Кредитні спілки України мають досить обмежену можливість для інвестування власних коштів, що негативно впливає на ефективність їх розвитку. Враховуючи складність соціально-економічної ситуації в Україні та необхідність розвитку різноманітних форм взаємодопомоги та самозахисту широких верств населення, доцільно дозволити кредитним спілкам надавати своїм членам широкий спектр не тільки фінансових, а й товарних послуг (закупівля для своїх членів необхідних їм товарів, будівництво житла та ін.). Це дозволить кредитним спілкам стати універсальними кооперативами з домінуючими фінансовими функціями.

6. Проблема оподаткування. Ця проблема є чи не найголовнішою для кредитних спілок. Без її вирішення кредитні спілки не можуть формувати резерви, направляти частину коштів на розвиток спілки, на колективні потреби всіх членів та ін., бо згідно із законом відрахування на ці цілі мають здійснюватись з чистого прибутку, що залишився після оподаткування. Оподаткування кредитної спілки - це фактично введення нового податку: податку на взаємодопомогу. Адже кредитна спілка має неприбуткову кооперативну природу. Всі кошти кредитна спілка отримує під своїх членів, які є її власниками. Чи можна вважати прибутком спілки кошти, отримані від власників? Думається - ні. Ці кошти отримуються спілкою від надання послуг своїм членам-власникам, тому їх можна розглядати як внесок цих членів на забезпечення діяльності спілки (оплата залучених коштів, компенсація витрат, формування резервів та колективних фондів та ін.). У зв'язку з цим у кредитній спілці немає одержання та розподілу прибутку, а є лише перерозподіл коштів членів спілки, які скористались її послугами, між всіма членами кредитної спілки за спільною згодою. Якщо члени спілки хочуть направити частину коштів на колективні потреби (потреби спілки), вони мають на це право, тому що є власниками коштів, що надходять до спілки.

Крім цього, доходи, нараховані на вклади членів до кредитних спілок України, обкладаються прибутковим податком 20%, а аналогічні нарахування на вклади до банків від оподаткування звільняються. Не зрозуміло, чому кошти, отримані від допомоги іншим людям, обкладаються податком, а кошти від інвестицій з метою отримання додаткового доходу - не обкладаються. За логікою, мало б бути навпаки.

Loading...

 
 

Цікаве