WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Кредитні спілки та перспективи їх розвитку в Україні - Дипломна робота

Банківська справа. Кредитні спілки та перспективи їх розвитку в Україні - Дипломна робота

Такі допомогові програми були ухвалені цими урядами завдяки наполегливості українських кооператорів. Ці представництва мають в основі навчальні завдання для поширення ідеї і ознайомлення з основами практичної роботи КС [19, с.15].

Програма технічної допомоги передбачає навчання та консультації з питань структури та організації КС, підготовки її статуту, мобілізації заощаджень, вивчення специфіки діяльності Ради директорів, контрольної, кредитної та освітньої місії. Координатори програми подбали про навчально – методичну, нормативну літературу, спеціальні часописи для організаторів кредитних спілок.

В червні 1994 року нараховувалось 32 існуючі КС, які стали учасниками установчої конференції Національної асоціації КС України, що відбулася в м. Києві. На цей час вони об'єднували більш 15 тисяч членів і мали майже 5 мільярдів карбованців оборотного капіталу. З цього часу Асоціація бере на себе багато функцій по координуванню і налагодженню роботи КС в представлені їхніх інтересів перед різними урядовими установами, а також в міжнародних організаціях.

Президентом Асоціації був обраний Петро Козинець, який до того очолював оргкомітет і мав значні заслуги у його здобутках.

З липня місяця 1994 року на міжнародній конференції Всесвітньої Ради КС, що відбулася в Ірландії, наша Асоціація була прийнята в цю організацію. 12 – 14 вересня 1994 року в Києві і 17 вересня у Львові відбулася Перша світова конференція Українських кредитівок. Учасниками якої були представники шістнадцяти українських спілок США , шести кредитівок Канади та керівники сорока КС України.

Створення національної інфраструктури кредитних спілок в рамках НАКСУ призвело до зростання кількості кредитних спілок та значного поліпшення якості їх роботи. Динаміка зростання показників кредитних спілок зображена в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Динаміка зростання показників кредитних спілок, членів НАКСУ

Рік

Кількість кредитних спілок

Загальна кількість

Членів , тис.

Загальні активи, тис.грн.

1995

47

14,84

1035,48

1996

52

18,14

2265,94

1997

67

28,23

4378,17

1998

68

31,37

8132,84

Можна побачити, що кількість таких спілок, що є членами НАКСУ, за чотири роки зросла в півтора рази, кількість членів збільшилась удвічі, а загальні активи цих кредитівок виросли майже у вісім разів[11, с.48-49].

Динаміка зростання показників моделі спілки, яка має середні показники за даний проміжок часу, відображена в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2.

Динаміка зростання показників моделі кредитної спілки, члена НАКСУ

Рік

Кількість членів, осіб

Кількість членів ,%

Активи, грн.

Активи, %

Сума активів на 1 члена, грн.

Сума активів на 1 члена, %

1995

315

100

22032

100

69,8

100

1996

349

111

43576

198

124,9

179

1997

421

134

65346

297

155,1

222

1998

461

136

119609

543

259,3

372

Відмітимо, що кількість членів в такій кредитній спілці за даний проміжок часу зросла на 46% або майже в півтора рази, а активи кредитної спілки мають високий показник росту – більше ніж у 5 разів, сума активів на одного члена збільшилась майже в чотири рази. Це свідчить про те, що зростання кредитної спілки відбувається не тільки за рахунок зростання кількості членів, а й тому, що вже існуючі члени активніше користуються послугами спілки та вкладають більше своїх грошей. Одночасно з ростом показника суми активів на одного члена зростають і власні кошти спілки, що означає самодостатність такої організації, можливість мати найманих працівників, а також вищий рівень роботи і розширення спектра послуг і появу нових, що актуально в сучасних умовах безробіття. Можна вважати, що така модель кредитної спілки цілком відображає динаміку процесу, що відбуваються в реальних спілках нашої держави[11, с. 52].

За сім років розвитку кредитних спілок в Україні не тільки був накопичений певний досвід, а й виявилися проблеми, які негативно впливають на їх розвиток, стримують його та заважають розбудові в Україні міцної та повноцінної системи кредитних спілок. Ці проблеми умовно можна поділити на дві великі групи – глобальні та оперативні. Глобальні проблеми стосуються відродження кредитних спілок в цілому, оперативні – конкретних проблем діяльності кредитних спілок в різних областях та регіонах[13, с. 83].

Глобальні проблеми розвитку руху кредитних спілок в Україні

Глобальними проблемами, які впливають на розвиток кредитно-кооперативного руху в Україні, є :

1) недостатнє розуміння державними органами та широкими верствами населення кооперативної природи кредитних спілок як неприбуткових громадсько-фінансових організацій;

2) відсутність необхідної законодавчо-нормативної бази діяльності та проблема визначення статусу кредитної спілки ;

  • відсутність системи державного нагляду та підтримки.

    Зупинимося більш детально на цих проблемах.

    Проблема 1. Недостатнє розумніші державними органами та широкими верствами населення кооперативної природи кредитних спілок як неприбуткових громадсько-фінансових організацій. Цяпроблема виникла в результаті того, що історично в Україні справжні кооперативні форми господарювання, які б відповідали кооперативним критеріям, визнаним в усьому світі, були ліквідовані ще в 30-і роки. Ті форми, які за радянських часів належали до системи сільськогосподарської, споживчої, житлової, промислової, дачної, гаражної, садово-городньої кооперації, не були повноцінними кооперативними організаціями. Це була не їх вина, то була їх біда. Видатний дослідник українського кооперативного руху д-р І. Витанович у своїй фундаментальній праці "Історія українського кооперативного руху" поставив питання: "Для чого більшовицький режим зберігає залишки кооперації, за назвою, та фікційну плавну форму кооперативного сектору?", - на яке сам і відповів: "В СРСР залишилась кооперація, за визначенням радянського права як "складова частина планового соціалістичного господарства", але цілковито залежна від директив партії й адміністраційних розпорядників державної влади, підпорядкована завданням і планам наступних п'ятирічок... Не всі дрібні кооперативні підприємства, що охоплюють широкі маси споживачів, вигідні більшовикам для націоналізації. Тому можна припускати, що й більшовицький реалізм (догматичний у цілях, але тверезий і обережний у засобах) наказує зберегти, "на всякий випадок", бодай будь-які форми громадських господарських організацій, які так наявне виправдали свою господарську здатність. Треба було також залишити для партії "ефірного козла", на якого легко від часу до часу складати вину, коли засоби державного постачання виявляться нездатними, а також щоб мати ще одну запасну можливість відхиляти часті компроментації партії перед громадянством за її господарське "руководство". Дійсно, в радянські часи всі досягнення соціалістичних кооперативних форм господарювання вважались досягненнями партії та соціалістичного ладу, а недоліки в їх роботі - недоліками кооперативної форми власності, що вважалась пережитком капіталізму і за планами керівництва держави повинна була з часом злитись з єдиною загальнонародною власністю.

    Таким чином, за роки радянської влади народ України втратив не тільки кооперативний дух та кооперативну ідею, а й елементарну кооперативну освіченість. Три покоління радянських людей виховувались в умовах псевдокооперативного оточення та інформаційного кооперативного вакууму. Як відзначає М. Аліман, "...культурно-просвітницька робота в 30-90-і роки не велась ні на Україні, ні в колишньому СРСР. Ідеї кооперації пропагувались надзвичайно мало. В 20-і роки курс кооперації вивчався не лише в кооперативних навчальних закладах (до речі, вищих кооперативних закладів лише споживчої кооперації було понад ЗО), а й у всіх економічних інститутах та університетах. У кожній губернії, навіть повітах, видавались кооперативні журнали. Потім все згорнулось..." За цей час був забутий історичний досвід кооперативної діяльності в Україні, який мав надзвичайно важливе значення для українського народу. Не можна не погодитися з І. Кравченком, який відзначає, що в період Української Народної Республіки (УНР) уряд Центральної Ради вбачав у кооперації ту економічну і суспільну базу, що на ній мала будуватися українська державність, а самі кооператори висловлювались у той спосіб, що кооперація в Україні якраз і є та "сіль землі", той омріяний новий лад, у якому заспокоїться розбурхана революцій на стихія.

  • Loading...

     
     

    Цікаве