WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаБанківська справа → Банківська справа. Кредитна політика комерційних банків та механізм її реалізації в умовах перехідної економки (магістерська) - Дипломна робота

Банківська справа. Кредитна політика комерційних банків та механізм її реалізації в умовах перехідної економки (магістерська) - Дипломна робота

Зовнішні

Внутрішні

Політична ситуація

Законодавча база

Міжбанківська конкуренція

Наявність ресурсів

Спеціалізація

Структура кредитних ресурсів та кредитного портфеля

Ліквідність банку

Економічні умови

Розвиток банківської інфраструктури

Рис. 1.2. Вплив факторів на кредитну політику комерційного банку

Нестабільність політичної ситуації в країні може стримувати кредитні вкладення всередині країни і стимулювати їх відплив за кордон. Економічні умови здійснюють основний вплив на розвиток кредитних операцій. Економічна ситуація складається під впливом податкової політики держави, вимог центральних банків до оцінки діяльності комерційних банків, ділова активність підприємств і таке інше. В період спаду виробництва, кризи платіжної дисципліни попит на кредит, як платіжний засіб, істотно зростає, одночасно посилюється ризик неповернення кредитів. Інформація, яка супроводжує економічну кризу,

істотно зростає, одночасно посилюється ризик неповернення кредитів. Інформація, яка супроводжує економічну кризу, різко скорочує довгострокові кредитні вкладення, сприяє переливу капіталу з виробничої сфери в сферу торгівлі і посередницьких операцій.

Аналізуючи вплив факторів на пріоритети кредитної політики вітчизняних комерційних банків, можна зробити ряд висновків.

Загальні пріоритети в кредитній політиці вітчизняних комерційних банків залежать, перш за все, від економічної ситуації тих процесів, які притаманні перехідному до ринку періоду, а також від пристосування банків до нових умов роботи. Аналіючи структуру кредитних портфелів комерційнпх банків, можна узагальнити причини та напрями кредитної політики вітчизняного банківського сектору у вигляді додатку 3.

Отже, враховуючи реалії економічного стану та пріоритети кредитної політики, комерційні банки розробляють свою стратегію та тактику роботи із кредитною складовою.

Рушійною силою стратегії у використанні розробленої кредитної політики є конкурентноздатність установи банку. Остання полягає в розумінні сили конкуренції, її глибинних причин, а також основних сильних і слабких сторін банку по відношенню до них.

Джерела конкурентних переваг комерційних банків, з однієї сторони, однакові в цілому світі, і з іншої - можуть бути конкретно специфічними для кожного ринку.

До джерел конкурентної сили слід віднести: достатність капіталу банку, якість його активів, забезпеченість висококласними спеціалістами, інформаційне забезпечення, технологічне забезпечення та спадкоємство пропонованих операцій та послуг.

Ключовим фактором надійності і конкурентноспроможності банківської системи в ринковій економіці є достатність капіталу. В банківській практиці достатність капіталу тісно пов'язана з адекватністю останнього, яка має відношення до обсягу акціонерних коштів з метою підтримки його діяльності. Не існує єдиного рівня необхідних коштів різних типів банків. Розмір власного капіталу залежить, перш за все, від розміру балансу та типу бізнесу, в якому вони працюють, а також від політики банку в умовах конкурентного середовища. Зрозуміло, чим більш ризиковим є кредитний портфель, тим більше потрібно акціонерних коштів для підтримки його діяльності. Разом з тим, надмірна "капіталізація" банку, яка проходить через випуск акцій, тобто збільшення власних коштів, порівняно з оптимальною потребою, може негативно вплинути на його діяльність. Таке положення приводить до порівняно дорогого способу фінансування потреб банку. Як правило, дешевше і вигідніше залучити кошти вкладників, чим нарощувати власний капітал. Тому керівники окремих банків прагнуть знайти оптимальне співвідношення між власним капіталом та іншими статтями балансу з врахуванням проблеми "прибуток-ризик".

Одним із шляхів досягнення достатності капіталу як і для зарубіжних, так і для вітчизняних банків є встановлення єдиного мінімального стандарту. Так, за чинним законодавством України, мінімальний розмір статутного капіталу повинен становити 1 млн. екю, а мінімальний розмір власного капіталу - 2 млн. екю (до 1.01.99 р. цей показник має досягати 3 млн. екю), тоді як в США мінімальний статутний капітал повинен знаходитися в межах 5 млн. екю [23, с.41]. Поетапне збільшення як статутних фондів українських банків, так і їх капіталу свідчить про дотримання НБУ західної моделі нормування власних коштів і, в кінцевому підсумку, означає підтримання державою політики встановлення монополії найбільш великих банків. Як засвідчує аналіз виконання цього показника станом на 1.01.1998 р., близько 58% зареєстрованих комерційних банків не виконує вимог НБУ. Згідно закону, такі банки мають бути організовані або об'єднані з більшими фінансово-кредитними установами. Не зовсім зрозуміло, за рахунок яких коштів банками може бути досягнуто необхідний розмір власного капіталу, тому що в сучасних кризових умовах і високому рівні ризику банки майже не здатні збільшувати свої капітали.

Як відомо, швидке зростання банківських капіталів можливе за двох умов: або за рахунок власного прибутку, або за рахунок інвесторів. В першому випадку, на тлі економічної кризи, збитковості підприємств реального сектора економіки, у банків немає достатніх прибутків, а, отже, і здатності значно збільшити свої капітали. Нестабільність законодавства і, знову ж таки, економічних негараздів, інвестувати банки — означає не отримувати, в кращому випадку, очікуваних доходів. Тому останнім часом реєструють тільки ті банки, що мають частково або повністю іноземний капітал.

Особливої уваги заслуговує проблема збереження малих банків. Як показує світовий досвід і досвід роботи малих банків в Україні, вони активно працюють з малим бізнесом, приватним бізнесом, а також із фізичними особами. Більше того, якщо в нашій країні склалася сфера малих банків, яка не тільки в котрий вже рік виживає у нелегкому економічному середовищі, та ще й розвивається, то, напевно, вона має певний потенціал і має право на роботу на грошово-кредитному ринку. Населення України сьогодні довіряє саме малим і середнім банкам. Тому є сенс, з однієї сторони, дати можливість розвиватися малим банкам, а з іншої - оцінювати банки не за абсолютними, а відносними показниками. І, в такому випадку, показники недостатності капіталу не забороняли би певні банківські операції, а в якійсь мірі обмежували б їх обсяги.

Забезпеченість висококласними спеціалістами, за інших рівних умов, дозволяє банку користуватися більш широкими можливостями ринку. На сьогоднішній день наявність висококваліфікованих банківських спеціалістів - це найцінніший актив банківських установ, який дозволяє більш повно використовувати можливості ринку. З однієї сторони, дозволяє впроваджувати нові технології і послуги банківських установ, а з іншої - розкрити нові можливості на ринку міжбанківської конкуренції.

Банківська справа - це інформаційноємке виробництво. Здатність забезпечити збір, обробку і використання інформації, особливо кредитної - одне із основних завдань банківської установи.

Наявність передового технологічного забезпечення, а також вміння її використати в інтересах банку, обумовлює в кінцевому випадку якість банківських послуг, якість прийняття рішень.

Слід відмітити, що на сучасному етапі розвитку кредитної системи, в зв'язку з переходом на ринкові відносини, банків спіткали значні труднощі при прийнятті рішень щодо кредитоспроможності того чи іншого клієнта, в зв'язку з відсутністю або неправдивістю інформації. Це пов'язано з тим, що економічно незалежні підприємства самостійно організовують постачання, виробництво і збут продукції, розпоряджаються виручкою від реалізації. Більшість показників їх діяльності: собівартість продукції, обсяг реалізації, структура і оборотність ресурсів, прибуток -перетворюються в об'єкт комерційної таємниці. В той же час банкам необхідно одержати достовірну інформацію для вибору партнера по кредитних відносинах, визначення його фінансової стійкості, платежездатності, ефективності використання ресурсів, доходності їх діяльності. Тоді, як в зарубіжній практиці кредитного аналізу вихідною інформацією про фінансовий стан боржника слугують всі доступні матеріали, як одержані безпосередньо від клієнта, так і наявні в кредитному архіві, або одержані з зовнішніх джерел (від кредитних агенств, ділових партнерів боржника, із періодичної преси і т.д.). В багатьох країнах центральні банки ведуть картотеку клієнтів, надають комерційним банкам інформацію про майно, фінансове положення їх потенційних боржників. Спеціальні агенства здійснюють оцінку (рейтинг) самих комерційних банків. В зарубіжних країнах видаються багаточисельні статистичні збірники, які збирають і обробляють оперативні дані, що можуть використовуватися банками для вирішення питань про кредитування зазначених проектів.

Loading...

 
 

Цікаве